12 років державною установою «Інститут серця МОЗ України» керував відомий кардіохірург Борис ТОДУРОВ. Чергові вибори генерального директора відбулися 18 грудня. 22 співробітники інституту, які мають право голосу, одноголосно підтримали Тодурова з-поміж чотирьох претендентів.
Водночас у Міністерстві охорони здоров’я вважають, що вибори проходили з порушеннями. У відомстві викликає питання те, чому під час процедури голосування, крім спостерігачів від МОЗ та активістів, були присутні народні депутати та навіть мер Києва Віталій Кличко. Ці факти збирається перевірити Мінздоров’я, перш ніж підписувати з Тодуровим новий контракт.
«Від МОЗ на голосуванні були присутні двоє представників. Вони не були членами комісії, лише спостерігачами. Вони звернули увагу на присутність великої кількості народних депутатів, голови КМДА. Ми сприймаємо це як певний тиск на тих, хто обирав», — заявив Олександр ЯБЧАНКА, речник МОЗ.
Крім цього, в міністерстві вимагають від кардіохірурга пояснень щодо так званого тренінгу з методик протистояння активістам і журналістам. Тренінг пройшов за кілька днів до виборів. Це мала б бути робоча зустріч керівництва інституту зі співробітниками за зачиненими дверима. Але інформація про зміст зустрічі наразі доступна в різних інформаційних джерелах. Річ у тім, що праворадикальна громадська організація С14 відрядила на тренінг 16-річну дівчину, котра потай зафіксувала усю розмову на відео у телефоні. Дівчину викрили. Представники інституту вимагали видалити усі записи та викликали поліцію.
«Проводили в Інституті серця внутрішній непублічний тренінг. Сервіс, комунікації персоналу при знаходженні під агресією, захист прав пацієнтів, — пояснив на своїй фейсбук-сторінці Борис Тодуров. — Під час відпрацювання кризових ситуацій у приміщення проникла дівчина. Вона вела незаконну зйомку, можливо, з метою дискредитації».
Навряд чи такий метод отримання інформації можна назвати чесним. Але й до Бориса Тодурова у громадськості є питання. Досі не отримані логічні пояснення, чому в лютому цього року в дитячому відділенні інституту переховувався Юрій Крисін, співучасник убивства журналіста В’ячеслава Веремія під час подій Революції гідності.
Між тим, історія Крисіна обговорювалася під час тренінгу. З відео зрозуміло, що Борис Тодуров пояснював лікарям і медсестрам, як зберегти репутацію закладу, переховуючи людей від суду. Стосовно прискіпливих активістів і журналістів у кардіохірурга проста порада — бити не треба, нехай краще санітарка обіллє водою.
«Если его привезут в нашу реанимацию, он уже не сможет дать никаких показаний, я надеюсь», — наводить ще одну цитату Бориса Тодурова щодо ставлення до активістів Євген Гончар, секретар громадської ради при МОЗ. — Ось таке справжнє обличчя так званої медичної еліти, яка використовує посаду для особистого збагачення, прикриваючись пацієнтами та лікарями. Таких цитат на відео, відзнятому С14, безліч».
З іншого боку, Тодурова вважають чи не найкращим кардіохірургом в Україні. В очолюваному ним інституті щороку проводять 6000 операцій на серці, у тому числі дітям. Це єдина установа в країні, де імплантують механічне серце. Та паралельно користувачі соцмереж скаржаться, що черга на консультацію тут затягується на півроку, а з пацієнтів вимагають гроші на стенти, хоча їх закуповує МОЗ. Тут виникає питання: якщо до директора Інституту серця є конкретні зауваження, приміром, щодо фінансової діяльності, чому не проводяться перевірки?
Історія з Інститутом серця дещо нагадує скандал навколо реорганізації Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит». Найбільше дискусій спричинило звільнення керівників центру дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку Олега Рижака та Світлани Донської. Тоді на захист двох лікарів стали народні депутати з парламентського комітету з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець, Олег Мусій, Тетяна Бахтеєва, а також громадські активісти Валентина Маркевич і Василь Апасов. Між іншим, ці самі люди були групою підтримки Бориса Тодурова на виборах — з риторикою, що провокації від МОЗ не спрацюють.
Та це не просто конфлікт між міністерством та інститутом. Це питання якості медичних лідерів, механізму їх відбору та призначення. Щоб проводити реформи, справді потрібна своя команда. Але на першому місці завжди треба ставити інтереси пацієнтів. Виглядає так, що в запалі цим нехтують і в МОЗ, і в підпорядкованих йому закладах.
