У парламенті вирішили створити належну правову базу для захисту історичної та культурної спадщини. З відповідною ініціативою виступив народний депутат Василь Горбаль, який є співавтором Законопроекту «Про збереження об’єктів культурної та природної спадщини, включених і запропонованих для включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО». Що саме пропонується у цьому законопроекті, та загалом про широке коло проблем, які існують у сфері охорони й збереження культурних пам’яток, ми говорили з Василем ГОРБАЛЕМ.
— Насамперед, про що йдеться у законопроекті, яким чином ви плануєте змінити підходи до збереження культурної та природної спадщини?
— По перше, ми пропонуємо чітко визначитися з термінологією стосовно усіх об’єктів культурно-історичної спадщини, як тих, що уже внесені до Списку ЮНЕСКО, так і тих, які ще пропонуються до включення. Окрім цього, варто розмежувати повноваження і обов’язки структур, які працюють у цій сфері та розробити механізми співпраці владного органу, який відповідає за збереження культурної спадщини, та інших як державних, так громадських організацій. На моє глибоке переконання, першочергово увагу треба звернути на те, як виконуються положення міжнародної Конвенції ЮНЕСКО, яку Україна свого часу підписала і згідно з якою будь-які ремонтні роботи, реконструкція, будівництво в охоронній зоні ЮНЕСКО має погоджуватися з Центром всесвітньої спадщини. Власне, Україна і так мала б це робити, але якщо ці вимоги будуть закріплені законодавчо, то оминути їх уже не зможе ніхто. Також ми пропонуємо розробити спеціальну державну програму, положення якої мають бути враховані у державному бюджеті. Держава, якщо вона розташована у збереженні своєї культурної спадщини, а це, принаймні, декларується на усіх рівнях, то вона має брати більш активну участь у цьому. Бо культурну пам’ятку потрібно утримувати в належному стані, необхідно розвивати інфраструктуру місця, де вона знаходиться. А зараз, на жаль, проводиться, так би мовити, політика невтручання держави в проблеми культуроохоронної сфери.
— Очевидно, це і спонукало вас до роботи над законопроектом?
— Питання збереження культурно-історичної спадщини, а точніше, проблема її неналежного збереження, постала дуже давно. Особливо гостро це виявляється у забудові територій, які охороняються ЮНЕСКО, та недбалій реконструкціії об’єктів, внесених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. До слова, цих об’єктів в Україні не так вже й багато — це Києво- Печерська Лавра, Софія Київська та історичний центр Львова. Навколо них періодично виникають конфлікти, ми всі пам’ятаємо шок від знесення воріт у Лаврі, руйнацію печер. Я пригадую, з якими проблемами зіткнувся Львів, коли ми готувалися до відзначення 750-літнього ювілею — ще відтоді почалась реконструкція історичного центру. Чесно скажу — прикро спостерігати за тим, як ведуться роботи, що ведуть до знищення унікальної краси мого рідного міста. Прикладів таких можна наводити дуже багато, скажімо, те ж будівництво у Києві на Пейзажній алеї, коли будівельні роботи ведуться ледь не на руїнах Десятинної церкви — у зоні, яка теж під охороною ЮНЕСКО. Увесь цей масив проблем існує насамперед через відсутність відповідної законодавчої бази. І це стосується не лише суто українських негараздів, але й впливає на міжнародний імідж України. ЮНЕСКО може виключити наші об’єкти зі свого Списку — і як, ви гадаєте, після цього на нас дивитимуться у світі? Я вже не кажу про те, що ми маємо бути зацікавлені в тому, аби наша присутність у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО розширювалася. В Україні величезна кількість унікальних пам’яток, з яких у Списку ЮНЕСКО лише чотири. Для порівняння, польських пам’яток — 16, чеських — 14. Невже ми гірші? Але, на відміну від багатьох країн, ми нехтуємо цими проблемами, що зрештою може дорого коштувати іміджу України.
— Коли ваш законопроект буде розглянутий, і, на вашу думку, чи вдасться з першої спроби його прийняти?
— Зараз цей законопроект перебуває на розгляді у профільному комітеті з питань культури й духовності. Я гадаю, що він успішно пройде комітет; якщо будуть якісні доречні пропозиції, звісно, ми їх намагатимемося врахувати. Також думаю, що цей законопроект здобуде підтримку більшості депутатів, адже в документі містяться конкретні, конструктивні пропозиції. І щонайголовніше, ухваливши цей законопроект, ми зробимо значний внесок у зміцнення іміджу України у світі.
ДОВIДКА «Дня»
Згідно з Конвенцією ЮНЕСКО 1972 р. «Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини», стороною якої Україна є з 1988 р., до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено такі українські об’єкти: «Софія Київська — Києво- Печерська Лавра» (внесено у 1988 р.), історичний центр Львова (внесено у 1998 р.) та геодезичний об’єкт «Дуга Струве» (липень 2005 р.).
До попереднього списку об’єктів-претендентів (т. зв. Tentative List) з перспективою подальшого подання на включення до Списку всесвітньої спадщини Національною комісією України у справах ЮНЕСКО внесено ще вісім українських об’єктів культурної та природної спадщини (Бахчисарайський ханський палац, заповідники «Асканія-Нова», «Херсонес Таврійський», культурний ландшафт та каньйон м. Кам’янця-Подільського, історичний центр м.Чернігова, Канівський заповідник «Могила Тараса Шевченка», парк «Софіївка» та «Букові ліси Карпат»).
