Сірники — не єдина небезпечна іграшка, яку може взяти в руки дитина. Утім, іграшки, про які далі йтиметься, страшні не лише для дітей — від них обсипає морозом і дорослих. Як виявилося, Чорнобиль — це не тільки національна трагедія, а й комп’ютерна «бродилка». У анотації до неї зазначається, що «якщо ви патріот, то ця гра для вас». Дія гри відбувається в ядерному реакторі, гравець виступає в ролі охоронця, якому доведеться боротися з терористами, котрі вирішили захопити ядерний реактор.
Ще одна чудова комп’ютерна гра з тієї самої серії — «S.T.A.L.K.E.R.», у якій переплелися реальні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС та елементи з «Пікніка на узбіччі» Стругацьких. Гравець «заробляє гроші, витягуючи розпечене вугілля з пекельної печі Чорнобильської зони», — свідчить анотація. Загалом, творці запевняють, що намагалися передати атмосферу справжньої індустріально-екологічної катастрофи, а в основу гри лягли фото- та відеоматеріали, отримані під час поїздки до Чорнобиля: «Гравці в міру проходження гри побувають у Мертвому лісі, містах Прип’ять і Чорнобиль, проникнуть усередину саркофага Чорнобильської АЕС, пройдуть реально існуючими місцями в епіцентрі трагедії», — вказується в анотації.
Ще далі пішли в розкрученні національної трагедії американці — у США з’явилася іграшка «11 вересня в Нью- Йорку». Дивний сувенір люди отримують у коробках із шоколадками. Це крихітний макет Всесвітнього торгового центру, в який врізається літак. Як передає utro.ru, представник компанії, що постачає до торговельної мережі цукерки, сказала, що помилитися стосовно того, що зображає іграшка, неможливо, оскільки на кожному примірнику проставлений номер 0911, який символізує трагічну дату. У компанії також повідомили, що ці дрібнички були закуплені разом з іншими, які також вкладали в коробки з цукерками як сюрпризи.
Але наймоторошніші «іграшкові» вісті приходять із Західної Європи. Там модними стали... розчленовані пупсики. Причому вони мають вигляд не звичайного пластмасового пупса, якому братик відірвав ногу, а справжнього немовляти, яке щойно побувало в руках Фредді Крюгера. Слід віддати належне художникам — їхні витвори примушують здригатися та чудово розпродуються — на сайті www.autopsybabies.com, де представлені ці потвори, багато моделей прикрашені написом «усі примірники продано».
Як розповідає завідувач відділу іграшок Центру засобів навчання МОН України Людмила Гладун, до нашої країни такі художні чудеса, благо, ще не завезли, принаймні офіційно. «Але якщо в Європі вони є, то обов’язково просочаться й до нас», — запевняє Людмила Гладун. Ситуація посилюється ще й тим, що імпортні іграшки не зобов’язані проходити в Україні психолого-педагогічну експертизу. Кілька років тому вдалося заборонити продаж в Україні желейних кісток та черепів китайського виробництва. «З погляду якості, продукт був бездоганний, але з погляду здорового глузду та норм моралі допустити його в продаж було неможливо, — розповідає Людмила Гладун. — Добре, що представники Держпотребстандарту, самі батьки, звернулися до нас по допомогу».
Водночас психологи запевняють, що такі «пупсики» вкрай негативно впливають на дитячу психіку. З допомогою ляльок діти моделюють певну ситуацію, з якою вони стикаються в реальному житті. «Образ іграшки, який формує дитину, має викликати симпатію, а не огиду, — зазначає доктор психологічних наук, професор КНУ ім. Т. Шевченка Наталія Максимова. — Адже дівчинка, граючись із лялькою, готується стати майбутньою мамою, а хлопчик, ввівши «в бій» солдатиків, мріє захищати Батьківщину».
Чому ж діти з радістю приймають у подарунок явно «недієздатні» іграшки? На думку Н. Максимової, тому що їх дають їм дорослі, запевнюючи, що це добре. Механізм прищеплюваності дуже дієвий у дітей. Причому переконують у такому випадку не тільки в конкурентоспроможності страшної іграшки, а й у повсякденності болю, крові, насильства.
Для дитини грань між реальним світом і грою, особливо віртуальною, вельми умовна. Як розповідає кандидат психологічних наук, головний редактор журналу «Практична психологія та соціальна робота» Олександр Губенко, сюжет, наповнений насильством, робить дитину агресивнішою й жорстокішою. Чинник відеонасильства взагалі займає друге місце серед причин, що породжують агресію, поступаючись лише «сімейному» чиннику. У основі «Чорнобиля» і «Сталкера» лежать сюжети загрозливого типу — гравець перебуває в дуже небезпечному світі та, відповідно, у великому напруженні. Такі сюжети породжують у дитини тривожне очікування щодо оточуючих його речей. Згідно з дослідженнями психологів, діти у віці 6—11 років починають боятися бути вкраденими, бояться привидів, пожеж. Такі ігри, як «Чорнобиль», ще більше загострюють страх. Унаслідок чого дитина зростає більш неврівноваженою, невпевненою в собі.
За словами Олександра Губенка, у казках, на яких виросло кілька поколінь, як і у гарних дитячих фільмах, і у справжньому мистецтві взагалі, через страждання і життєві колізії добро перемагає зло. Відбувається катарсис, тобто очищення і піднесення душі. Але у більшості комп’ютерних ігор катарсис не виникає, що тільки загострює страхи і фобії.
