У Галицькому національному природному парку не лише дбають про збереження різноманітної флори та фауни, а й оригінальними способами заохочують відвідувачів більше дізнаватися про природу Опілля.
Де насправді закінчується лісостеп і починаються карпатські ліси? Тут маєте нагоду побачити цю межу. Його територія розкинулася на 14,7 тис га – небагато як для природоохоронної зони. Але особлива: по обидва боки Дністра розкинулися дві різні фізико-географічні країни – Руська рівнина і Карпати, які нам звичніше називати лісостепом і Передкарпаттям відповідно. Часом фахівці виділяють ще й третю – Галицьку улоговину. Ідеться не лише про розмаїття ландшафтів, а й про флору й фауну, які співіснують тут дуже гармонійно.
ДАНО: ПРИРОДНА УНІКАЛЬНІСТЬ
Ще одна «фішка» парку полягає у тому, що він єдиний в Україні має близько 150 окремих «контурів» – таких собі маленьких екосистем зі своїми особливостями: наприклад, 140 лісових «острівців» та 8 степових. Зі останніх найбільшою є «Касова гора» площею 130 га, інші – значно менші, лише по 10-30 га. «А ще наш парк – єдиний в Україні, Європі та може навіть і в світі межує з такою великою кількістю населених пунктів. Це дуже густонаселена територія. По-перше, її важко оберігати, а по-друге, відчувається значний антропогенний вплив на усі природні комплекси», – пояснює заступник директора з наукової роботи Галицького НПП Володимир БУЧКО.
Водний покрив паркової зони складається не лише з Дністра, уздовж якого розміщений Галицький парк, а ще і його приток – Лімниці, Лукви та Гнилої Липи, боліт, Бурштинського водосховища, риборозплідних ставків. Така кількість води створює ідеальні умови для гідрофільних птахів – їх тут зареєстровано близько 100 видів: від маленького рибалочки до лебедя-шипуна. Тож не дивно, що останнім часом популярним видом дозвілля у природоохоронній зоні став birdwatching – спостереження за птахами. Хребетних тварин у парку 370 видів (від оленя шляхетного до підковка малого), рослин – понад 1000 (від очитка застарілого до траунштейнери кулястої), чимало з них – у Червоній книзі України. На території парку виявлено 80 видів рослин і 47 видів тварин, що є представниками Червоної книги України, 4 і 9 відповідно – Європейського Червоного списку. 6 видів рослин і 158 видів тварин знаходяться під охороною Бернської конвенції. Абсолютно унікальний екземпляр – Костриця Галицька – рослина, яку кілька років тому відкрили в парку: цей вид не зустрічається більше ніде в світі. А ще парк може похизуватися майже 12 тис видами комах.
ДОДАТИ: ТРОХИ КРЕАТИВУ
Звісно, для пересічної людини усі ці унікальні принади з науковими найменуваннями звучать дещо абстрактно. Інша справа – завітати до парку не просто аби відпочити на свіжому повітрі, а й щоб дізнатися щось нове. Тому у найцікавіших місцях парку є туристичні маршрути та еколого-пізнавальні стежки, якими наукові співробітники проводять екскурсії. Також на території головної садиби парку діє музей «Природа землі галицької». Це мовби природний парк в мініатюрі, тільки замість величезних природних угідь – компактні діорами, які демонструють усі види паркових екосистем. Музейні «герої», правда, уже не юні: деяким експонатам по півтора століття.
Для дітей неурядова організація «Еко-Галич» вигадала цілий квест, аби малюки не лише ознайомилися з парком, а й спробували себе у ролі дослідників. Проект назвали «В гостях у казки» і виглядає він приблизно так: перед тим, як дістатися до «хатинки Чаклунки» (імовірно, Баби-Яги), діти проходять випробування – пізнають диких тварин за слідами, відгадують назви видів за шерстю або визначають, які з грибів їстівні, а які ні. Словом, оригінальний підхід до подачі інформації – дітям радість та користь. На думку ініціаторів дійства, ідейним натхненником якого став саме Володимир Бучко, дбайливе ставлення до природи виростає з цікавості і любові до довколишнього світу.
РЕЗУЛЬТАТ: ПАРК, ЯКИЙ ХОЧЕТЬСЯ ВІДВІДАТИ
Звісно, співробітники парку працюють над поліпшенням показників відвідуваності, але й поточні результати свідчать про те, що охочих не бракує. Володимир розповідає: «Минулого року у нас було 16,5 тисяч відвідувачів, цього року сподіваємося на 20 тисяч. Це люди, які приїжджають і купують квиток. Але ще понад п’ять назбирається тих, хто за вхід не сплачує, тобто пільгові категорії населення. Загалом до 25 тисяч відвідувачів щороку».
Улюбленим туристичним місцем в парку Володимир без вагань називає Центр реабілітації диких тварин. На відміну від подібних закладів в Україні, сюди на лікування, відгодовування та реабілітацію потрапляють тварини абсолютно різних видів. Когось із них врятовано з капканів, когось забрали від мисливців. Дехто з них, як-от пташенята соколів чи лелек, потім повертаються в дику природу. А дехто, як ведмеді, лишаються на довічному утриманні, оскільки надто звикли до нових «домашніх» умов і більше не здатні адаптуватися до життя на волі. Умови перебування у центрі максимально наближені до природних, на додачу – абсолютна безпека. Курорт, одним словом.
Звичайно, природоохоронні території у традиційному розумінні їхнього призначення дуже потрібні. Але особливо тішить, що Галицький національний природний парк сьогодні – це не просто місце, де захищають унікальність краю. Це й платформа відкритих ініціатив, що допомагають людині краще зрозуміти цінність середовища, у якому вона мешкає.
