Багаті на нафту й газ родовища південних районів Чернігівщини замість того, щоб наповнювати чималими фінансовими вливаннями місцеві бюджети, створюють мешканцям регіону тільки проблеми. Люди хворіють і вмирають від онкологічних захворювань, хвороб нервової та ендокринної систем. У криницях і водогонах зникає питна вода, пересихають ставки. Селяни й навіть місцева влада покладають вину на видобувні компанії, ті ж — відхрещуються. Крапку в цій війні може поставити тільки незалежна екологічна експертиза, яку досі ніхто так і не зважився призначити. За безліччю слів, «переведенням стрілок» і забюрократизованою процедурою проведення екоекспертизи видніється потворне обличчя звичайної, але пострадянського розливу злочинної байдужості. І до земляків, і до власного середовища існування. Це просто ще один локальний вияв того споживацького ставлення до своєї країни, про який «День» уже неодноразово писав: захопити якомога більше, витиснути все по максимуму, а далі — чемодан — вокзал — Лондон.
За підрахунками експертів, на території Чернігівщини налічується 428 родовищ різноманітних корисних копалин, серед яких 194 у перспективі можуть розробляти. Мінерально-сировинний потенціал регіону на 66,7% складається з паливно-енергетичних корисних копалин — нафти, природного газу й торфу. Зокрема, нафта представлена 21 родовищем, на яких видобувні балансові запаси становлять 12,7 мільйона тонн, а це майже 9,5% від запасів України. Видобувні запаси вільного газу становлять в одинадцяти родовищах 10,5 мільярдів кубів, що є одним відсотком від усіх запасів газу в Україні.
Серед родовищ вуглеводнів найбільші щодо запасів — Гнідинцівське, Леляківське й Талалаївське. Вони є основою сировинної бази нафтогазодобувної промисловості області (понад 50% запасів і 80% видобутку). Усі ці родовища вуглеводнів, як відомо, — на півдні області, а видобувають їх у п’яти основних нафтогазоносних районах Чернігівщини — Ічнянському, Прилуцькому, Варвинському, Срібнянському й Талалаївському.
БЕЗ ГАЗУ ТА ЯКІСНОЇ ВОДИ. ІЗ ДЕФІЦИТОМ БЮДЖЕТУ І ЗРОСТАННЯМ ЗАХВОРЮВАНОСТІ
Про порушення екосистеми останніми декількома роками у Варві не говорить хіба що лінивий. Так, за словами голови Варвинської райради Володимира Петренка, біля Гнідинців, де з 1987 року діє Гнідинцівський газопереробний завод, люди не можуть навіть нормально посушити білизну: вона темніє.
У віддаленому Талалаївсьому районі є 89 свердловин, а район — дотаційний. Тут фактично немає якісної питної води, стан сільських колодязів залишається незадовільним. Рівень захворюваності серед талалаївців за останні декілька років зріс на 11,6%! Під’їжджаючи до основних нафтогазодобувних родовищ, можна помітити, що тут понад двадцять років не ремонтують доріг, які розбиває великовагова техніка видобувних компаній. Навіть села, поблизу яких десятками років видобувають вуглеводні, не газифіковано. Видобуток тут здійснює «Укрнафта», зареєстрована в Прилуках. Відповідно, замість того щоб наповнювати бюджет талалаївців, відрахування надходять до Прилук, а бюджет Талалаївського району й надалі залишається дефіцитним.
На Прилуччині ситуація не надто відрізняється від описаних вище, хіба що з бюджетними відрахуваннями тут усе гаразд. За словами першого заступника голови Прилуцької райдержадміністрації Антоніни Стукалової, видобування вуглеводнів у районі здійснюють на території дванадцятьох сільських рад. У зв’язку з цим тут склалася непроста екологічна ситуація. Зокрема, Антоніна Стукалова акцентує увагу на проблемі забезпечення населення якісною питною водою. «Там, де проводять активний видобуток вуглеводів, є проблема зниження рівня води в криницях, — зауважує заступниця керівника Прилуччини. — Вона характерна для більшості територіальних громад. У деяких населених пунктах давно попересихали ставки».
Але цим проблеми не вичерпуються, адже у зв’язку з ухваленням нового Податкового кодексу нагально постало питання формування бюджету цих територіальних громад, оскільки видобувні компанії віднедавна почали сплачувати податки за місцем своєї реєстрації. Через це більшість територіальних громад залишилася без справедливої компенсації. Немає грошей навіть на ремонт доріг, які десятками років розбиває великовагова техніка нафтогазових компаній.
Для занепокоєння насправді є досить вагомі причини. За словами заступника начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації Володимира Пуліна, останніми роками поширеність хвороб в області збільшилася на два відсотки. Особливо це стосується тих п’ятьох районів Чернігівщини, де активно видобувають вуглеводні. «Ми спостерігаємо незначне збільшення захворюваності в усіх згаданих районах, — зазначає обласний чиновник. — Зокрема, це стосується хвороб нервової та ендокринної систем, а також збільшення кількості захворювань на онкологію». Утім, покладати вину за хвороби людей на видобувні компанії Володимир Пулін не поспішає. Голова комісії Чернігівської облради з питань охорони здоров’я та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Валерій Зуб додає: «Мають минути десятки років, щоб виникло якесь захворювання. Наприклад, у тих районах, де вносили хімічні добрива, тільки тепер ми почали спостерігати зростання кількості онкозахворювань. Шкідливий вплив на здоров’я людей від видобування вуглеводнів сьогодні не побачимо, але те, що він буде, — однозначно. Адже видобувають саме ті елементи, які мають виражену канцерогенну дію».
ПЕРІОДИЧНІ АВАРІЇ ТА НЕЗАКОННЕ ВИДОБУВАННЯ
Підкидають хмизу в вогонь і періодичні аварії, які трапляються на трубопроводах із нафтопродуктами. Як зазначає головний спеціаліст відділу комплексного управління природоохоронною діяльністю держуправління охорони навколишнього природного середовища Ніна Дідусенко, територією Чернігівщини проходить понад 400 кілометрів нафто- й продуктопроводів, які на своїй протяжності мають 48 переходів через водні об’єкти, автомагістралі та залізницю. «Незадовільний стан цих трубопроводів призводить до їхньої розгерметизації, супроводжується розливом і потраплянням нафти у ґрунт, — говорить чиновниця. — Як наслідок — забруднення поверхневих і ѓрунтових вод». Головною проблемою трубопровідного транспорту є зношеність основних засобів виробництва. Так, за словами Ніни Дідусенко, більшість із них мають понаднормативні строки експлуатації. Із термінами понад 30 років працюють 248,5 кілометрів нафтопроводів, а це — більша частина.
Наразі можна впевнено констатувати: щодо одного пункту обидві сторони — і влада, і видобувні компанії — одностайні. Це якнайшвидше розв’язання проблеми незаконного видобування. «Проблема виникла цього року, — говорить про незаконне видобування Антоніна Стукалова. — Ми звернулися до екоінспекції, яка оразу ж відреагувала. Також звернулися до прокуратури, де нам відповіли, що немає збитків, бо не досліджено ореол забруднень. Зверталися і до керівника місцевого управління МВС».
Державний інспектор обласної екологічної інспекції Микола Макаров підтверджує факт незаконного видобування на території підприємства «Ресурс-Агро», розташованого на землях Малківської сільради. За його словами, було прошурфовано понад десять гектарів площі й доведено, що видобування вуглеводнів на цій території відбувається незаконно. «До того ж дозволено бурити до 20 метрів, — зазначає Микола Макаров. — Якщо там застосовують неякісне буріння і якщо нафтопродукти потраплять у другий або третій дивізіон, то може статися катастрофа. Із цього приводу ми надсилали листи до МВС, але нікого навіть не притягнули до адміністративної відповідальності».
Інженер-еколог Прилуцького управління бурових робіт ПАТ «Укрнафта» Наталія Галабурна запевняє, що для захисту підземних вод підприємство використовує гідроізоляцію. «Щодо зниження рівня води, то його не можна пов’язувати безпосередньо з діяльністю нашого підприємства, — коментує інженер-еколог. — Наприклад, в Ічні в нас немає об’єктів, але там так само говорять про зниження рівня ѓрунтових вод. Важелі наших установок сягають глибини двох-п’яти тисяч метрів».
З’ясувати причини забруднень навколишнього середовища та зростання показників захворюваності серед місцевого населення — реально. Однак наукових досліджень щодо впливу діяльності компаній, які видобувають чи переробляють вуглеводні, на здоров’я людей та зменшення рівня ѓрунтових вод на Чернігівщині ніколи не здійснювали. До того ж експерти переконані: необхідна експертиза щодо кожного населеного пункту. А це потребує значних фінансових затрат, яких у бюджеті, на жаль, не передбачили. На запитання «Дня» щодо можливого проведення експертизи завідувач сектору державної екологічної експертизи державного управління екології та природних ресурсів у Чернігівській області Світлана Цакун повідомила: «Ми проводимо екологічну експертизу, але процедура її проведення непроста. Для цього до нас повинен звернутися безпосередньо замовник експертизи. Він має дати необхідну проектну документацію. Проект розробляє спеціалізований інститут, який визначає вплив, а ми вже проводимо експертизу. Крім того, документи, які передають на державну екологічну експертизу, повинно бути погоджено із зацікавленими органами». Схоже, «зацікавлених органів» немає...
«ПОСТІЙНІ КОМІСІЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ УХВАЛИЛИ ВІДПОВІДНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ»
Арсен ДІДУР, голова постійної комісії Чернігівської обласної ради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та природних ресурсів:
— Щодо цього питання ми проводили в Прилуках спільне виїзне засідання двох постійних комісій обласної ради: із питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та природних ресурсів і з питань охорони здоров’я та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС. Обласні депутати тоді детально розглянули екологічну ситуацію в нафтодобувних районах Чернігівщини та її вплив на стан здоров’я населення. Постійні комісії обласної ради ухвалили відповідні рекомендації. Зокрема, органам місцевого самоврядування та районним держадміністраціям при укладанні (продовженні) дії договорів оренди земельних ділянок для підприємств нафтодобувної галузі необхідно передбачити участь надрокористувачів у фінансовому забезпеченні виконання програм економічного і соціального розвитку. Головному управлінню Держкомзему, державній екологічній інспекції в області — посилити контроль за охороною й використанням земель власниками, користувачами земельних ділянок та іншими суб’єктами господарювання для уникнення забруднення та псування земель, своєчасного та повного проведення заходів з охорони земель. Також рекомендовано вжити заходів щодо припинення самовільного використання водних ресурсів і недопущення буріння артезіанських свердловин без наявності відповідної дозвільно-погоджувальної документації на проведення таких робіт. Районним державним адміністраціям разом із органами місцевого самоврядування — забезпечити організацію робіт із забезпечення ефективної роботи очисних споруд, приведення стану полігонів і сміттєзвалищ до чинних вимог екологічної безпеки та консервації деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок шляхом заліснення. Крім того, комісії рекомендували вжити заходів щодо збільшення протяжності водопровідних мереж у населених пунктах, організувати проведення екологічної експертизи територій, на яких здійснюють видобування нафти, із визначенням факторів, які спроможні впливати на стан здоров’я населення, розглянути питання щодо покращання матеріально-технічної бази центральних районних лікарень, зокрема оновлення медичного обладнання й апаратури тощо.
Багато слів, безліч рекомендацій. Проте в результаті — розбиті дороги, забруднене довкілля і хворе суспільство.
