Один із працівників Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості (в якому під час виносу державного прапора України 28 березня студенти співали гімн України, а після цього скандували «Слава Україні!» та «Героям слава!»), котрий попросив не називати його ім’я та прізвище з міркувань безпеки, розповів «Дню» про студентів вищого навчального закладу. Викладач пояснює: в умовах сучасного життя на півострові молоді люди були поставлені перед вибором — зрадити чи залишитися вірними своїй Батьківщині. 95 відсотків студентів обрали друге.
— Ніколи в житті навіть подумати не міг, що одного дня наша молодь буде змушена залишати місто, свій університет не за власним бажанням, а через те, що територію півострова оголосять територією іншої держави. Але сьогодні це стало реальністю.
Більшість студентів університету — вихідці з материкової України. Сьогодні деякі зі спудеїв, які не зв’язані контрактом з атомними станціями, вже залишили територію півострова і продовжують навчання в інших навчальних закладах материкової України. Решта — залишається тут тільки тому, що між ними і атомними станціями підписано контракт. Оскільки вчитися лишилося дуже мало часу, атомні станції попросили студентів довчитися цей семестр, а після цього всі вони матимуть змогу перевестися до іншого навчального закладу, що знаходиться на території материкової України.
Але для сучасних патріотів України щоденне перебування у навчальному закладі гарного настрою не додає. Наприклад, після так званого референдуму один із викладачів відверто сказав студентам: «Якщо хтось із вас не визнає своєю країною Росію, залиште аудиторію. Я не працюватиму з ворогами Російської Федерації». І це — непоодинокі випадки.
Те, що минулого тижня в університеті відбулася церемонія підняття російського прапору, для багатьох стало несподіванкою. На другій парі всім студентам було оголошено про це. Вони вирішили заспівати гімн України. При цьому в університеті були й ті, хто до цього дня не знав слів гімну, або знав, але не всі. Саме ці студенти знайшли слова гімну України і вчили його напам’ять на парах. Державний прапор України для наших студентів є атрибутом, який старші курси передають молодшим. Ці прапори знаходяться у їхніх кімнатах в гуртожитку. Саме їх наші студенти взяли з собою на церемонію підняття прапору Російської Федерації.
Коли над будівлею замайорів прапор Російської Федерації, багатьом було дуже боляче, адже вони розуміли, що найближчим часом будуть змушені залишити місто, яке встигли полюбити, свій університет, своїх викладачів, розлучитися зі своїми друзями.
Наші діти не бачать себе в Росії, вони народилися і виросли в незалежній державі Україна і своє майбутнє пов’язують виключно з Україною та Європою. Мій син народився у Севастополі. Він вчився в одному з міських навчальних закладів. І днями він забрав документи, щоб перевестися до Львівського університету. У нього там багато друзів, він любить Львів і розуміє, що там немає бандерівців, а є люди, котрі люблять і поважають свою Батьківщину. Коли син забирав документи, була черга з десяти людей. Тому така ситуація не тільки в нашому університеті, а й в багатьох навчальних закладах. Сучасна молодь цінує свободу понад усе, саме тому вона обирає шлях до Європи.
