У свій 70-літній ювілей Волинський національний університет ім. Лесі Українки представив десятирічну програму розвитку.
Словами «З долини — догори» названо програму стратегічного розвитку університету, яку на ювілейних урочистостях оприлюднив ректор, професор, доктор біологічних наук Ігор Коцан. Це програма на наступні десять років. І кожен з них велика університетська родина має присвятити якійсь одній великій справі. 2011-й — це рік 140-річного ювілею з дня народження Лесі Українки, чиє ім’я носить волинський навчальний заклад. У ВНУ діє Науково-дослідний інститут Лесі Українки, котрий разом із Інститутом літератури Національної академії наук України готує повне академічне видання творів знаменитої землячки. 2012-й має стати роком масового оволодівання і студентами, і викладачами англійською мовою, яка має стати другою робочою мовою університету, бо без її знання неможливо досягати європейських стандартів. З 2013-го розпочнеться житлова програма: у Луцьку має з’явитися сучасне студмістечко, а також кілька будинків для викладачів. І так кожен рік має свої пріоритети.
Волинський національний університет у рейтингу вищих навчальних закладів держави займає досить пристойні місця, а через географічне розташування та активну міжнародну діяльність добре відомий у Східній Європі. На відзначенні ювілею традиційно висловлювали привітання і вручали нагороди. Віце-спікер Верховної Ради волинянин з діда-прадіда Адам Мартинюк признався, що не поміняв би червоний диплом Луцького педінституту (попередника ВНУ) на жодний інший диплом. До ювілею в університеті створено асоціацію випускників, а на кожному факультеті підготовлено стенд на тему «Наші кращі випускники». Дуже цікаво було оцінити один із них — стенд історичного факультету. Серед його випускників є і народні депутати, і митрополити, і поважні бізнесмени (кілька людей працюють на найвищих посадах в «Укрнафті»), і професори, і високого рангу працівники силових структур, і директори музеїв. Воістину найголовніший навчальний заклад Волині дає надійну путівку у життя.
Ірина ЛЕСЮК, п’ятикурсниця Інституту мистецтв:
— Цей ювілей для нас, молодих, дуже знакова подія, бо коли оцінити історію університету, то з гордістю бачиш, яких висот досягнуто. Звичайно, можна було б обрати для навчання й інші виші, навіть столичні (підготовка, як кажуть, дозволяє), але, по-перше, серед наших студентів багато патріотів Волині, а по-друге — університет рейтинговий. Ось у нашому Інституті мистецтв викладають і заслужені артисти, і заслужені митці України, зірки не лише волинської культури. А ще приємно, що ми всією університетською родиною споруджуємо студентський храм Святої Софії Премудрості Божої, тобто тут дбають не лише про високу професійну кваліфікацію, а й про духовність.
Григорій ГУРТОВИЙ, почесний професор ВНУ, почесний громадянин Волині, засновник і директор Торчинського народного історичного музею:
— Я завжди з великою шаною згадую свою альма-матер і викладачів, які читали дивовижні лекції. Дивовижні за ерудицією, за кількістю фактажу... Навіть у ті, шістдесяті роки минулого століття, на які припало моє навчання на історичному факультеті, ми своїх викладачів називали «козаками», бо такими вони були за духом. Це була велика школа, яка дала путівку у життя дуже багатьом достойним людям. А тепер мені радісно, що немало моїх учнів, які закінчили вже нашу Торчинську школу, нині працюють у Волинському університеті на високих посадах, стали хорошими науковцями. Це і проректор з навчальної роботи, професор, доктор історичних наук Світлана Гаврилюк (Кравчук), і Микола Сур’як, який був деканом одного з факультетів, і Лариса Годик-Понедєльник, яка нині працює методистом... Волинський університет гідно несе прапор української освіти і України як держави загалом.
