27-річна ромка Марія Малік народилася в Одесі, зараз мешкає у Дзержинську на Донеччині, де вийшла заміж. Марія розповідає: «Я — сирота, мене тітка та дядько виростили. Тітка хвора, ледве ходить. Тож до школи я не ходила, дивилася за тіткою, а вона — за мною. Читати та писати не вмію». Нещодавно Марія стала на облік у центрі зайнятості: підписати заяву, прочитати правила реєстрації... Активістка Ольга Руденко супроводжувала ромку, з її допомогою Марію, зрештою, взяли на оплачувані громадські роботи.
У ПОШУКАХ ЩАСТЯ
За підрахунками керівника Дзержинської міської громадської організації «Екологія та Соціальний захист» Ольги Руденко, у місті проживає близько 200 ромів, із них лише 20 — грамотні. Рік тому в Україні з’явилась Стратегія захисту та інтеграції в суспільство ромської національної меншини, розрахована до 2020 року. Втім, успішна адаптація циган залежить, насамперед, від них самих та зусиль активістів-добровольців.
Два роки на базі дзержинської загальноосвітньої школи №5 існує «Школа ДоброТИ», де з ромськими дітьми займаються члени «Екології та Соціального захисту». Ольга Руденко згадує: «Якось до мене прийшли дівчатка-жебрачки ромської національності. Розуміла, що зараз вони мають бути у школі, а не просити їжу. Незабаром наша організація влаштувала дитяче свято у місцевому таборі — вийшло дуже весело! Потім три циганки попросили займатися з їхніми дітьми далі. У результаті, за 2012 рік провели близько 150 свят для ромських дітей. Спочатку займалися просто неба, а у листопаді 2012 нам дозволили запровадити проект «Школа ДоброТИ» як факультатив на базі міського навчального закладу».
У «Школі ДоброТИ» дітей навчають азбуці, етикету та етиці, роблять вистави. Крім цього, громадські активісти влаштовують для малечі екскурсії по області та періодично навідують ромські родини.
Під наглядом «Екології та Соціального захисту» родина Анжеліки Вербенко. «Я закінчила дев’ять класів, потім мене вкрали — є у нас такий звичай, вийшла заміж, нажила п’ятьох дітей. Молодші ходять до школи, на гуртки. Удома займаюся з ними, щоправда, рідко, бо не вистачає часу. Чоловік приходить раз на два-три місяці, навідує дітей — ми не живемо разом постійно. Дітям подобається вчитися, правда, вони часто хворіють: бронхіти, запалення легень», — каже Анжеліка. Жінка, як і більшість ромів Дзержинська, займається лусканням горіхів, які потім продає на ринку. Працювати треба до пізньої ночі, усією родиною. Анжеліка Вербенко мріє: «Вивчаться діти, одружаться, будуть тут жити, заробляти, працювати — то й усе».
РОМАМ ПОТРІБЕН ПОСЕРЕДНИК У НАВЧАННІ
Донеччина — у трійці українських областей-лідерів за кількістю ромів: офіційно тут проживає 4,1 тисяча осіб. Спеціаліст департаменту освіти та науки Донецької облдержадміністрації Лариса Саприкіна констатує: «Відповідно до законодавства України у школах Донеччини створені умови для навчання представників будь-якої національності. Для максимального залучення ромських дітей кожний навчальний заклад веде їхній облік. Дітям ромів властиве епізодичне відвідування школи через особливості побуту, традиційно ранні шлюби. У школах проводиться робота з адаптації дітей ромів, працюють психологи. Можливо, треба посилити роботу саме з батьками ромських дітей. Також корисно залучати громадські організації».
«ШКОЛА ДОБРОТИ», ДЕ З РОМСЬКИМИ ДІТЬМИ ЗАЙМАЮТЬСЯ ЧЛЕНИ «ЕКОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ», ПРАЦЮЄ ВЖЕ ДВА РОКИ НА БАЗІ ДЗЕРЖИНСЬКОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ №5
Причини, чому роми пропускають заняття, типові для всієї України: Ольга Руденко відносить до них недостатнє бажання батьків дати дитині освіту, замкнене життя циган. За інформацією відділу освіти Дзержинської міськради, у школах міста навчається 74 дитини ромської національності, з них лише шестеро відвідують дошкільні навчальні заклади. Діти циган майже постійно перебувають у таборі, в основному спілкуються ромською, і їм дуже складно адаптуватися у першому класі. Проте, зараз більшість ромів ведуть осілий спосіб життя, сучасний табір — це район, де вони живуть.
Голова Донецького обласного товариства ромських жінок «Мірікля» Наталя Варакута запевняє, що у циган модно вчитися. Роми надають перевагу університетам торгівлі, туристичного або ресторанного бізнесу, популярна і юридична освіта. «Певні етнічні групи ромів жорстко зберігають рідну культуру та мову. У Європі питання їхньої освіти вирішується завдяки посередникам між дітьми та вчителями. У Фінляндії мама-ромка може приходити до школи та допомагати групі циганських дітей адаптуватися. Свого часу ми приїжджали до Макіївки зі спеціалістами, соціальний центр надавав нам приміщення, і роми там ставили питання до міліції, лікарів тощо. Паралельно психолог займався з дітками, і кожним батькам потім давав якісь рекомендації», — ділиться досвідом Наталя Варакута.
Експерти наголошують, що можуть допомогти ромам, тільки якщо ті самі захочуть вчитись, змінювати життя. Спеціаліст Донецького обласного Центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді Тетяна Точка зауважує: «Відповідно до положень про роботу нашого центру, ми надаємо послуги на добровольчих засадах. Допомога надається усім, хто перебуває у складних життєвих обставинах. Ми співпрацюємо з міліцією, управліннями освіти тощо. За 2013 рік ми охопили соціальним супроводом 20 тисяч родин. Тож, якщо буде замовлення від ромів, допоможемо усім, тільки люди мають розуміти, навіщо до них прийдуть спеціалісти».
Ольга Руденко наголошує, що представники влади часто говорять деклараціями, а діти ростуть і потребують допомоги вже зараз. Очільник «Екології та Соціального захисту» написала проект «Омріяне життя». Відповідно до нього, пропонується створити соціальний заклад, де старші діти та дорослі цигани навчалися б грамоті та побутовим навичкам під керівництвом освічених ромок. У січні 2013 року Ольга подала проект на розгляд виконавчого органу і досі не отримала жодної відповіді. Втім, у Києві «Омріяним життям» зацікавився Міжнародний фонд «Відродження» — зараз громадська діячка робить для цієї організації опис проекту.
Ромські діти йдуть до «Школи ДоброТИ», як на свято, дорослі цигани підтримують ідею соціального закладу. Ольга Руденко зізнається: «Багато зусиль ми поклали на те, щоб залучити дітей до факультативу. Втім, у нас вийшло, діти відкрили інший світ. Тепер хочу зробити «Омріяне життя» реальністю».
