День перемоги чи День завершення другої світової війни? У деяких незалежних нині країнах — республіках СРСР у минулому, ставлення до цього свята двозначне: для них 9 травня — це дата, коли Червона армія перемогла у війні, але нікого не звільнила. Крім того, втрати на цій війні були зависокі, щоб вважати її переможною. У відомій пісні співається «Мы за ценой не постоим». І справді, Україна, наприклад, втратила від семи до десяти мільйонів людських життів. Це жертви, які наша держава поклала на вівтар Перемоги. Крім того, незаперечним є той факт, що саме керівництво Радянського Союзу брало активну участь у планах розподілу Європи, багато в чому спровокувало початок Другої світової війни, а після її завершення СРСР включив у свою орбіту значні території. Дійсно, Радянський Союз відіграв величезну роль у перемозі над фашизмом, і саме Сталіну радянська пропаганда певний час приписувала заслугу перемоги. Але слід визнати: перемігши фашизм, ми досі не перемогли сталінізм. Україна, яка пережила стільки трагедій у XX столітті — громадянську війну, колективізацію, Голодомор, Другу світову війну, голод 1947 року, репресії, й досі не позбавилася сталінського спадку. Як наслідок — рецидиви у сучасній політиці. Як наслідок — бажання з боку деяких місцевих адміністрацій прикрасити вулиці 9 травня портретами Сталіна. Але святкове оформлення міста — це не музейна композиція, на якій мають бути показані всі дійові особи: і Сталін, і Гітлер, який був Сталіну то другом, то ворогом. Ушанування осіб, винних у війні, — знущання над ветеранами-переможцями. Адже саме Сталін несе особисту відповідальність за страхітливу ціну перемоги. У цей день краще згадувати про тих, хто брав участь у найдраматичніших подіях XX століття на Європейському континенті — про ветеранів. Саме вони мають відчути до себе повагу й удячність. Тож як цього року відзначатиметься цей день на теренах пострадянського простору, читайте у коментарях «Дня».
КОМЕНТАРІ
Сергій КРИМСЬКИЙ, доктор філософських наук, профессор:
— Це була дуже важка перемога. Це день пам’яті великої трагедії, адже ми перемогли такими страшними зусиллями і загинуло десятки мільйонів людей. Але, безумовно, цей день не можна не відзначати. Це хвилює всіх, але в різних аспектах. 9 травня є свідченням найбільш страшної війни, перемоги всіх народів СРСР, перемоги армії. Але це пов’язано з такою страшною пам’яттю, що хочеться не святкувати, а плакати.
Безумовно, вивішувати портрети Сталіна — це просто злочин, адже Сталін був найбільшим злочинцем у світі. За його наказом Севастополь взяли, прикриваючись трупами. Він ставив непомірні задачі, вимагаючи звільнити нову територію до певної дати. Це трагедія усіх народів колишнього Радянського Союзу.
Ви знаєте, в минулому була дуже гарна традиція: люди просто ставили столи на вулицях — проводили святкові обіди. А паради — дорога річ, на них марширують бійці, які не воювали. Це не та армія, яка брала участь у Другій світовій війні. Краще у цей день просто особисто привітати, вшанувати ветеранів. Я знаю, як ставляться люди до ветеранів, коли вони йдуть вулицею з орденами: їх навіть цілують. А парад — це формально подія. Це не стосується тих, хто воював.
Проблема в тому, що ми не перемогли сталінізм. Тому ми живемо гірше, ніж ті, кого ми перемогли. Люди, які бувають у Німеччині, дивуються — переможені німці живуть і насолоджуються життям, а ми виживаємо.
Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук, Київ:
— Те, що зараз називається підготовкою до Дня перемоги, нагадує комуністичні часи, а відтак несе на собі відбиток самовдоволення і неправди. Війна була трагедією, і правду про неї ми все ще не знаємо. А тому не треба фальшивих ушанувань і дешевих слів. Краще просто пенсію нормальну ветеранам зробити. І не треба ділити ветеранів на «наших» і «чужих».
Що стосується того, що до Росії на парад запрошені представники військ НАТО, будуть присутні військові з країн СНД, у тому числі з України, я вважаю, що це все — політична гра. А якщо 9 травня почнуть вивішувати портрети Сталіна — це буде ознакою історичної амнезії.
Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень ПЕНТА, Київ:
— У нас складна економічна ситуація, тому ми не можемо гідно продемонструвати нашу повагу і шану ветеранам Великої Вітчизняної війни. Проте є підготовка до Дня перемоги, вона відбувається на державному рівні. Той факт, що у святкуванні візьмуть участь представники Росії і Білорусі — це позитивний знак. Адже ми воювали разом.
В ідеалі Україна мала б матеріально і морально більше уваги приділити ветеранам. Святкування має бути великим і масштабним. Має бути якась матеріальна допомога до свята. Морально — як завжди: букет квітів і добре слово. Згадування про ті події — це дуже корисно, нарешті наше телебачення почало говорити про війну, адже для України це була одна з найбільш трагічних подій XX століття.
Айне РАМОНАЙТЕ, експерт Інституту міжнародних відносин та політичних наук, Литва:
— Етнічні литовці цей день не святкують, оскільки це похмура дата для Литви. Російська меншина, що проживає в Литві, святкує, проводить демонстрації. Разом із тим, День завершення Другої світової війни вся Європа святкує 8 травня. Цей день у нашій країні офіційно не вихідний, не наголошується, але неофіційно цими днями згадують про війну. Для балтійських країн Друга світова війна нерозривно пов’язана з окупацією Радянського Союзу, тому 9 травня литовці не святкують так, як інші країни колишнього СРСР.
Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, заступник головного редактора газети «Время новостей», Росія:
— Я погано ставлюся до того, що на парад у Москві не запрошена Грузія. В Росії кажуть, що це свято об’єднує народи, і було б справді добре хоча б цього дня не ділити світ на своїх та чужих. Те, як Росія поводилася стосовно попереднього президента України та нинішнього президента Грузії — це все-таки дивно. «Ми не хочемо з ними розмовляти» — так не годиться заявляти державі, яка хоче бути впливовою на пострадянському просторі. Не розмовляти з двома президентами двох сусідніх країн — це навіть суперечить логіці того, що Росія хотіла зробити.
Насправді, в Росії багато політичних спекуляцій щодо 9 травня. Найсумніше, що мало не щодня російські чиновники намагаються показати свою доблесть і заявляють, що збираються вирішити житлові проблеми ветеранів, які цього потребують. Люди, які 65 років тому перемогли у війні, досі живуть у поганих умовах. Гадаю, чиновникам спершу потрібно було б поліпшити умови життя ветеранів, а потім щось казати, а ще краще — взагалі промовчати. Це надто важливе свято, аби влаштовувати піар політичній владі. Нинішня російська влада до тієї перемоги не має жодного відношення.
У Росії важливим тестом буде ще те, чи з’являться в Москві та Петербурзі плакати і стенди із зображенням Сталіна. У Москві Лужков поки що не дав чіткої відповіді на це запитання. А в Петербурзі все ще складніше — там комуністи викупили місце для реклами на тролейбусах. Тому плакати Сталіна можуть з’явитися на громадському транспорті. У Німеччині, наприклад, ніхто фото Гітлера не вивішує. Роль Сталіна в перемозі сумнівна, а в розв’язанні війни і в тому, що Червона армія зазнала колосальних утрат, — беззаперечна.
Роман ЯКОВЛЕВСЬКИЙ, політичний оглядач, Білорусь:
— Відмінною рисою нинішнього 9 травня буде те, що у військовому параді візьмуть участь не лише білоруські солдати, але й українські. Ветеранів тієї війни залишилося так небагато, а на організацію помпезних військових парадів витрачаються величезні кошти. Велику частину грошей можна було б витратити на піклування про ветеранів. Адже те, що рухаються танки, і на них дивляться ветерани зі своїми онуками — це добре, але важливіше, коли ветеран на сто відсотків забезпечений ліками, житловими умовами. Тоді це було б розумнішим витрачанням коштів.
Зі своїх джерел я знаю, що на параді в Росії можлива присутність представників Грузії, можливо, буде запрошена Ніно Бурджанадзе. Щодо Саакашвілі, то ми розуміємо, що його стосунки з російською владою настільки непрості, що важко уявити грузинського лідера поруч із Медведєвим або Путіним. Це, звичайно, дуже сумно, бо у відсотковому співвідношенні Грузія зазнала чи не найбільше втрат у війні. 26 травня Грузія відзначатиме день своєї державної незалежності. Буде запрошено багато іноземних гостей. Я вважаю, в певному сенсі це стане демонстрацією того, як можна по-іншому святкувати, не опускаючись до з’ясування міжособистісних стосунків. Звичайно, відсутність грузинського президента в Москві я не можу вважати позитивною. Стосунки лідерів Грузії та Росії після серпневої війни далекі від нормальних. Проте добре, що в Москві братимуть участь військовослужбовці країн НАТО. І ось це можна вважати позитивом, це жест доброї волі, визнання, що не лише Радянський Союз переміг Німеччину, а також визнається роль союзників.
Оазу НАНТОЙ, віце-голова Демократичної партії, депутат парламенту, Молдова:
— Молдова — це така специфічна країна, поява якої була зумовлена угодою між Гітлером та Сталіним, я маю на увазі пакт Молотова — Ріббентропа. У суспільстві, звичайно, існують різні думки. Одні вважають, що Червона армія перемогла фашизм, але нікого не звільнила, інші сповідують старі радянські кліше про те, що таке День Перемоги. Днями в нас пройшло засідання Альянсу за європейську інтеграцію, і було ухвалене рішення, що Молдова бере участь у параді на Червоній площі. При цьому наша влада завчасно потурбувалася про те, аби 15 травня ми відсвяткували День Європи.
Оскільки в нас ще кілька років тому ветерани Другої світової війни — і ті, хто воював в Радянській армії, і ті, хто воював у румунській армії, — зрівняні в правах, їх нагороджуватимуть почесним хрестом. Різні інтерпретації у нас викликав той факт, що посол Росії у Молдові роз’їжджав Придністров’ям і вручав пам’ятні знаки Російської Федерації. Тобто, 9 травня — це один із тих днів, що відображають усю суперечливість нашої політичної ситуації, історії і всі стереотипи, що існують у свідомості громадян Республіки Молдови.
Те, що Грузію не запросили на парад у Москві, грузини переживуть. А те, що в серпні 2008 року Росія вчинила акт агресії проти Грузії, має більші наслідки, ніж незапрошення на парад Саакашвілі. І чому йому їхати на парад у столицю країни, яка окуповувала частину грузинської території? І в Республіці Молдові існує подібна проблема: Російська Федерація не вивела свої війська з території нашої країни. Але повторюю, у нас сьогодні така політична ситуація, що Молдова не може собі дозволити гучні декларації, грюкати дверима, тим паче що перемога над фашизмом — це об’єднуючий чинник для всього демократичного світу при всій суперечливості тієї ролі, яку зіграв Радянський Союз після підписання секретних документів.
Фарід КАХРАМАНОВ, журналіст агентства «Туран», Азербайджан:
— У нас в Азербайджані це державне свято, вихідний день. Нічого нового не очікується. Нещодавно був виданий указ про надання одноразової допомоги ветеранам війни. У нас це свято змішується з днем народження Гейдара Алієва, що святкується 10 травня, така в нас склалася негласна традиція. Цього року він святкуватиметься дуже урочисто.
Цього разу, як і минулими роками, російське посольство запросило наших ветеранів на парад у Москві. Президент Ільхам Алієв також запрошений. При цьому, я вважаю несправедливим, що російська сторона не запросила грузинського лідера. Адже Грузія так само, як і інші країни, зробила внесок у спільну перемогу. До речі, Азербайджан зіграв величезну роль у війні — 90% палива для літаків, танків Радянської армії доставлялися з Азербайджану.
Андро БАРНОВ, голова правління грузинського Інституту стратегії та розвитку, Грузія:
— 9 Травня відзначатиметься як завжди, збиратимуться ветерани. У Грузії ще живі люди, які брали участь у війні, зробили особистий внесок у перемогу. Потрібно поважати їх. Нам усім треба прагнути зробити так, щоб такі режими, як фашистський, не виникли знову.
Не думаю, що хто-небудь у світі здивований, що не запросили нашого лідера на парад до Росії. Це прикро, адміністрація в Москві повинна була б спробувати вийти з цієї ситуації, проявити ініціативу, показати, що вони хочуть мати справу з владою Грузії. Але, на жаль, цього не відбувається.
Досим САТПАЄВ, директор казахстанської Групи оцінки ризиків:
— Керівництво республіки підтримало ініціативу Росії відсвяткувати День Перемоги над фашизмом спільно. Тобто, казахстанські ветерани поїдуть на парад, Нурсултан Назарбаєв теж збирається до Москви.
Цей день, у першу чергу, для ветеранів. Їх залишилося дуже мало, тому в Казахстані цього року їм збільшили матеріальну допомогу. У 90-х роках про ветеранів практично всі забули, хоча свято відзначали. Зрозуміло було, що ситуацію потрібно терміново змінювати. Ідеальний варіант — якщо свято позначиться на повсякденному житті ветеранів. Лише останніми роками почали збільшувати матеріальну підтримку ветеранам, видавати квартири. Тобто, те, що ці люди давно заслужили, вони почали отримувати лише останнім часом. Найідеальніший варіант, якщо всі ветерани Великої Вітчизняної війни відчуватимуть себе справді людьми, яких поважають не на словах, а на ділі. Таке свято відзначалося б із чистою совістю.
Лев НАХШИКЯН, Єреванський центр політичних досліджень:
— 9 Травня для Вірменії — святе свято. 1939 року у Вірменській РСР проживало 2,1 млн. вірмен, із них понад 500 тис. брали участь у військових діях. У перші роки незалежності з державного календаря випали деякі свята, такі як 8 березня і 9 травня. Проте народ по всій країні їх святкував, усі люди у всіх населених пунктах. І політичним діячам, владі довелося врахувати волю народу і повернути це свято в закон «Про свята і пам’ятні дати Вірменії». Практично у всіх населених пунктах Вірменії є пам’ятник учасникам Великої Вітчизняної війни.
