Той товарний голод здається тепер смішним: оливкова олія, гречка, шпроти, суха ковбаса, розчинна кава — все це можна купити в рядовому кіоску. Чим же сьогодні приваблюють магазини спецобслуговування замучених урядовими реформами ветеранів, які існують на жалюгідні пенсії?
ЕКОНОМІЯ СТАНОВИЛА... 45 КОПІЙОК
У столичному гастрономі №906 у черзі по дешеве масло автор познайомився з однією з покупниць, які обслуговуються у відділі для ветеранів ВВВ, Любов'ю Шифрес.
— Різниця в цінах на основні продукти, — розказала вона, — у копійках. Соняшникова олія, наприклад, тут була дорожчою, аніж у звичайному магазині, гірка і з осадком. Мені, колишньому бухгалтеру-ревізору, стало цікаво, що я виграю, обслуговуючись у відділі ветеранів. Якось порівняла ціни з базарними — економія становила 45 копійок. І я подумала, Боже, навіщо ж я стільки стояла? Єдина втіха, що тут не обважують як на ринку. До речі, у мене брат живе на Печерську, і там таких черг в спецмагазині немає — продукти фасовані.
Завідуюча магазином Людмила Романенко пояснила, що націнка на продукти в спецвідділі становить 10%. Але, на думку Людмили Іванівни, всі ці пільгові справи не більш, аніж ілюзія соціальної справедливості. Правильніше було б не морочити людям голову спецобслуговуванням, а додати до пенсії грошей на харчування.
ПОДАРУНКИ ВІД «ТРІУМФАЛЬНОЇ АРКИ»
Інтер'єр магазина №64 на проспекті Перемоги, 9 державного комунального підприємства «Світоч» блякне перед дзеркальною розкішшю приватизованих сусідів, зате пільговики не почуваються тут чужими. У фірми «Світоч», створеної за розпорядженням глави Радянського району Києва Анатолія Гудзія, — чотири магазини. Оренда і комунальні послуги оплачуються з районного бюджету.
Завідуюча магазином Надія Касьян нарікала, що дуже багато столичних спецмагазинів вже приватизовані у Московському районі, Старокиївському та інших. Один iз кандидатів у депутати підтримував таку торгову точку до виборів, але відразу ж після свого обрання до ВР «здав» її в приватне користування. Згадуючи доперебудовні часи, Надія Володимирівна сказала, що зараз, як і раніше, існує обов'язковий перелік товарів, які продаються зі знижкою. Ринкові ціни магазинові, звісно, не наздогнати, але за якість продуктів завідуюча ручається.
— Свій магазин нашим клієнтам зараз навіть потрібніший, — підтримала розмову голова комітету інвалідів війни і ЗС України в Радянському районі шеф «Світоча» Марія Пальмова. — Хочеться, щоб товари були подешевше, але річ не тільки в цінах. У салон, який опікає 1500 інвалідів війни і 260 удів, люди приходять ще й зустрітися, поспілкуватися, підтримати один одного. Хоч і така розкіш доступна не всім — багато хто прикутий до ліжка. Намагаємося нікого не забувати, а до всіх свят — Дня Перемоги, Незалежності, звільнення Києва, Дня інвалідів — обов'язково готуються подарункові набори, вручаємо невеликі гроші. Допомагає держадміністрація району, комерційні магазини «Юність», «Тріумфальна арка» й інші.
— Інвалід війни, котрий удержує «пристойні», порівняно зі звичайним пенсіонером, гроші (від 140 до 240 грн.), і ліки купує за нечуваними цінами, а іноді ще й безробітних родичів утримує, — зауважила Марія Іванівна. — Тим дорожча для них у наш прагматичний час проста людська увага. Наприклад, поздоровили ми за традицією з круглою датою одного ювіляра, додому принесли подарунок, а він, розчулившись, у магазин з коробкою цукерок прийшов і зі сльозами на очах дякував за увагу.
ЧИ ВАРТО ЗАНОСИТИ «ЧЕРВОНУ РУТУ» В «ЧЕРВОНУ КНИГУ»
Після показового «Світоча» спецмагазин на Малютенка, 11а видався схожим на пункт приймання склопосуду. З порога в ніс ударив запах несвіжої риби, та й небагатий вибір продуктів очей абсолютно не радував.
Покупниця Людмила Михайлівна теж була не в захопленні: «Ціни ті ж, за рідкісним винятком, що й скрізь. Іноді їх на копійки знижують, мабуть, щоб збути залежаний товар. За рік раз тільки масло дешеве запропонували. Якби гривень 5—10 доплачували до пенсії, не треба було б вигадувати ці нещасні копійки».
— Якщо запрошення дають — ходиш вибираєш, де що вигідніше купити, адже пенсія у нас на двох iз дружиною 120 грн., — поділився враженнями колишній в'язень концтабору Федір Підкурганний.
— Кажуть, колишнім в'язням німецькі підприємці виплатять компенсацію? — цікавлюся у Федора Петровича.
— А ну їх до дідькової матері, — відповів він по-простому. — Що на них розраховувати, коли вони разом iз американцями югославів бомбили.
— А я ходжу в «Червону руту», спецмагазин на Лісовому проспекті, — розказав учасник війни Костянтин Сліпуха. — Там ось цукор і гречку взяв, а тут — масло.
Чи потрібні спецмагазини? Безумовно, переконаний Костянтин Іванович, тільки уряду якомога більше треба приділяти їм уваги. Щоб не ганяли ветерани по всьому місту, вишукуючи, де дешевше, а могли найнеобхідніше за доступну ціну купити у «своїх» магазинах. У іншому випадку, яка в них користь?
— Все це так зване спецобслуговування від бідності нашої, — переконана учасник війни, інвалід другої групи Лідія Удовик. — Видимість турботи про обдурене постаріле покоління. Але я не звинувачую в цьому директора «пільгового» магазину, оскільки, по суті, обдурені всі.
КОМЕНТАР
Як повідомив голова Української організації інвалідів війни і Збройних сил
Іван ЧЕРНИШ , в Україні більше 14 млн. ветеранів війни, 296 тисяч інвалідів ВВВ, iз них 18 тисяч — у Києві. Свої магазини їм потрібні, але за умови, що в них дійсно піклуються про покупця. А ось це залежить вже від ряду чинників: господарів торгових закладів, уміння працювати з людьми місцевих голів інвалідських і ветеранських організацій, допомоги керівників райадміністрацій. Добре налагоджена така турбота в Запоріжжі, Харкові, Вінниці, Полтаві... У Московському районі Києва є унікальний магазин, який викупила районна влада, і продукти там реалізовуються, практично, без торгової надбавки. Однак вистачає й інших прикладів, коли «свої» магазини покупці обминають десятою дорогою.
— З усіма наболілими проблемами (несплачені пенсії, борги перед інвалідами-вкладниками Ощадбанку, обіцяні на словах автомобілі), я звертався особисто до Президента країни вже п'ять разів, — говорить Іван Петрович. — Він добре зустрічає, готовий допомогти, але... грошей, говорить, немає. А ви потрусіть цих «товстосумів», — порадив я йому, — відразу знайдуться.
Крапку в цій розмові поставив відвідувач, який зайшов до голови організації: «Сусід-інвалід виїхав до Ізраїлю, — сказав він ніби між іншим, — одержує пенсію $650 і замість ходіння по спецмагазинах подорожує по світу».
