Вони виїжджають «на полювання» рано вранці — щоб не травмувати психіку дітей і не викликати протести дорослих. Розпал робочого дня для служби вилову бездомних тварин припадає на 5–9 годину ранку, залежно від сезону. І якщо у вас є кішка або собака, не випускайте їх на прогулянку самих у цей час. Замовляють вилов жеки, школи, садки тощо, — у тому разі, якщо популяція бродяг має чисельність, яка загрожує здоров'ю і спокою мешканців околу. Куди відвозять вуличних тварин і чим для них закінчується ця мандрівка? Громадські організації, що спеціалізуються на їхньому захисті, регулярно виступають з протестами проти жорстоких методів вбивства бродячих тварин і наводять докази того, що тварин у нашій країні, в тому числі й у Києві, вбивають дійсно жорстоко. Докази, а це звичайно слова очевидців або цілі фільми, що демонструють найбільш звірячі методи вбивства собак і кішок, здатні вразити навіть найчерствішу людину. Чиновники з Київської державної адміністрації запевняють, що все це неправда — до бродяг у столиці ставляться більш ніж гуманно, навіть якщо йдеться про вбивство. Кадрів гуманного вбивства, на щастя, дивитися не довелося. Зате «День» запросили до Бородянки — притулку для тварин, до якого їх привозить служба вилову і де, якщо вірити громадським організаціям, відбуваються всі ці нелюдські вбивства.
Скажімо відразу, що нелюдськими вбивствами в Бородянці, на щастя, не пахне. Хоча пахне, звичайно, не дуже добре — приміщення з витяжками тільки мають намір будувати. У кількох бараках розташовуються коти, породисті собаки і «дворяни», тобто пси без родоводу. Двоє собак бігають територією. Один — на повідку і в супроводі двох хлопців у спецодягу, це — мешканець притулку. А ще два, кажуть працівники притулку, прийшли в гостини повечеряти.
«Кожного року в Києві виловлюють 10—12 тисяч бездомних тварин, — розповідає заступник начальника Управління навколишнього і природного середовища КМДА Микола Іллінський. — Протягом 13 днів їх утримують у притулку, і якщо за ними не приходять хазяї, то їх можуть приспати. Тільки присипляють спеціальними ліками, аж ніяк не вбивають, тим більше жорстоко».
У притулку, хоч як це дивно, розповіли взагалі іншу історію. «Та хто їх вбиває? — здивувалася ветеринарний лікар Наталя Безпрозванна. — Живуть тут, доки їх не заберуть, якщо немає інших показань». Інші показання — агресивна поведінка чи інфекційні захворювання. Якщо тварина не є небезпечною для інших вихованців і персоналу притулку, присипляти її ніхто не буде, запевнила «День» Н. Безпрозванна.
Куди ж тоді діваються ці тварини, адже в притулку ніяк не вистачить місця тим 10–12 тисячам виловлених? За ними приїжджають старі або нові господарі. Старі — у тому разі, якщо домашню тварину переплутали з бездомною (дивне, але дуже поширене явище) і господарям вдається визначити, куди могли відвезти їхнього улюбленця (тел. служби «Порятунок» 272 49 92). Зарештою, як запевняють у Бородянці, приїжджають нові господарі — «кругообіг» тварин у притулку становить кілька сотень тварин на місяць! Одних — привозять, інших — забирають...
Тут треба зазначити, що прості громадяни в Бородянку приїжджають не тільки за тваринами, але і з тваринами. В основному — з собаками бійцівських порід. Коли милі ласкаві цуценята виростають у зубастих і дуже небезпечних звірів, багато хто з господарів намагається збути їх з рук. На вулицю бультер'єра не виженеш, а ось до притулку здати — будь ласка. Для цього досить написати відмову і заплатити приблизно 80 гривень.
Кого тільки немає в «породистому» бараку Бородянки! І величезний, на всю клітку, кавказець, і не набагато менший сенбернар, і найгарніша німецька вівчарка, що велично сидить на ковдрі. За ґратами на мізерному просторі кліток представлено наймодніші сьогодні породи, що опинилися тут саме завдяки своїй популярності. Практично всі вони, що дуже втішає, знайдуть собі нових господарів. Максимальна вартість кожного з них — 150 гривень. «По-перше, ми їх утримували, а по-друге, має ж бути якась відповідальність, щоб собака завтра ж не опинився знову на вулиці», — говорить М. Іллінський. Беруть добре. Що цікаво, виловлених на смітнику дворняг навіть краще, ніж породистих. Але деякі собаки живуть у Бородянці роками.
Гнітюче враження справляють коти. Чомусь колишні помийні виглядають набагато краще за тих, кому «відмовляють» («сімейні обставини», «алергія на шерсть» — на клітках вивішено формуляри, в яких прописана причина відмови), і вельми бадьоро намагаються перегризти заґратовану клітку, щоб опинитися на звичній волі. Колишні домашні притискаються одне до одного і до стінки, погано їдять і мають дуже й дуже нещасний вигляд. Бездомні коти – окрема історія. Заявки з жеків на них надходять дуже рідко, оскільки їх популяція цілком непогано регулюється важкими життєвими обставинами — тими ж бродячими собаками. Та й підбирають кошенят частіше, ніж цуценят. Та ж сама тенденція зберігається в притулку — котів привозять мало, а забирають дуже добре.
Саме можливість отримати господарів робить притулок, навіть із будь-якими умовами утримання, кращим варіантом, ніж убивство, хай найгуманніше. Ні, Бородянка виявилася зовсім не такою страшною, як малювали її товариства захисту тварин, — тварини виглядають ситими і доглянутими, і я охоче вірю, що такими вони стали не з нагоди приїзду журналістки і фотографа. Але задоволення від життя, яке буває на мордах хоч домашніх, хоч бродячих собак і котів, там не побачиш. Кажуть, що нерозв'язних проблем не буває, але якщо окреслити коло проблем практично нерозв'язних, то проблема бездомних тварин посяде в ньому почесне місце. Тут вам і модна тема евтаназії, й жорстокі правила природного добору, і чітко визначені європейські стандарти. Саме за них сьогодні тримається Україна у своїх спробах розв'язати проблему бездомних тварин.
Європейський вибір — вилов, стерилізація, життя в притулку. Але в Україні палиця весь час виходить на два кінці — скільки тварин не влаштовуй, на вулиці опиняються нові. Намагалися вже стерилізувати і випускати на колишнє місце проживання, але це також не вихід — по- перше, стерилізація часто сприяє розвитку агресії, по-друге, собака продовжує розносити хвороби ще 10–15 років свого життя, по-третє, знову ж з'являються нові тварини. Але навіть якщо ми побудуємо стільки притулків, що в них вмістяться всі без винятку бездомні тварини, Київ без бродяг не залишиться. Як відомо, святе місце порожнім не буває — дуже скоро на місця виловлених прийдуть нові. Не тільки вигнанці з помешкань — з'являться тварини взагалі з інших регіонів. Сьогодні в столиці їм робити нічого — своїх вистачає. Але щойно свої зникнуть... Отож проблему варто розв'язувати одночасно в усіх кутках України. Але як? Сподіватися на впровадження загальнонаціональної програми з фінансуванням iз державного бюджету поки що не доводиться. Нагадаємо, що лише минулого місяця (!), після 900 смертей від обмороження, наша країна доросла до прийняття відповідної програми про створення притулків для бездомних людей.
У цивілізованому світі будівництвом притулків займаються громадські організації. Фінансують їх меценати, облаштовують — активісти, і проблему розв'язано. Може, облаштуванням притулків наші захисники тварин іще б і зайнялися, але грошей у них немає. «З деякими громадськими організаціями ми добре співпрацюємо, а ті, що розказують страшилки, хочуть таким чином отримати гроші на притулки», — вважає М. Іллінський. Що стосується жорстокості, то вона, за ствердженням М. Іллінського, якщо й була, то давно. А якщо є — то не в Києві. До речі, той страшний фільм, про який йшлося на початку статті, президент Товариства захисту тварин «SOS» Тамара Тарнавська днями демонструвала... в Брюсселі для членів Європарламенту.
Сьогодні в планах КМДА — газифікація притулку в Бородянці, проект будівництва крематорію, а також пункту первинного ветеринарного огляду на Сирці. Він, по суті, буде міні-притулком, який відрізнятиметься від бородянського розміром і зручністю розташування — практично в центрі столиці. «І ось тут мають виявити себе громадські організації, — розповідає М. Іллінський. — Якщо вони так піклуються про життя бездомних тварин, нехай ведуть до цього притулку людей, які заберуть тварин додому. Ні — доведеться, на жаль, присипляти. Повірте, нам це не дає задоволення». Ще один притулок для київських бродяг розташовано в Гостомелі. Там тварини живуть постійно, але практично кожні вихідні їх чи їхні фото привозять до міста і роздають охочим отримати друга. Парадоксально, але два найбільш конструктивнi на сьогодні методи боротьби з проблемою бездомних тварин суперечать один одному — потрібно брати тварин і не потрібно їх брати. Тобто варто добре поміркувати перед тим як заводити собаку, особливо бійцівського, і ми дуже прохаємо врятувати тварин від смерті, забравши їх із притулків або з вулиці. Все- таки гидко вбивати слабких лише за те, що нам несила їм допомогти.
