Результатами роботи служителів Феміди стали одне підтвердження утримання під вартою та три домашніх арешти. Розгляд решти справ «автомайданівців» та «в’язнів Грушевського» перенесені на інші дні. Чи свідчить це, що влада досі не визначилась, як бути з політичними в’язнями?
ПІДТВЕРДЖЕНО: ПІД АРЕШТ
Під судом – письменники, поети та журналісти. Вони влаштували літературний марафон на підтримку автомайданівця Олександра Кравцова. «На снігу не замерзає кров, на морозі правда очі коле, і вирує місто як ніколи, і стає огидно від промов», – читає вірші поет Дмитро Лазуткін. Напередодні Спілка письменників просила уповноважених осіб від Міністерства культури взяти Кравцова на поруки – Іван Андрусяк ще зранку мав забрати поручительство і відвезти адвокатові, але митцям було відмовлено. Натомість свої клопотання подали шістнадцять народних депутатів.
У залі – родичі та друзі. Усіх охочих до нього не пускаю, мовляв, не вистачає місця. Дружина Олександра Кравцова – письменниця Олеся Мамчич –говорить, що від адвокатів дізналася, що Сашкові пропонували не приїздити до судової зали, а влаштувати відео конференцію з СІЗО. Той не погодився. Але на Солом’янську, 2-а його все одно не привезли. Справу «автомайданівця» слухали під грюкіт, стукіт та крики «Ганьба!». Суддя відмовилась слухати свідків, хоча захист витребував матеріали допитів двох з них. За кілька хвилин пролунало рішення: домашній арешт з 20:00 до 07:00. У залі почулися оплески. Зрештою, судді дозволили відкрити двері, аби ті, хто не вмістився до зали, могли чути що тут відбувається.
«Виглядає так, що Кравцову пішли ще на пом’якшення, бо надто велика увага громадськості, – говорить присутній у суді народний депутат Олесь Доній. – Бачив багатьох знайомих письменників, які прийшли до суду на підтримку Кравцова та його дружини-поетки Олесі Мамчич. Але поза цією справою – знову «замороження». Після того, як відбулося «замирення» на Грушевського і переговорники від опозиції переключилися раптово з вимоги негайного закриття кримінальних справ проти учасників акцій протесту на довготривалу політичну гру у Конституційну реформу, влада знову демонструє непоступливість і готовність і далі до репресій».
Київський апеляційний суд виносить ще лише два умовно позитивних рішення: запобіжний захід «утримання під вартою» на домашній арешт змінено двом жителям Львівської області Нестору Дидику та Андрію Ленцю.
Обом інкримінують порушення ч.3 ст.296 – хуліганство. Зокрема, до справи Дидика, який під час її розгляду перебував у СІЗО, долучені клопотання двох нардепів про взяття Нестора на поруки. Захист наголошує, що ухвала суду першої інстанції виносилася з процесуальними порушеннями, а прокуратура не надала жодного доказу того, що Дидик вчинив якийсь злочин. Після оголошення рішення родичі Нестора прямують до дверей СІЗО – чекати його звільнення. Їм ніхто не повідомляє, коли це може статися – відповідають сухо: «Коли телеграма дійде».
Щодо Андрія Ленця, то його також не привезли до апеляційного суду, а залишили на лікарняному ліжку. Суд взяв до уваги медичну довідку, у якій зазначено, що у чоловіка численні травми, забої, сім розсічень голови, тридцять швів, вибито п’ять зубів, зламана щелепа. Захисту дозволили виступити з заявою, що протоколи допиту свідків не підтверджують вчинення злочину, підозра – необгрунтована, адже базується лише на рапорті одного «беркутівця». Якимось чудом рішення першої інстанції змінено.
Того дня під вартою Апеляційний суд залишив затриманого на Грушевського вінничанина Григорія Немченкова. Його звинувачують в організації масових заворушень за ч.2 ст.294 Карного кодексу. Таким чином, суддя Ольга Єфімова підтвердила рішення Деснянського районного суду від 24 січня, який і призначив Немченкову запобіжний захід у вигляді перебування під вартою на час слідства.
«…ТОРГУЮТЬСЯ ДОЛЕЮ ТА ЖИТТЯМ ЛЮДЕЙ…»
У інших справах судді навіть не взялися до розгляду апеляцій.Так, вже згадана суддя Єфімова відмовилися розглядати справу 20-річного львів’янина Олексія Салиги, якого затримали 23 січня о п’ятій ранку, як автомайданівця. Хоча хлопець говорить, що був насправді лише пасажиром жовтого мікроавтобуса, зупиненого на Кріпосному провулку, у якому їхав, щоби допомогти майданівцям. Причина: матеріали справи надійшли до суду лише напередодні – 4 лютого. Розгляд перенесено на 11 лютого.
На 13 лютого перенесено розгляд справ «в’язнів Грушевського» Руслана Мончаковського та Володимира Музиченка. Матеріали справи Руслана до апеляційної інстанції ще не передав Дніпровський районний суд. Справу Володимира судді також не побачили, хоча з підозрюваним, який перебуває у СІЗО, встановили відеозв’язок, а адвокат наполягав на розгляді справи, оскільки в Музиченка поганий стан здоров’я – підвищений тиск.
З тієї ж причини відкладений і розгляд справи 53- річного Михайла Остафійчука з Івано-Франківщини, якому інкримінують участь у масових заворушеннях.
Інша причина перенесення розглядів справ – не встановлення місцезнаходження відповідача.
Судді не знала, де перебуває ще один пасажир мікроавтобусу, розтрощеного на Кріпосному провулку, Богдан Сутик. Служителі Феміди вирішили повернутися до справи 13 лютого, бо не знайшли підозрюваного. У той же час, захист подавав офіційний документ, що підзахисний перебуває у лікарні зі струсом мозку, переламом ноги та іншими травмами.
Також у Київській лікарні швидкої допомоги під вартою тримають і Андрія Шминдюка, затриманого на вулиці Щорса 23 січня та обвинуваченого в організації масових заворушень. Але офіційно про це суд, нібито, повідомлено не було. Не взяли до уваги судді і документ із РАГСу про те, що на 5 березня в Андрія призначене весілля.
З тієї ж причини 10 лютого розглядатимуть і справу Дениса Рубцова, якого також затримали на вулиці Щорса. Його «Беркут» побив так, що лікарі змушені були накласти більше двадцяти швів на голову. Суддя не зміг встановити відеозв’язок, адвокат наполягав на заочному розгляді, прокурор був, ніби, не проти, але судді заперечили. У залі вигукнули «Ганьба!». Присутній у залі політв’язень радянських концтаборів Степан Хмара вигукнув: «Нешановні судді, вам прийдеться знімати мантії!». У перерві той звертається до прокурорів, мовляв, саме прокуратура має зняти всі обвинувачення. Прокурори демонстративно відвертаються.
Не слухали і справу львівського фотографа Мар’яна Гавриліва. Попри те, що захистом суду надано довідку про перебування Гавриліва в лікарні, і захист не проти розгляду апеляції в умовах відсутності підозрюваного. Під крики «Ганьба!» суд вирішує перенести засідання на 11 ранку 14 лютого.
Під час ухвалення рішень про перенесення слухань у залі чутно вигуки: «У вас же є діти?», «Як ви своїм дітям дивитесь в очі?», «Поки пройде тиждень, люди можуть вмерти!». Більшість при появі суддів – не підводяться. Родичі затриманих почувши новину про перенесення, плачуть, бо багатьом довелось їхати до Києва з інших міст.
«Судячи з усього, адміністрація президента дала вказівку Апеляційному суду Києва переносити всі ці справи. Торгуються долею та життям людей», – говорить народний депутат Андрій Павловський, один з тих, хто хотів взяти на поруки майданівців.
ПРОКУРОРСЬКІ «АРГУМЕНТИ»
А тим часом генеральний прокурор Віктор Пшонка зустрівся з журналістами, щоб пояснити механізм роботи закону «про амністію» – мітингувальники мають лише два тижні для розблокування Грушевського та адмінбудівель, тоді в’язні будуть звільнені.
«Якщо до 17 лютого не будуть виконані умови, які виписані у законі, то правоохоронні відомства, слідчі, прокурори, судді діятимуть у рамках своїх повноважень. Тобто, будуть розслідуватися кримінальні провадження, з обвинувальним актом направлятися до суду, будуть судові розгляди із застосуванням принципу змагальності сторін та будуть рішення судів. Я хотів би єдине підкреслити, що ті кримінальні провадження, про які ми говоримо, – це тяжкі злочини, які передбачають значні терміни в частині відбування покарання», – зазначив Віктор Пшонка.
Генеральний прокурор зазначає, що вже нині здійснюються кроки щодо гуманізації кримінального процесу, бо з 150 осіб, до яких були застосовані арешти, у СІЗО залишається близько 70. «Усім іншим, за клопотанням прокурорів, запобіжні заходи змінені на такі, що не пов’язані з триманням під вартою», – сказав він.
Усього, за словами Пшонки, під амністію за новим законом підпадають 259 людей.
Варто зауважити, що правники Української гельсінської спілки говорять, що «Закон «Про усунення негативних наслідків» ставить українську державу в один ряд із піратами та терористами, що використовують інститут заручників як інструмент впливу на ситуацію». Тобто, парламентарії та держава взагалі вчиняють дії, за які передбачено покарання статтею 147 Кримінального Кодексу України: «захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи… до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника». Покарання: позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років…
