Ольга Мирцало — мама майже дворічного Левка. Вона працює і живе активним суспільним життям. Саме народження сина надихнуло її на перетворення Києва на дружнє середовище для батьків і малюків, яким воно поки не є. Ольга втілює ідею за ідеєю і закликає інших батьків теж відстоювати свої права та покращувати якість життя на своїх вулицях, у своїх районах і містах. Бо хто, крім самих батьків, може зробити це найкраще?
«Доки самі батьки вважатимуть, що їхні проблеми вторинні, місто вважатиме так само. Доки ми самі не почнемо про це говорити, доки самі не захочемо зробити наше місто більш дружнім до нас, нічого не зміниться», — говорить Ольга. І діє.
ВІДВОЮВАТИ ПРОСТІР
«У нашому суспільстві склалося уявлення, що з народженням дитини жінка перестає бути особистістю, професіоналом, будь-ким, ким вона була до цього. Вона стає матір’ю, і це її основне призначення. Я на власному досвіді зрозуміла, що суспільство не радіє з того, що я з дитиною хочу потрапити кудись за межі звичного маршруту дім — сквер — магазин — дитяча поліклініка. Людям не зовсім зрозуміло, чому і навіщо мені ходити з дитиною на виставки, в кіно, у кав’ярні. Тобто займатися тим, чим я займалася до народження дитини. Для мене це було неприємним відкриттям, — розповідає Ольга Мирцало. — Так само, як і відсутність елементарної інфраструктури: знижених бордюрів, пеленальних столиків, пандусів тощо. Плюс у нас якесь незрозуміле пуританське ставлення до мами, яка годує в громадському просторі... Так почалася моя особиста ініціатива. Для того, щоб відвоювати це місто для себе та інших батьків».
ТЕСТУВАТИ І ПОКРАЩУВАТИ
Перше, що треба робити, вважає Ольга, це говорити. «У цій темі будь-який досвід — негативний чи позитивний — має бути озвучений. Так ми показуємо суспільству, що такі випадки існують», — пояснює вона.
Коли Ольга зіткнулася з тим, що більшість закладів столиці не надають батькам можливості поміняти дитині підгузок, вона почала не лише писати про це у соцмережах, а й залишати відгуки у книгах скарг і пропозицій у закладах, не дружніх до батьків і малят, хоча такими себе позиціонують.
«Тепер кожен заклад, у який йду, я оцінюю на дружність до батьків і дітей. Є дуже багато закладів, які позиціонують себе як сімейні, дружні до дітей. І водночас є абсолютно непослідовними у своїй стратегії. Там можна знайти дитячі стільчики для годування, дитячий куточок чи спеціальне дитяче меню. Ви хочете, щоб моя дитина тут поїла і погралася? Ок. А що робити, якщо моїй дитині треба поміняти підгузок? Куди мені йти? Для дорослих є всі умови, для малят — немає. Чому? Я почала писати в книгах відгуків і пропозицій: «Дякую, що ви позиціонуєте себе як дружній до дітей заклад, але він став би кращим, якби ви поставили пеленальний столик», — ділиться досвідом Ольга Мирцало.
Втім, додає, поки особливих відповідей від закладів не було. «Один заклад, куди я ходила постійно і так само постійно питала про пеленальний столик, зрештою відповів, що «їхня корпоративна політика не передбачає таких зручностей для немовлят». Після цього пирогова «Николай» втратила мене як клієнта. І так багато інших закладів, яким потрібні лише мої гроші», — резюмує Ольга.
ПОДАРУЙ ПЕЛЕНАЛЬНИЙ СТОЛИК
«Наступне, що я зробила, це написала проект для Громадського бюджету участі з пропозицією хоча б в одному районі — Подільському — обладнати заклади громадського користування пеленальними столиками, — ділиться Ольга. — На жаль, цей проект не переміг і фінансування не отримає. Але він близький не лише мені, а й одному депутату Київської міськради. І ми з ним, сподіваюся, зможемо щось змінити на юридичному рівні, написати закон, який зобов’язав би громадські заклади мати такі зручності. Для мене це було б великою перемогою».
Йдеться про депутата Київради Владислава Михайленка. Він пообіцяв, що вже наприкінці весни у скверах облаштують спеціальні кабінки для мам, де можна буде переодягти малюка чи погодувати груддю. Перші кабінки встановлять в Оболонському районі столиці. А поки триває обговорення, якими мають бути ці кабінки та як уберегти їх від вандалів.
Ще одна ініціатива Ольги Мирцало — «Подаруй пеленальний столик». Батьки, чиї діти підросли і кому пеленальний столик чи пеленальна подушка більше не потрібні, можуть віддати їх котромусь із публічних закладів. «Після моєї першої статті до мене звернулася директорка Національного музею історії України Тетяна Сосновська. Вона сказала, що музей дуже хоче стати дружнім до батьків, але не має такої можливості. І ми знайшли для них пеленальні подушки. Наступний заклад — це кінотеатр «Жовтень». Наші мами віддають туди пеленатори. Малими кроками ми самі збільшуємо кількість закладів, дружніх до батьків і дітей. Це і є співпраця між батьками і містом. Поодинці ми не впораємося», — упевнена Ольга Мирцало.
МАПА ЗАКЛАДІВ
Кілька місяців тому Ольга створила у Facebook групу «Київ, дружній до батьків і малюків». «Почалося все зі знайомства з іншим батьком — Антоном Умніциним, який свого часу створив петицію на сайті Київради щодо облаштування публічних закладів Києва пеленальними столиками. Ця петиція не отримала підтримки, з потрібних десяти тисяч голосів вона набрала лише 870. Це ще раз говорить про те, наскільки батьківська спільнота сама не зацікавлена у зручностях для себе, — акцентує Ольга. — І коли «перший млинець» не вдався, ми вирішили створити мапу, на якій позначаємо заклади, дружні до батьків і малюків. Це заклади, які мають пандуси, пеленальні столики, надають можливість жінці погодувати дитину».
Учасники групи можуть перевіряти заклади на дружність до дітей у своїх районах, писати відгуки на них і так допомагати наповнювати карту.
У КІНО З МАЛЮКОМ
Ще одна ініціатива Ольги — «0+: Кіно для батьків із малюками» у кінотеатрі «Жовтень». Саме вона стала найпомітнішою й отримала найбільше відгуків від мам. Вже 15 березня о 10-й ранку відбудеться перший показ. Далі такі сеанси відбуватимуться щовівторка. Ольга сподівається, що мами прийдуть, адже це свідчитиме, що подібні ініціативи справді потрібні й мають потенціал.
«Це ініціатива для всіх батьків, хоч переважно, напевно, ходитимуть мами. Вона дозволяє відвідувати кіносеанси з маленькими дітьми. Я неймовірно тішуся, що проект, який ми представили «Жовтню», отримав відгук у керівництва кінотеатру», — розповідає Ольга. Вона наголошує, що це важливо з психологічної точки зору, коли мама не обмежена лише побутом і дитиною і може вийти у світ.
«Під час таких сеансів світло у залі приглушують, але остаточно не вимикають, звук теж стишують, щоб немовлятам було комфортно. Крім того, під екраном влаштовано ігровий куточок, є пеленальний столик і мікрохвильова піч. Розраховані такі сеанси на батьків із дітьми до двох років. Сеанси ранкові. Це доросле кіно для батьків, а не мультики. Мами на «тихих сеансах», звичайно, не можуть цілковито поринути у перегляд фільму, але важливо, що вони мають можливість вийти у місто, подивитися кіно, побачитись з іншими людьми. Для декого це буде перший похід в кіно за кілька років материнства», — розповідає Ольга.
Уперше подібна ініціатива виникла в Канаді 2001 року і дуже успішно поширилася світом. Зараз вона є у США, Іспанії, Фінляндії, Естонії, Німеччині та інших країнах.
«Заклад, націлений на матерів з малюками, отримує передовсім репутаційні бонуси. Окрім того, це і великий фінансовий бонус. У 2016 році у Києві нараховувалося 64 тисячі родин з дітьми до трьох років. І це той вік, коли дитину без батьків не приймає практично жоден дитячий куточок і жоден державний садочок. І батьки, які б хотіли кудись піти і витратити свої гроші, фактично не мають такої можливості. Тепер у них буде кіно», — пояснює Ольга Мирцало.
Крім того, кожної середи місяця «тихе кіно» для батьків з малюками до п’яти років показують у столичному кінотеатрі «Планета кіно», що на проспекті Степана Бандери. Почали з показу мультфільмів, але вже додали в репертуар і фільми.
ПОТРІБЕН ОРГАНІЗОВАНИЙ РУХ
Ольга переконана: змінити місто можна завдяки маленьким крокам. Це буде тривалий процес, але він матиме успіх. «Наші теперішні діти — ті, хто років за 20 працюватиме і сплачуватиме податки. Якщо місто хоче розвиватися, то має робити все, щоб батьки не тільки хотіли народжувати дітей, а й мали умови для цього, — підсумовує Ольга Мирцало. — Не можна сім’ю мотивувати лише матеріальною допомогою. Батькам потрібна можливість продовжувати жити комфортним життям. Але цей комфорт частково залежить від нас, батьків. Треба поодинокі крики у пустелі перетворити на організований рух. Тому, шановні батьки, не бійтеся озвучувати ваші ідеї, хоч якими божевільними вони б вам здавалися. Наші маленькі кроки змінюють наше життя».
