7 листопада відзначався День соціального працівника. Слова глибокої поваги та вдячності адресую всім, хто причетний до цієї надзвичайно важливої для суспільства праці. Професійне свято — добра нагода ще раз оглянути зроблене, замислитися над проблемами, поміркувати про перспективи.
Що ж вдалося зробити в соціальній сфері? Перш за все торкнуся головного питання — покращання життєвого рівня населення. В Україні створено ефективну систему соціального захисту, сформовано соціально орієнтований бюджет, стабільно зростають реальні доходи населення, заробітна плата, пенсії, забезпечено поступове наближення основних соціальних гарантій до прожиткового мінімуму, зменшено заборгованість із заробітної плати та соціальних виплат. Нам вдалося загальмувати поширення бідності, а останніми діями щодо надання державної допомоги майже 11,5 млн. громадян суттєво її скоротити. Все це створило реальні можливості вплинути на задоволення життєвих потреб населення. Скажу, що лише в цьому році реальні доходи зросли більш ніж на 15 відсотків, а реальна заробітна плата — на 25 відсотків.
Позитивні зрушення в економіці країни та вжиті заходи щодо сприяння зайнятості населення у 2004 році дозволили суттєво поліпшити ситуацію на ринку праці. Збільшився обсяг та підвищився рівень зайнятості населення, зменшилась кількість незайнятих громадян працездатного віку, які зневірилися в пошуках роботи, зросла середньомісячна допомога з безробіття. Разом з тим зросла середньомісячна заробітна плата працівників у цілому по економіці.
Завдяки розширенню видів та форм соціальної підтримки безробітних, підвищенню якості надання соціальних послуг зростає число безробітних, які звертаються по допомогу до Державної служби зайнятості. Якщо говорити мовою цифр, протягом січня—вересня 2004 року соціальні послуги та матеріальне забезпечення були надані 2,4 млн. незайнятих осіб.
Зростає чисельність незайнятих громадян, охоплених активними заходами сприяння зайнятості населення. За три перші квартали було працевлаштовано 780 тис. незайнятих громадян, що на 14% більше, ніж за відповідний період 2003 року, 152 тис. набули нових професійних знань, 364 тис. осіб взяли участь у громадських роботах. Ці показники значно перевищують минулорічні.
Одним із найважливіших напрямів роботи уряду залишається погашення заборгованості із виплати заробітної плати. З початку цього року заборгованість зменшилася на 863 млн. грн., або на 40 відсотків. Тенденція зменшення заборгованості має стійкий характер, і цей процес відбувається одночасно із зростанням рівня мінімальної та середньої заробітної плати в економіці України. Мінімальний розмір заробітної плати з 1 вересня 2004 р. зріс до 237 грн., що становить 61,3% від прожиткового мінімуму (вересень 2003 р. — 50,7%). Середньомісячна заробітна плата за вересень цього року становить 630, 82 грн., що на 26,6 відсотка більше, ніж за відповідний період минулого року.
Забезпечується поступове наближення державних соціальних гарантій до прожиткового мінімуму. Щомісячні страхові виплати потерпілим на виробництві від нещасних випадків і профзахворювань та у зв’язку з утратою годувальника зросли на 15%. Мінімальний розмір виплат незастрахованим особам у разі настання безробіття з 1 березня цього року зріс до 90 грн., а розмір допомоги при народженні дитини з 1 травня склав 725 грн.
Один із пріоритетів діяльності уряду — пенсійне забезпечення. З 1 січня почала функціонувати на страхових засадах солідарна пенсійна система, яка започаткувала пряму участь застрахованої особи у формуванні майбутньої пенсії. Завдяки пенсійній реформі почала виходити з тіні заробітна плата працюючих. Лише за період дії цього закону пенсії збільшувалися тричі. Останнє рішення уряду про встановлення щомісячного розміру пенсійних виплат на рівні прожиткового мінімуму є значним кроком в пенсійному реформуванні, оскільки виконано вимоги статті 46 Конституції України та забезпечено рівень життя громадян не нижче прожиткового мінімуму.
Економічне піднесення, збільшення надходжень до Пенсійного фонду позитивно вплинули на пенсійне забезпечення громадян, підвищення їхнього добробуту.
У 2004 році органами праці та соціального захисту населення проведена значна робота щодо удосконалення системи надання соціальних послуг. В Україні для забезпечення комплексного соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян збережено й навіть розширено мережу будинків-інтернатів — кількість інтернатних установ протягом 2001— 2003 років збільшилась із 275 до 314. Сьогодні в них на повному державному утриманні проживає понад 52 тис. громадян похилого віку та інвалідів. Нині в кожному районному центрі, у кожному міському районі функціонує територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. Порівняно з 1991 роком кількість терцентрів зросла з 46 до 745. У їхній структурі діють відділення соціальної допомоги вдома, соціально-побутової та соціально-медичної реабілітації, стаціонарні відділення для тимчасового та постійного проживання, відділення з організації надання грошової та натуральної допомоги. Комплексом соціальних послуг користуються майже 800 тис. громадян похилого віку, інвалідів, ветеранів війни та праці, які не можуть обходитись без сторонньої допомоги.
Удосконалюється законодавча база щодо соціального обслуговування населення. Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» розроблено ряд нормативно-правових актів, зокрема щодо волонтерської діяльності, платних соціальних послуг, виплати компенсацій фізичним особам, які надають соціальні послуги, проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг тощо.
Набула подальшого розвитку система соціального партнерства як одна із сучасних форм регулювання соціально- трудових відносин на етапі розвитку ринкових відносин у державі. Укладена і діє Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2004—2005 роки, яка спрямована на вдосконалення колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, розвиток соціального партнерства, реалізацію конституційних прав і гарантій працівників та роботодавців. Реалізація норм цієї угоди — одне із ключових завдань соціальних партнерів.
Протягом останніх п’яти років вдосконалювалась структура органів соціального партнерства на регіональному рівні. Практично завершено процес формування територіальних рад соціального партнерства, які вже створено в усіх регіонах України.
Ще раз висловлюю щиру вдячність соціальним робітникам за їхню, без перебільшення, подвижницьку працю. Хочу запевнити, що ми й надалі проводитимемо політику, спрямовану на поліпшення соціального клімату в державі та підвищення рівня життя населення.
