Вправно пов’язана хустка додає краси на, так би мовити, різних рівнях. По-перше, сама може бути гарним аксесуаром, формувати оригінальний образ. Важкий головний убір додає поставності: хустку треба нести, в ній не зможеш плентатися з понуреною головою. А в холоди хустка зігріває, від чого обличчя рожевіє, очі блищать, та й мізки працюють краще.
Утім, коли йшла на майстер-клас з пов’язування хусток, керувалася насамперед естетичними міркуваннями: дивитися, як строкаті шалі з легкістю укладають у багатошарові композиції, та ще й слухати цікаві оповідки про такий атрибут гардеробу — це свято.
ОЗНАКА ІДЕНТИЧНОСТІ
Наталя Заполідіс, психолог за фахом, яка й проводить майстер-клас, замотує мою голову в темно-червону шаль з великими квітами. Майстриня ретельно створює композицію, щоб були видні малюнки на хустці. «Так в’язали гуцулки. Дівчата і молоді жінки вдягали яскравіші хустки, старші — темніші. Дівчачий варіант — з випущеним ззаду волоссям. Якщо хустка була великою, жінки накручували так звані вуха, — коментує процес майстриня. — Варіант на холод — із закритими вухами. Дуже практично. Якось на морі розболілись вуха, і так робила. У зав’язуванні хусток потрібні навички. Моя бабуся — раз! — швидко працювала пальцями, і хустка ніби сама складалась. Мені треба кілька хвилин».
Із першого разу, чесно кажучи, нічого не навчилася. Відверто, майже не намагалася запам’ятати, в якому порядку треба зав’язувати хустку. Захопило саме видовище — як з великого шматка тканини складається щось ошатне й красиве. А ще, коли хустку зав’язують тобі, це якось заспокоює та впорядковує думки.
«Я в’яжу хустки з дитинства, здається, з десяти років. Чомусь не любила шапки, знайшла вдома хустку і пов’язувала. Потім почала експериментувати. Здавалося, знаю про хустки все, але ні», — усміхається Наталя. Для майстрині хустка — ознака ідентичності жінки. Наталя називає цю річ чимось магічним, здатним творити красу.
«ГОЛОВНИЙ УБІР ЯК ПАСПОРТ»
«В Україні хустки знають 300 років. Вони прийшли від персів через турків, які тут повоювали свого часу. Але ця річ настільки прижилася у нас, що здається, хустка — це наше. Ні. Перші жіночі головні убори на теренах України — так звані намітки. Вони були довгі, полотняні, їх вишивали й усіляко пов’язували на голову. Ані хустку, ані намітку ніколи не одягали на голову просто так», — каже Наталя Заполідіс.
Майстриня досліджує, як носили хустки в різних культурах. «У казахів, європейців — це наскрізне, є усюди — вдома вбиралися простіше, закривали волосся очіпками. А коли виходили межи люди, покривали голову вигадливіше, — зауважує Наталя. — Навколо того накручують купу всього сакрального, а я міркую простіше. От я ґаздиня, господарюю в домі, й усюди, пробачте, падає волосся. Якщо є очіпок — того волосся ніде немає. Якась практична річ. Але якщо хустка «вигулювалась», вона мала інше призначення — повідомити про мій соціальний статус, чи я одружена, чи маю дітей. Інколи за кількістю складок можна було зрозуміти, скільки дітей у жінки. Головний убір був як паспорт. Із якого ви села, чи заручені, чи дівка, чи покритка — все дізнавалися по хустці».
У ХІД ІДЕ ВСЕ
У мусульманській традиції з-під хустки не має вилазити ані волосинки. Щоб зарадити собі з цим, жінки вдягають під хустку шапочку. «Це охайно і створює об’єм, — додає Наталя. — Думаєш, скільки там того волосся, що такий вузол? А там шапочка. Можна взяти звичайну тонку шапочку з помпончиком, вивернути і вдягти — це додасть ще більше об’єму».
Також мусульманки активно користуються шпильками. Їх встромляють у хустку ззаду, на рівні ямки на шиї, і горизонтально. Взагалі, на думку Наталі Заполідіс, ознака високого рівня майстра — зав’язувати хустку з мінімальною кількістю пристосувань. Але є моделі, які неможливо зробити без шпильок.
Мета Наталі — довести, що хустки не є архаїкою, їх можна носити в повсякденному житті, й немає жодних канонів того, як має виглядати такий аксесуар. Одній із учасниць майстер-класу вона зав’язує в східному стилі веселий шалик з совами. Бахрому на хустці перетворює на прикрасу, що оживляє образ. Українки завжди вдягали під хустку очіпок, який, до речі, може захистити зачіску. Сьогодні очіпок може замінити баф — сучасний головний убір, що захищає від несприятливої погоди. Або просто тонка шапка.
Під час майстер-класу ми дісталися навіть до чоловіка-фотографа. Наталя пов’язала йому тонкий шалик, зробила пишне драпірування — в арабському стилі. «Різниця між жіночими та чоловічими варіантами — жінка вивищує голову. Якщо жінка опускає хустку низько на лоба, це негарно, робить голову пласкою. А от чоловіку пасує. У центрі уваги опиняються очі, це підкреслює мужні риси обличчя», — зауважує Наталя.
Відео того, як зав’язувати хустки, майстриня розміщує в інтернеті. Є зворотний зв’язок: їй надсилають фото і відео з різними варіантами вбрання. Наталя розмірковує: «Це перетворюється на справжній рух! Хоча часто сучасні жінки бояться спробувати новий образ, побачити іншу себе. Мені важливо показати, що з сучасною хусткою запросто можна робити дива».
