Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Споживач сплатить за все...

Включаючи і «прорахунки» уряду в атомній енергетиці
3 жовтня, 2000 - 00:00


Міністерство палива та енергетики розробило план підвищення роздрібних тарифів на електроенергію не менш ніж на 20%. Чиновники з енергетичного відомства пояснюють необхідність підвищення тарифів збитковою роботою Національної атомної енергокомпанії (НАЕК) «Енергоатом». Пояснення виглядає більш ніж дивним, враховуючи, що «Енергоатом» завершив перше півріччя 2000 року з рентабельністю 97%. Чи не означає це, що уряд, який називає себе реформаторським, збирається компенсувати неефективність здійснюваної енергетичної політики за рахунок споживачів?

ДИВНЕ ПОЯСНЕННЯ

У вересні керівники Міністерства палива та енергетики представили директорам енергокомпаній проект підвищення закупівельного тарифу на електроенергію «Енергоатома» з 7,45 до 11 копійок за 1 кіловат-годину.

Разом з плановим підвищенням закупівельних тарифів на електроенергію теплових генкомпаній (більш ніж на 1 копійку) акція, що готується, призведе до автоматичного підвищення оптового й роздрібного тарифів на електроенергію більш ніж на 20%. Побоюючись соціального невдоволення, чиновники міністерства запропонували Національній комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) розтягнути процес підвищення роздрібних тарифів орієнтовно на півроку і завершити операцію в декілька етапів.

Міністерство палива та енергетики аргументує необхідність подорожчання атомної енергії тим, що закупівельний тариф на електроенергію атомників — 7,45 копійок за 1 кіловат-годину — встановлено з 1 січня 1999 року й відтоді він не переглядався. Гривня за цей час неабияк подешевшала, а валютна складова, що досягає у собівартості продукції «Енергоатома» 40%, залишилася колишньою. Згідно з поясненнями енергетичних управлінців, саме втрати НАЕК на курсовій різниці і є основною причиною збитків, яких зазнала з початку 1999 року компанія, і головною перешкодою ефективній роботі атомної генерації.

На кінець серпня цього року кредиторська заборгованість «Енергоатома» перевищила дебіторську на 1,4 мільярди гривень і становила 7,7 мільярда. Причому на початок 1999 року «Енергоатом» мав нульовий баланс боргів.

Проте фінансові показники роботи «Енергоатома» в першому півріччі 2000 року демонструють, що твердження фахівців з енергетичного відомства не відповідають дійсності: тариф 7,45 копійок забезпечив компанії згаданий (97%) показник рентабельності виробництва електроенергії. Вражає, але факт: «Енергоатом» за цей період отримав від основної виробничої діяльності — реалізації електроенергії — 1,4 мільярда гривень прибутку, хоча, з урахуванням інших видів діяльності, компанія зазнала збитків майже в півмільярда.

Звітність «Енергоатома» свідчить сама за себе: атомники втратили 1,9 мільярда гривень внаслідок того, що на благополучні результати від виробництва електроенергії наклалися негативні наслідки її прямого постачання споживачам, а також через інші комерційні операції, природа яких громадськості невідома.

Дивує у зв’язку із цим і позиція державних менеджерів «Енергоатома» і уряду реформаторів, які намагаються за рахунок підвищення ціни на атомну електроенергію перекласти мільярдні державні втрати на плечі споживачів.

Можливо, збиткова робота «Енергоатома» цілком вписується в «чистий і прозорий» порядок, культивований урядом в електроенергетиці? ПОГОСПОДАРЮВАЛИ

Впродовж 1999 та 2000 років атомники зазнали фінансових втрат внаслідок роботи «Енергоатома» на роздрібному ринку електроенергії як незалежного постачальника. З травня минулого року за дозволом уряду компанія активізувала прямий продаж дешевої електроенергії споживачам для оплати свіжого ядерного палива й вивезення відпрацьованого. Отримавши добро на самостійну реалізацію електроенергії собі у збиток за тарифами, нижче за середньоринкові, «Енергоатом» максимально скористався наданим правом. Уже із серпня минулого року щомісячний обсяг електроенергії, що відпускається атомниками, на роздрібному ринку перевалив за 2 млрд. кіловат-годин і потім стабільно залишався на досягнутому рівні.

Згідно з правилами енергоринку, «Енергоатом» спочатку відпускав електроенергію в ОРЕ за встановленим тарифом 7,45 копійок за 1 кіловат- годину, отримуючи потім з ринку частину електроенергії за оптовим тарифом 9 — 10 копійок за 1 кіловат-годину. За якою ціною НАЕК потім реалізовував електроенергію на роздрібному ринку, можна лише здогадуватися. Згідно з інформацією підприємств- споживачів «Енергоатома» ця ціна була набагато нижчою за офіційно декларовані керівництвом компанії 7,45 копійки.

Усе проходило «успішно»... «Енергоатом» контролював на роздрібному ринку понад 50% обсягу постачання електроенергії за нерегульованим тарифом, споживачів у атомників ставало дедалі більше, роздрібна ціна на електроенергію компанії ставала дедалі нижчою. Лише в лютому цього року фахівці НАЕК схаменулися: компанія зазнавала, як виявилося, при прямому продажу електроенергії 5 — 6 копійок збитку на кожній кіловат-годині, включаючи оплату за транзит електроенергії, яку постачали споживачам.

Неважко підрахувати, що сумарний обсяг втрат «Енергоатома» від дистриб’юторської діяльності становив з травня 1999 до травня 2000 року понад 1 млрд. гривень. Цю цифру не заперечують і в самій НАЕК.

«ЭНЕРГОАТОМ» І ПАРТНЕРИ»

Дисконтні втрати «Енергоатома» від прямого постачання електроенергії супроводжувалися не зовсім ефективною роботою компанії щодо збирання коштів зі своїх споживачів, а також співпрацею атомників з недержавними посередниками із розрахунків з Росією за ввезення свіжого й вивезення відпрацьованого ядерного палива. За даними НАЕК, 1999 року споживачі сплатили компанії грошима лише 272 мільйона гривень або 18,7%. За вартості отриманої за прямими договорами електроенергії 1,4 мільярда.

Основна частина поставленої атомниками минулого року за прямими договорами електроенергії була сплачена векселями — 850 мільйонів гривень (58,6%), на 320 мільйонів (22,2%) було проведено взаємозаліки та за прямим бартером сплачено 7,3 мільйона (0,5%).

Як правило, «Енергоатом» передавав отримані від споживачів векселі недержавним посередникам в особі «Брінкфорда» та інших компаній для їхньої участі в розрахунках за свіже ядерне паливо й вивезення відпрацьованого. Результати тісної співпраці атомників з комерційними посередниками неодноразово описані в ЗМІ. Доречно лише нагадати, що 1999 року «Енергоатому» та партнерам вдалося сплатити Росії за ядерне паливо й вивезення відпрацьованого палива 115 млн. доларів, що становило лише 34% вартості поставленої компанією електроенергії. За даними КРУ Мінфіну, на початок 2000 року «Енергоатом» мав у своєму розпорядженні нереалізовані активи на 1,6 мільярда гривень, з них 640 мільйонів становили векселі комерційних посередників і споживачів за електроенергію, поставлену НАЕК і його агентами ще з 1998 року.

Уряд, що прийшов на початку 2000 року, поки, на жаль, так і не повідомив, яку частину з нереалізованих впродовж 1998 — 1999 років активів компанії вдалося використати. Як не повідомив і про те, чи вдалося «Енергоатому» розрахуватися з кіпрською офшорною компанією Darill Holding Limited, якій НАЕК 1 квітня цього року був винен 76,8 млн. доларів. Darill Holding Limited брала активну участь у розрахунках «Енергоатому» за вивіз відпрацьованого ядерного палива 1999 року. В результаті НАЕК сплатив офшору та іншим посередникам 114,1 млн. доларів у вигляді винагороди, компенсації та пені, що виявилося в 3,2 рази більше за вартість їхніх послуг.

При цьому «Енергоатом» розраховувався з посередниками насамперед за компенсаційними виплатами, а не за сумою основного боргу за отримані від них кредити, внаслідок чого заборгованість компанії Darill Holding Limited зростала в геометричній прогресії.

Судячи з фінансових результатів НАЕК за перше півріччя, навряд чи компанії вдалося позбутися тягаря «старих гріхів». Прострочена кредиторська заборгованість НАЕК загалом досягла 60%. А отже компанії загрожують збільшення збитків і подальше нарощування штрафних санкцій.

ДІВОЧА ПАМ’ЯТЬ

Можна заперечити, що «Енергоатом» вимушено постачав споживачам фантастично дешеву електроенергію й вимушено залучав до розрахунків за паливо комерційних посередників. До цього підштовхувала надто низька грошова оплата електроенергії, що відпускається в оптовий ринок.

Однак викликає здивування політика подальшого дисконтування самим урядом вартості атомної електроенергії в умовах «прозорого та грошового» енергоринку. Кабмін дозволив липневою постановою №1174 компаніям-енергопостачальникам знижувати вартість електроенергії для споживачів у разі укладання з ними форвардних контрактів і перерахування виручених грошей атомникам на закупівлю ядерного палива. Збитки від укладання довгострокових контрактів зі споживачами повністю лягають на «Енергоатом».

Ці збитки, очевидно, буде також відшкодовано за рахунок підвищення тарифів на електроенергію для споживачів згідно з урядовим планом. Навряд чи в уряду реформаторів після підвищення тарифу на електроенергію «Енергоатома» з’являться сумніви щодо ефективності організаційної структури цієї компанії, й він спробує знайти шляхи для поліпшення її роботи.

Навряд чи Міністерство палива та енергетики перегляне структуру виробничих витрат НАЕК, згідно з якими адміністративні витрати компанії становили за вісім місяців цього року майже 120 мільйонів гривень за витрати на оплату праці 67,6 мільйонів. Навряд чи керівництво «Енергоатома» проведе ревізію старих дебіторських боргів, намагаючись повернути компанії завислі у комерційних фірм активи.

Підвищення тарифів на електроенергію дозволить керівництву «Енергоатома» не лише покрити старі збитки, а й може закласти підгрунтя для подальшого неефективного господарювання. Підвищення тарифів дозволить уряду й надалі збільшувати витрати підконтрольної енергетичної галузі без техніко-економічного обгрунтування рішень, що приймаються, і надання громадськості звіту про витрачання коштів. Як це сталося, наприклад, у липні цього року, коли з легкої руки віце-прем’єра Юлії Тимошенко «Енергоатом» почав щодня отримувати з рахунку енергоринку 2,1 млн. грн. на добудову енергоблоків.

Якою мірою уряд прорахував своєчасність подібного рішення в очікуванні зими, коли енергокомпаніям бракує коштів навіть для поточної оплати використовуваного палива?

На яку кількість відключень та які збитки для споживачів обернеться велике енергетичне будівництво з туманним кінцем?

Чи підрахував уряд при цьому точну суму витрат для того, щоб привести енергоблоки, що добудовуються за застарілою технологією, у відповідність до світових вимог екологічної безпеки?

Чи було враховано, що з початку року коефіцієнт використання встановленої потужності на українських АЕС становив трохи більше за 60%, тоді як у закордонних країнах цей показник становить не нижче за 80 —90%?

Чи згадали чиновники від енергетики про те, що в січні — серпні цього року внаслідок 20 позапланових зупинок енергоблоків атомні станції недовиробили понад 2 млрд. кіловат-годин електроенергії? Що подальше недофінансування ремонтної кампанії на атомних станціях може призвести до найсерйозніших наслідків для енергосистеми та споживачів?

І чи не є кампанія з добудови енергоблоків черговою ширмою для вимивання коштів з галузі, як це відбувається з «Енергоатомом», контрольованим урядом?

Можна припустити, що державно- адміністративна команда забуває про перераховані дрібниці не випадково.

Державний молох потребує всенародних будівництв і офірувань.

Жертвами виявляться споживачі, які компенсують невипадкові прорахунки чиновників у дисконтах, добудовах і простоях?

Юрій ЗЕМЛЯНСЬКИЙ
Газета: 
Рубрика: