ЧИМ ПРИВАБЛЮЄ ПІВНІЧНИЙ ПОЛЮС?
Доки ми займаємо пасивну позицію, світові видання рясніють заголовками про можливу війну між країнами за полярні багатства. А іспанський дослідник Франциско Хав’єр Лопес заявив місцевому виданню «EFE», що прихована війна за встановлення кордонів між країнами, що омиваються Північним Льодовитим океаном, уже ведеться. Війна за те, щоб визначити, хто ж буде здобувати природні ресурси в цій частині земної кулі після танення криги внаслідок зміни клімату. Як констатують учені, за останні роки глиби криги, під якими тисячоліттями ховалися води Північного Льодовитого океану, зменшилися і за площею, і за товщиною. У недалекому майбутньому в літній період по всьому океану буде вільна від криги територія. А це дозволить суттєво збільшити інтенсивність вантажних перевезень, а також користування природними ресурсами. Тобто поклади нафти та газу стануть більш доступними, а конкуренція за них може ще більше загостритися.
Нині найбільш зацікавленими у видобуванні природних ресурсів є Росія та Норвегія. Як пише Tne Gurdian (Велика Бриатнія), на останній міжнародній конференції «Арктика — територія діалогу», організатором якої виступила саме РФ, були обговорені питання щодо нового розподілу арктичної території між двома країнами. Міжнародні спостерігачі відзначили, що новий договір, який уклали між собою ці держави, передбачає поділ території розміром 175 тисяч квадратних кілометрів на дві відносно рівні ділянки. Але це лише невелика частина території, за яку ведеться енергетична конкуренція. Та ж сама Росія претендує ще на одну ділянку, площа якої — понад мільйон квадратних кілометрів між підводними хребтами Ломоносова і Менделєєва. І в тому, що РФ від цього ласого шматка не відступить, експерти більш ніж упевнені.
Але нафта та газ — це не єдине, до чого проявляють інтерес провідні держави світу. Оскільки вчені називають цю територію світовою кухнею погоди, багато країн споряджають сюди наукові експедиції, аби вивчати та прогнозувати можливі кліматичні зміни. А також запобігати екологічним лихам, які також тут трапляються. Якщо в Арктиці станеться екологічна катастрофа, то вдіяти нічого не можна через особливі кліматичні умови та низькі температури. Так, якщо капля нафти живе на екваторі в океані декілька днів чи тижнів, то в Арктиці вона житиме багато років. А те, що відбувається н Північному полюсі, так чи інакше позначається на кліматі арктичних країн.
«Найбільшою загрозою є небезпеки, пов’язані з навколишнім середовищем, тобто транспортні аварії, порушення норм безпеки при вантажних перевезеннях та геологорозвідувальних роботах, а також викиди шкідливих речовин з півдня, — пише в газеті McClatchy (США) учений Кеннет Ялоуцц з Центру міжнародного порозуміння імені Дікі, до складу якого входить Інститут Арктики. — Щоб мінімізувати ці ризики та покращити ситуацію, країни з виходом у Північний Льодовитий океан уже зараз мусять домовлятися про заходи підвищення довіри одне до одного. Пріоритетом має стати обмін даними щодо спостережень за ситуацією на водах, прозора оцінка ситуації з екологічною безпекою, причому до того, як почнеться видобуток енергетичних та мінеральних ресурсів».
Наші вчені додають, що річки, які впадають в арктичні води, несуть речовини, які не лише для біосфери шкідливі, а й знищують кригу. А знищивши кригу, змінюють баланс на планеті, через що можуть початися кліматичні та метрологічні катаклізми. Якщо Арктику забруднювати, що зараз і відбувається дуже інтенсивно, почнуться незворотні кліматичні процеси, застерігають фахівці. Там, де нині ще росте пшениця, будуть пустелі, тому Україна повинна мати непрямий інтерес в Арктиці, додають фахівці.
В АРКТИЦІ ФОРМУЄТЬСЯ НОВЕ МІЖНАРОДНЕ ПРАВО
Якщо в Антарктиді у нас є одна науково-дослідна станція «Академік Вернадський», то про щось подібне на Північному полюсі ми навіть не мріємо. «День» уже писав, з якими труднощами споряджаються щороку наукові експедиції до Антарктиди. Через нестачу державного фінансування наші полярники добираються до материка разом з іноземними експедиціями, адже власного судна Україна не має. Освоювати запаси нафти та газу, які також є у надрах південно-полярного материка, у зовнішній політиці нашої країни теж не планується. А та ж сама Росія, США, Британія, Австралія й інші держави давно зазіхають на це. Та поки що країни зупиняє Міжнародний Антарктичний договір, за умовами якого представники різних країн світу мають право ступати на береги континенту виключно з однією метою — пошуково-дослідницькою. У принципі наші вчені поки що цим і займаються.
З Арктикою ж зовсім інша ситуація. Україна не проводить тут навіть наукових експедицій, хоча саме на цьому давно наполягають в Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління при Міністерстві екології та природних ресурсів (єдиний державний орган, який опікується арктичними проблемами України).
— Процеси в Арктиці ідуть дуже швидкими темпами, на жаль, без участі України, — зазначає доктор фізико-математичних наук, завідувач кафедри сталого розвитку, змін клімату і впровадження чистих технологій Державної екологічної академії Володимир Ващенко. — В України є прямий інтерес до Арктики, оскільки клімат наш та погода повністю залежать від неї. А клімат та погода — це економіка. Від того, що відбувається на Північному полюсі, залежить, якою буде погода у травні, отже — й урожай. Ті ж самі повені на Закарпатті керуються арктичною Балтикою. Пориви арктичного повітря іноді доходять навіть до Криму. Держава поки що немає ніякої власної концепції та стратегії щодо Арктики. А в той же час кожен рік відбувається декілька арктичних самітів на найвищих рівнях, створено Арктичну раду (це як прототип консультативної ради з питань Антарктичного договору), діє науковий Арктичний комітет, який проводить цікаві масштабні програми і багато таких речей, як спільні дії в надзвичайних ситуаціях, наприклад екологічних катастрофах. Ми ж лишаємося осторонь усіх цих процесів. Якщо взяти архіпелаг Шпіцберген, то діяльність держав на ньому регулює Паризький договір 1920 року, на сьогодні до нього приєдналися 46 країн, а України там чомусь немає. Хоча ніхто не забороняє приєднуватися до нього зараз і працювати, відкривати обсерваторії, заявляючи на весь світ про свій науковий потенціал. Немає нікого від України в науковому Арктичному комітеті. Немає навіть спостерігачів, аби хоч бачити, що відбувається в Арктиці, які наукові тенденції з’являються. Коштів для роботи спостерігачів треба не так багато, але Україна поки що абсолютно пасивна в цьому питанні. Діє Комітет морського дна, який вирішує, як ділити води та акваторії спільного користування, а також видобування корисних копалин. До нього ми також не приєднуємося.
Таким чином в Арктиці формується нова практика та нове міжнародне право, але без України. Як відзначає Володимир Ващенко, нині в Арктиці досить сильні процеси міжнародної консолідації. На арену вийшли Євросоюз, Росія, яка займає левову частину Арктики, США й Канада. З другого боку, виникло нове явище, коли на території Арктики діють неприарктичні держави.
— Пройде років із десять, нові міжнародні відносини повністю сформуються, а нам доведеться починати з нуля або втратити таку можливість назавжди, — додає учений. — Ми не маємо можливості брати участь у міжнародних арктичних конференціях, а разом з цим втрачаємо доступ до нових потужних технологій і ринок для власних розробок. А все, що сьогодні відшліфовується в Арктиці, рано чи пізно буде перенесено в Антарктику. Ті ж технології працюватимуть і там. А ми знову будемо в прольоті. Для початку діяльності треба мати волю держави, приєднатися до Паризького договору, почати відряджати своїх спостерігачів на заходи, які проводяться науковим Арктичним комітетом, брати участь у самітах і розвивати наукову діяльність, оскільки центр сьогоднішньої роботи в Арктиці — це наукові розробки та дослідження.
Втім, вчені Державної екологічної академії сподіваються, що скоро усі ці негативні тенденції зникнуть. Уже наступного року Україна братиме участь у міжнародному аерокосмічному експерименті, який спочатку пройде в Арктиці, а потім — в Антарктиді. Суть його полягає в тому, що за допомогою безпілотного літака науковці проводитимуть спостереження на багатокілометровій відстані від науково-дослідної станції. Завдяки такому експерименту учені сподіваються отримати нові експресні дані про будову надр, яку під кригою зазвичай дуже важко досліджувати, параметри біосфери, дані про забруднення повітря на трансконтинентальних арктичних трасах тощо. Сподіваємося, що це стане першою ластівкою у відродженні наукового інтересу України до Арктики.
