Третій «Гогольфест» завершився великим рок-концертом на другому поверсі «Мистецького Арсеналу». Серед учасників були такі гурти, як «НеГрузовики», «Мои ракеты вверх», «Дети Пикассо», «Сахара Сахара». Позаду лишилися два з половиною тижні насиченого арт-марафону.
І за його підсумками можна стверджувати: цьогорічний «Гогольфест» удався. Причина успіху проста: організатори отримали у своє користування просто-таки розкішний простір — нескінченні просторі анфілади на двох поверхах «Арсеналу» — і змогли цей простір належно використати, облаштувавши театральну, малу театральну, концертну, літературну сцени, відеозал, клуб-кафе; а найбільше місця віддали художникам. Загалом, на півмісяця, з 11 по 27 вересня, і двір, і внутрішні приміщення будівлі на вулиці Івана Мазепи були віддані на відкуп мистецтву.
Саму програму можна і є за що критикувати. Так, наприклад, вкрай нерівним був сегмент образотворчого мистецтва. Більшість проектів нагадували вже щось бачене раніше, несли в собі дуже мало свіжих ідей. Оригінально виглядала хіба що експозиція лубкового та кічевого живопису із зібрання Антіна Мухарського, головною окрасою тут був цикл картин шахтарського життя, виконаних самобутнім художником Родіоном Мініним.
У добірці театральних робіт теж вистачало суперечностей, однак все ж дався взнаки досвід засновника фестивалю Владислава Троїцького як голови власної студії «Дах». Більш-менш традиційні вистави сусідили з видовищами, близькими скоріше до перформансів і театралізованих концертів; та, за кількома винятками, рівень сценічних робіт був цілком гідним.
Те ж саме можна сказати про літературу і кінематограф. Вони здебільшого ділили Літературну сцену: вдень ішли презентації нових видань і зустрічі з поетами та письменниками, пізно ввечері — покази найрізноманітнішого кіна, і те і те — в переповненому залі.
Безумовно вдалася музична програма — як рок і електроніка (про це дивіться статтю Сергія Гарагулі в сьогоднішньому числі «Дня»), так і класика й авангард (це багато в чому заслуга куратора академічної частини, київського композитора Вікторії Польової). Акустика «Арсеналу» здається ідеальною. За два тижні виступили камерні ансамблі найвищого рівня — українські «Кластер», «Nostri Temporis», «Київські Солісти», французький «Accroche Note», польський Квартет Шимановського, дует всесвітньо знаменитої німецької баяністки Ельсбет Мозер та віолончелиста Ніколаса Альтштедта. Також знаковою подією став концерт Національного академічного симфонічного оркестру України під керуванням Володимира Сіренка, складений із творів двох найцікавіших на сьогодні вітчизняних композиторів — Святослава Луньова та згаданої Вікторії Польової.
І найголовніше досягнення, без якого найважливіші імпрези втрачають сенс: атмосфера. Власне, слово «фестиваль» означає «свято». Мистецька і богемна молодь отаборилася в «Арсеналі», зробивши його по-хорошому модним місцем. Усі два тижні основні заходи «Гогольфесту» супроводжував своєрідний паралельний фестиваль, влаштовуваний публікою: кожен самовиражався як міг, багато приходили в чудернацьких, карнавальних вбраннях; надворі кожного дня виступали найдивніші вуличні ансамблі, проходили химерні й галасливі перформанси. Оця радість співтворчості глядачів у сполученні з високим рівнем багатьох учасників і дозволяє назвати «Гогольфест» однією з найяскравіших культурних подій останніх років.
