Для більшості учнів цей тиждень — час для відпочинку, а для найталановитіших та найздібніших — період напруженого навчання та випробовувань, адже до 30 березня в Україні проходять учнівські олімпіади. В найважчому турі — республіканському — візьмуть участь понад дві тисячі учнів, які змагатимуться в 15 дисциплінах.
У групі з 171 учня, які вже нині випробовують сили в знанні історії, є Сніжана Денисюк — учениця 11 класу Фінансово-правового ліцею Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Вона вже три роки бере участь у різних етапах всеукраїнських олімпіад iз різних дисциплін і за цей час отримала перемогу аж у 23-х. Лише за останній рік дівчина стала дипломанткою восьми олімпіад. Подарунки та грамоти — велика цінність для Сніжани, вона ними гордиться. Як і тим, що її торік на свято Миколая запросили на прийом до Президента (дівчина другий рік отримує президентську стипендію), отримала вона також подяку й годинник від міської влади. Окрім історії, Сніжана захоплюється правознавством, а ще вчить грецьку та англійську мови. Дівчина дуже реалістична та практична — в житті покладається лише на себе та свої здібності. Чи легко бути вундеркіндом? Про це — в інтерв’ю «Дня» зі Сніжаною ДЕНИСЮК.
— Сніжано, якими здобутками ви можете похвалитися?
— Починаючи з 8 класу я беру участь в олімпіадах на загальноукраїнському рівні. Я відразу почала брати участь у багатьох з них, бо мій ліцей — спеціалізований. Спочатку я була учасницею районного етапу, потім — міського, далі — республіканського. Три роки поспіль я займала перші місця з історії, сподіваюся, що так буде й цього року. За успіхи мене винагороджували, ліцей давав путівки: торік — у Єгипет, позаминулого року — в Туреччину, у 8-му класі ліцей подарував мені мобільний, а історичними книгами, які я привезла з олімпіад, скоро можна буде заставити полицю. Я й раніше любила історію, але не знала, на що я здатна.... Мені говорили, що в Україні немає людини, яка б чотири роки підряд займала перші місця. Хотілося б побити цей рекорд.
— Важко дається олімпіада?
— Зважаючи на те, яка. Районна — це найлегший етап, міська — важчий, а республіканська — ще важче: готуємося два тижні. Вона відбувається у два тури. От тоді переживаємо велике напруження: потрібно знати багато подій, дат, біографій найважливіших діячів... На другий день по приїзду i починається перший тур. Він буває або теоретичний, або практичний. Теоретичний — це коли дають проблемні запитання, на які треба пофілософствувати, а практичний — вирішувати тести. Ці тури відбуваються через день по чотири години. Все дуже строго: нас розподіляють по аудиторіях, видають ручку, папір — щоб нічого не було свого, не дозволяється користуватися мобільним. Потім нам влаштовують культурну програму... Торік олімпіада проходила в Білій Церкві, позаторік — у Харкові, ще раніше — в Донецьку... Цьогорічна олімпіада проходитиме в Чернівцях, мені дуже приємно, що це в горах, можна буде поїхати на екскурсію.
— Після олімпіади вам дають якісь послаблення вчителі?
— Вчителі ставляться з розумінням, оскільки я все-таки відстоюю честь ліцею. Тому маю подяки від ліцею. А з історії річна оцінка в мене йде «автоматом».
— Як ви встигаєте підготуватися? Вчитеся ночами?
— Перед олімпіадою в ліцеї нам дали два тижні відпочинку, тому в мене був вільний графік: інколи ходила на якісь пари. Загалом я починаю готуватися ще в листопаді до районного туру: беру книги і потроху-потроху підчитую — коли є вільний час. А вже перед олімпіадою — жорсткий режим. Цей період — найважчий. Хоча я вже навчилася відпочивати: годину читаю, потім — поговорю з подругою по телефону, потім — знову вчу історію, потім — подивлюся телевізор. Це не є для мене якоюсь карою, бо цікаво і неважко.
— Вам потрібно запам’ятати багато інформації. Використовуєте для цього якусь систему?
— Маю дуже гарну пам’ять. Я добре запам’ятовую дати, номера, телефони. Моя ж учителька, яка мене готує вже три роки, створює для мене спеціальні плани.
— Яка ваша улюблена епоха в історії?
— Мені подобається світова історія початку ХХ століття, також — епоха Середньовіччя, Ренесансу, період розвитку в Україні козацтва — ці теми цікавіші, романтичніші. Також цікавить мене історія Комуністичної партії. Нині вже є нові дослідження її діяльності, нові факти, тому мене цікавить особистості Леніна, Сталіна — те, що пов’язано з нашою історією.
— Сніжано, якщо вас розбудити вночі й запитати, коли народився Наполеон, — відповісте?
— (Сміється). Я якось їхала з подругою в маршрутці й попросила її попитати мене по датах (при цьому я слухала через навушники музику). Я майже не чула, що вона запитувала, але автоматично давала відповіді — причому правильні... А коли перший раз готувалася до олімпіади, вивчала великий обсяг інформації, то мені історія навіть снилася уночі: я читала книгу Грушевського про козаків — і мені приснився Грушевський, козаки...
— Ви відмінниця з першого класу?
— З восьмого. Тоді я перейшла вчитися в ліцей, а до того вчилася в спеціалізованій школі, де була відмінницею-хорошисткою. В ліцеї я почала вчити все на відмінно. Кожного року мала похвальні листи, а тепер йду на золоту медаль.
— Батьки допомагають?
— Так. Моя мама — фахівець з давньогрецької мови (Леся Звонська. — О.М. ) і викладає її в університеті ім. Тараса Шевченка. Тому античний період я знаю дуже добре. Вдома у нас — дуже велика бібліотека, я її читаю — і так розвиваюся. Завдяки їй я набрала «історичний багаж». Фізика, математика мене ніколи особливо не цікавили, більше — гуманітарні речі: наприклад, я нині вивчаю грецьку та англійську мови.
— А читаєте тільки історичне, чи ще художню літературу?
— Читаю й художні книги, але в кожній з них можна почерпнути й історичні факти. Суто історичні книги я читаю тільки перед олімпіадою. Загалом же є дуже багато книг пригодницьких, біографічних, монографій, у яких є цікаві історичні факти. Я люблю детективи, психологічні романи, наприклад Ремарка. Також читаю сучасну прозу, гумористичну в тому числі.
— На вашу думку, ці досягнення, які ви вже маєте, що вони вам можуть дати? У що це увіллється?
— По-перше, це знання в багатьох сферах. Тобто, по історії ми вчимо, наприклад, відкриття в галузі фізики, біології. Можна сказати, що історія охоплює всі знання. Це дасть мені розвиток і поштовх пізнавати все більше.
— Як ви відпочиваєте?
— Після олімпіади приблизно тиждень в мене «загул» — ніяких наук. А для переможців ліцей влаштовує поїздки — от там дійсно можна відпочити. Дуже приємно поїхати на море, коли всі вчаться.
— У спілкуванні з ровесниками не виникає певного бар’єру?
— Спочатку був: коли відкрила для себе, що я можу бути першою в республіканській олімпіаді, бо до 8 класу я цього й не підозрювала, — щось подібне виникало. Але навіщо спілкуватися з друзями на історичні теми?
— Кому ви можете подякувати за те, що стали чемпіонкою України з історії?
— Найперше — батькам, які мене виховали, а також вчительці Людмилі Дмитріївні Васильєвій, яка мене готує четвертий рік. Вона складає спеціальний план підготовки, програму.
— Як ви потрапили на прийом до Президента, чи вдалося поспілкуватися з ним?
— Мені прийшло запрошення на адресу ліцею, а на самому прийомі було дуже багато людей з усієї України. Після офіційної частини всі до нього підбігли, почали ставити запитання, брати інтерв’ю. Я спробувала підійти, але зрозуміла, що це нереально, до того ж, ще була охорона. Також дуже було приємно, коли запросили на прийом до київського мера: там я отримала подяку, іменний годинничок (лежить в коробочці, Сніжана його не носить. — О.М. ) і значок. Є ще купа дипломів — 27 усього.
— Ви спеціалізуєтеся в галузі історії, але, наскільки мені відомо, вищу освіту плануєте здобути на правовому факультеті. Хочете займатися наукою чи практичним правом?
— Я б хотіла спробувати себе практикуючим юристом, консультантом у юридичній фірмі. Це дасть мені спілкування з різними людьми, можливості для кар’єрного росту. Наш ліцей — фінансово-правовий. Тобто, акцент — на економіці й праві. Взагалі, перед тим як вирішити вступати в цей ліцей, я прочитала книгу «Економічна географія». Мене вона зацікавила, тож я пішла в ліцей заради цієї науки, але потім «перекваліфікувалася» на право. З нашого класу 16 учнів хочуть вступати на юридичний.
— Вас не лякає, що в Україні вже забагато юристів і їм важко знайти роботу? Конкуренція не лякає?
— Я знаю, що серед безробітних найбільше — юристів і економістів, але в кожної людини — свій рівень і плани на життя. Юридична освіта для мене буде базовою. Вона дасть мені змогу себе захистити в будь-якій ситуації. Потім можна буде спробувати себе в галузі економіки, менеджерської справи...
— Ви вже бачите себе кимось в житті?
— Мені було важко визначити, куди вступати, я довго думала. Я б хотіла бути дизайнером одягу, бо колись добре малювала — так себе можна дуже добре виразити. Але потім подумала, що ставати дизайнером треба тоді, коли вже є в тебе певний капітал. Тому думаю, спочатку треба в бізнесовій сфері заробити гроші, а тоді податися в творчу сферу. Мені не подобається сидяча робота, а приваблює більш рухлива — організаторська, творча.
— Сніжано, бажання бути першою — це у вас із дитинства? Так батьки вас налаштовували?
— До 8 класу я жила досить спокійно — до першої олімпіади. А коли відкрила свої можливості, то після цього в сфері історії мені захотілося бути першою. Можливо, в інших сферах я знаю менше, але тут я конкуренцію хочу витримати. Звикла, не хочу нікому віддавати перше місце.
