Можливо, найближчим часом Україна врешті почне заробляти на Кіотському протоколі. Відтоді як країна підписалася під зобов’язанням скорочувати обсяги викидів парникових газів, про надзвичайну вигоду цього документа не говорив тільки лінивий. Адже, на відміну від промислово розвинених держав, угода в Кіото дійсно обіцяла Україні солідні дивіденди. Коли експерти аналізували «забрудненість» країн, у нас закривалися заводи й фабрики. Саме тому до підсумкового рейтингу Україна увійшла відносно «чистою», а отже дістала право продавати квоти на невикористані викиди. Простіше кажучи, країна з великим показником викидів може придбати у нас «чисте» повітря. Від чого виграє сама — не відраховуватиме космічні штрафи до екологічного фонду. А крім того, ще й допоможе фінансово менш благополучній державі. Є, щоправда, інший варіант — цільові інвестиції, або так звані проекти спільного здійснення. Скажімо, Нідерланди вкладають кошти, аби впровадити на українських виробництвах сучасні технології. Спеціальна методика конвертує витрачені мільйони в одиниці викидів, які віднімаються з нашої квоти й «надходять на рахунок» Голландії. Іншими словами, інвестор знов-таки купує «чисте повітря», тільки Україна замість «живих» грошей отримує нове обладнання.
І ось, напевне, крига скресла. Учора завершилася міжнародна конференція, на якій представники 20 країн обговорювали можливі для впровадження в Україні проекти. Як заявив міністр екології Павло Ігнатенко, сьогодні ми маємо всі шанси залучати щороку до 500 млн. євро іноземних інвестицій. І, за його словами, проекти спільного здійснення можуть покривати до 100% витрат на «очищення» тих чи інших виробництв. Насамперед, йдеться про технології енергозбереження, утилізації шахтного метану, а також побутових відходів.
Проте є одне «але». Незважаючи на те, що Україна посідає друге місце за інвестиційною привабливістю в рамках Кіотського протоколу (з 35 країн), майже всі проекти — поки лише в планах. Як зазначається в недавно оприлюдненому дослідженні «Економіко-правові механізми імплементації Кіотського протоколу в Україні», у нас досі немає національних правил і процедур розгляду проектів. Немає й відповідального за них органу влади. Не кажучи вже про список національних пріоритетів і підприємств, які насамперед мають перейти на нові технології. Іншими словами, якщо навіть інвестор і схоче працювати в Україні, то перейти від слів до дій йому буде дуже проблематично.
Тим часом, у Європі активно йде «торгівля». Станом на 2004 рік «у роботі» були вже 17 проектів спільного здійснення. Наприклад, у Чехії на кошти уряду Голландії встановлюються котли, що працюватимуть на відходах деревообробної промисловості. А фінська влада фінансує «Вітропарк» в Естонії — 22 вітроагрегати здатні, за оцінками експертів, скоротити викиди на 1,1 млн. тонн.
В Україні ж підрахували: потенціал «Кіотських проектів» може в 2,5 рази перевищити всі обсяги прямих інвестицій за останнє десятиліття. При грамотному плануванні до 2012 року ми можемо скоротити викиди парникових газів до 125 млн. тонн і заощадити 69 млн. тонн паливно-енергетичних ресурсів. Є й «чернетки» проектів. Наприклад, шахта «Комсомолець Донбасу» заявила про те, що головна її проблема — це загазованість вугільних пластів. Шахтний газ містить до 70% метану, який є одночасно і парниковим газом, і паливом. Сьогодні вже існують технології, що дозволяють витягувати метан. А отже й реалізовувати його як енергоресурс, щороку заробляючи декілька мільйонів доларів. Не кажучи вже про те, що подібні проекти роблять працю в шахті безпечнішою. Погодьтеся, вагомий аргумент для країни, що лідирує у світі за кількістю жертв на кожну видобуту тонну.
Згідно з бізнес-планом шахти, на реалізацію проекту потрібно 6,2 млн. доларів. Але сьогодні країни Центральної й Східної Європи вже встигли зарекомендувати себе як основні продавці «чистого повітря». Єдиний український проект, якому вдалося пройти дві фази голландського тендера й отримати контракт — це реконструкція систем теплопостачання в Чернігівській області. Загалом же, минулого року, за даними Мінекології, до різних міжнародних організацій було подано 17 заявок.
Словом, поки Україна — осторонь «повітряного бізнесу». Але, за твердженнями експертів, шанси ще є, адже проекти спільного здійснення почали реалізовуватися не так давно. Попереду торгівля квотами на забруднення. На них, за оцінками екс- міністра екології Василя Шевчука, до 2012 року Україна може заробити 2—15 мільярдів доларів. Проте, підкреслив В. Шевчук, усе залежить від того, якою буде екологічна політика країни.
ДО РЕЧІ
За останні 15 років вміст в атмосфері промислових газів збільшився на 20 відсотків. Про це, як передає Інтерфакс-Україна, говориться в доповіді Океанографічного та атмосферного агентства США. Вчені фіксують підвищений вміст у повітрі вуглекислого газу, що викликано насамперед промисловою діяльністю людини та зростаючою кількістю автомобілів. Шкідливі гази, що накопичуються в атмосфері, сприяють поступовому підвищенню температури на поверхні Землі. За даними дослідників, за минуле століття середня температура на нашій планеті збільшилася на один градус за Цельсієм.