Серед цікавих публікацій тижня (поки що такі є) післявиборні рефлексії Ольги ГЕРАСИМ'ЮК «МИ ЩЕ ПОЛІТАЄМО» («День», №210) цікаві за формою, часом з несподіваними висновками-метафорами на кшталт «покрали водогінні труби і проїли гроші» — ось і вся «трагедія». А ще рятівна постмодерна іронія — «хвороба називається — хотіла ходити гордо». Але, дійсно, «в державі похолоднішало», ось і в «Дні» те саме. Найбільш адекватною, на мій погляд, залишається колонка «Телебачення» завдяки аналізам Наталі ЛІГАЧОВОЇ . Її огляд «ПЛЮРАЛІЗМ — ЦЕ НЕПОРУШНІСТЬ ПРАВИЛ» («День», № 209) — це твереза оцінка ситуації, відмова «підігравати» «переможцям», захист права бути самою собою.
На третє місце я би поставила інтерв'ю Анатолія ЛЕМИША з Семеном Глузманом («День», №209) . «Такого жаху, як зараз, раніше не було» — це діагноз не лише стану психіатрії, а й усього нашого суспільства. Є в ньому і про хабарі — «так, зарплати люди отримують маленькі, тому багато хто, в тому числі й лікарі, продаються. Однак маленькі зарплати отримують всі, а негідниками стають декотрі». Хочу виділити й таку тезу — «Зло хоч колись має бути названим! Не скажу «покараним», але хоч названим». Дуже важливо суспільству мати чіткі моральні орієнтири, бо без них суспільство перетворюється на «драглисту масу» (вираз Ольги Герасим'юк), а це небезпечний стан.
