Для початку наведу слова Глави УГКЦ кардинала архієпископа Любомира Гузара: «Будь- який візит Папи привертає увагу усіх найбільших світових засобів масової інформації. Отож, Україна опиниться в центрі уваги всього світу. Досі вона в світі не дуже відома. І якщо її знають, то тільки з негативного погляду. А тут у нас з’явиться шанс розповісти світові про нашу багату історію й культуру, про наш працьовитий народ і взагалі сказати про себе все, що вважаємо за потрібне. Треба лише зуміти скористатися таким шансом ...
Важливо не тільки те, що Папа Іван Павло II слов’янин. Також важливо, що він несе у світ мир і злагоду, поширює християнські ідеали. Крім того, він суттєво змінив на краще уявлення світу про слов’ян. Українці, як одна з найбільших слов’янських націй, можуть також скористатися iз цього».
Візитам Папи Івана Павлі II до будь-якої країни завжди передує ретельна підготовка, якою займаються десятки людей як у Ватикані, так і за його межами. Помісна церква, до якої збирається Папа, готує докладну інформацію не тільки про свою діяльність, але також про життя й проблеми людей та про політичну ситуацію в країні. На основі цих даних у різних відділах Ватикану розробляються тексти виступів та заяв Папи, до яких він сам звичайно вносить чимало змін. Все це приводить до того, що виступи Папи під час візитів, його переговори iз церковною та політичною елітою країни завжди відзначаються актуальністю. Яскравим прикладом того є візити Папи Войтили до Польщі в часи, коли там починався рух за вихід із системи соціалізму. Він добре знав, як укріпити в людях віру у можливість перемоги.
Сьогодні Ватикан живе Україною. Вивчається політична й соціальна ситуація, видаються книги, карти. Інформація про цю terra incognita надається міжнародному католицькому журналістському корпусу. Знаменно, що журналістів більше всього цікавлять відносини між християнами різних конфесій України. Накопиченням такої інформації займається, зокрема, прес-служба Апостольського престолу. Її директор д-р Наварро-Вальс, який протягом багатьох років висвітлював поїздки Понтифіка, зустрічаючись із журналістами, наголосив на тому, що візит Івана Павла II — «то не крок до Москви, а поїздка саме до України, до вірних Католицької церкви. Попри численні заяви про те, що «Папа рветься до Москви через територію України». Пан Наварро-Вальс приїде разом iз Папою до України. Його традиційні конференції під час таких поїздок завжди стають важливими інформаційними подіями для інтернаціональної тусовки журналістів. Папський прес-секретар відомий, зокрема, своїм красномовством і дотепністю. Втім, щоб це оцінити, треба знати італійську.
Відвідуючи різні відділи адміністрації Ватикану, зустрічаючись із провiдними функціонерами, ми дивувалися неабиякому знанню реалій політичного та церковного життя нашої країни. Так, кардинал Вальтер Каспер, президент Папської комісії з питань єдності християн (Екуменічна політика), добре обізнаний не тільки з українським церковним бомондом, але й з усім розмаїттям його проблем.
Під час зустрічі кардинала Каспера iз журналістами більшість запитань стосувалися реакції Ватикану на протести Української православної церкви Московського патріархату, а також можливому погіршенню відносин між Московською патріархією і Ватиканом внаслідок візиту Папи до України. (Розмова з кардиналом відбулася якраз після закликів Патріарха Алексія II до акцій протесту в Росії, Україні й Білорусії проти візиту Папи). На наші запитання кардинал відповідав з дипломатичним оптимізмом. А почав iз повідомлення, що, попри всі звинувачення у протилежному, митрополит Володимир був поінформований про майбутній візит Папи Апостольським нунцієм Миколою Етеровичем негайно після прийняття Ватиканом остаточного рішення.
Стосовно Московського патріархату, «який поділив всю землю на свою й чужу канонічні території», то це, за словами кардинала, суперечить Святому Євангелію. Адже Ісус послав апостолів проповідувати у світі — просто у світі, без будь-якого поділу. «Ми, — сказав кардинал, — також маємо некатолицькі церковні вкраплення у багатьох країнах, однак, ніколи не протестуємо проти цього, а, навпаки, допомагаємо іншим християнським конфесіям будувати своє церковне життя». А щодо погроз про «кінець екуменічного діалогу між Римом і Москвою» (наприклад, у листі до Римського Папи митрополита Володимира), то кардинал відмів їх одним реченням: «У сучасному світі альтернативи екуменізму немає. Тому католицько-православний діалог не перерветься. Це може статися хіба у тому випадку, коли Католицька церква визнає якусь iз так званих «неканонічних» православних церков. Цього, однак, бути не може.«Зі слів кардинала можна було зрозуміти, що планувалася персональна зустріч Папи Івана Павла II з митрополитом Володимиром, але останній, як відомо, категорично відмовився. Зустріч iз патріархом Філаретом чи з представниками УАПЦ може відбутися тільки під час засідання Всеукраїнської ради церков — за ініціативою українського уряду й Президента країни. «Це буде сміливий крок із боку Папи, але він завжди діє сміливо», — каже кардинал Каспер. Він також приїде до України у складі супроводжуючих Папу осіб.
Поїздка Папи займає голови не тільки архієреїв Ватикану. Надзвичайний і повноважний посол України в Італії Борис Гудима розповів, що навіть у часи небезпечного загострення політичної кризи в України, Італію, світські ЗМІ інформації більше цікавили перипетії підготовки візиту Понтифіка до нашої країни.
Отже, Ватикан готується до поїздки в Україну. А тим часом ...
В Україні почалася епоха хресних ходів протесту проти візиту Папи. В середині травня у Києві відбувся саме такий хід, учасники якого виступали не тільки проти візиту Папи («Приезд Понтифика в Украину будет свидетельствовать перед Богом о фактической измене Православию, что приведет к непредсказуемым по своей катастрофичности последствиям для Украины».), але також проти православної автокефалії та об’єднання православних церков України («РПЦ — единая и неделимая на всей своей канонической территории и никакой автокефалии нам не нужно».) Учасники хресного ходу висловили протест проти візиту Папи перед Верховною Радою, де читали молебень «О победе над супостатами», потім перед Адміністрацією Президента, а ще — перед Апостольською нунціатурою в Україні. Молилися вони також «Царственному мученику» — царю Миколі II.
Цікавими є деякі хитромудрі, але наївні методи, якими наші православні фундаменталісти намагаються вплинути на Президента, привернути його на свою сторону. Уже не вперше ці, так звані, православні вдаються до того, що називається провокацією та публічним доносом. Вони, наприклад, постійно повторюють, що Ватикан і Константинопольський патріархат — то запеклі вороги українського Президента. У зверненні учасників хресного ходу, зокрема, йдеться: «Римский Понтифик едет к нам как незваный гость, как агрессор ... Мы обращаем Ваше (Президента) внимание на тот факт, что Ватикан и раскольнические группировки прямо и откровенно выступают на стороне тех сил, которые стремятся отстранить Вас, законно избранного Президента Украины, от власти».
Ось така «симфонія» (церковний вираз) існує між двома християнськими «церквами-сестрами» — Католицькою і Православною. Церквами, які мають того самого Бога, ті самі Святе Письмо й Таїнства, а також належать до однієї цивілізації. Чи ні?
