Як стверджують фахівці, кістки коней, збруя, шаблюки, пістолі, люльки й інше майно, характерне для козаків, вказує на те, що знайдені нещодавно п’ять людських черепів належать саме їм, а не полякам чи татарам, із якими козаки вели битви на території теперішнього Оратівського та Іллінецького районів Вінниччини. У селах цих районів відкривають таємничі підземелля, в яких, окрім останків, збереглися документи тих часів, церковне начиння і не виключено, що особисті речі відомих козацьких ватажків, навіть самого Івана Мазепи. До речі, отаман Вінницько-Кальницького полку Володимир Лебедевич розповідає про кружку Мазепи з його печаткою. Вона зберігається у вінницьких козаків разом із адресованими йому листами. Підземелля створені людьми. Коли завойовники захоплювали території, козаки спускались саме в ці підземелля. Саме звідти вони зненацька нападали на ворога й так само раптово зникали. Володимир Лебедевич зростом 192 см розповідав, що вільно ходив у підземеллі.
Протяжність підземель-катакомб, як правило, від 200 до 400 метрів, а експедиція пройшла тільки 160 метрів і через брак повітря повернулась назовні. Саме нестачею повітря, а також наявністю ворога, який не давав змоги вийти назовні, або ж банальним обвалом пояснюється загибель козаків у підземеллі. Відкритий хід цієї весни дослідять більш професійно. Розвідувати підземні «дороги» буде столичний Інститут українського козацтва. Початок цього ходу, розповів Володимир Лебедевич, прямо на подвір’ї одного з жителів села Животівка, що на Оратівщині. У роки Вітчизняної війни вибухи снарядів відкрили провалля, які місцеві жителі одразу ж замурували. Тільки минулого року вони розповіли про них теперішньому козацькому отаману. Після оглядин козаки знову замурували вхід. Каміння та цемент для закриття — це єдина плата, яку вимагали господарі двору. Проте кілька років тому у Дашеві Іллінецького району козаки дали гроші на картоплю чоловікові, на городі якого відкрилось аналогічне підземелля. Після часткового обслідування його засипали, а зверху посадили сад. Володимир Лебедевич розповів, що були випадки, коли у козацькі підземелля провалювався трактор, осідали хати.
Заступник начальника відділу охорони пам’яток Вінницького обласного управління культури Борис Лобай до вищевикладеного ставиться скептично. Він стверджує, що в бажаного очі великі й презентовані козацькі ходи — байки. Швидше за все, за його словами, це єврейські погреба. Що ж до знахідок, про які йдеться у розповідях, то згідно із законом, таке переховування карається, як і чорна археологія. Саме так Борис Лобай називає діяльність козаків. Дозволу на проведення археологічних розкопок сучасні козаки у відділі охорони пам’яток не брали жодного разу.
Володимир Лебедевич пояснює таку вільність міжнародним статусом Інституту українського козацтва та боязню, що органи влади можуть привласнити історичні цінності. Козаки ж хочуть їх зібрати для власного музею, який планують відкрити у селі Гоноратка Оратівського району. За їхніми дослідженнями, звідти бере початок родовід Пилипа Орлика. Музей розташують у церкві, на яку зараз збирають кошти. Володимир Лебедевич повідомив, що допомогти грішми обіцяли навіть брати Клички. Всім доброчинцям козаки, за традицією, подякують своїми нагородами і запрошують грошовитих розкрити гаманці. Вартість новобудови сягає за 100 тисяч гривень. Це має бути кам’яна церква в натуральну величину козацького човна, з веслами та парусом. А Борис Лобай знову не пригадує, щоб козаки узгоджували з його відомством будівництво такої церкви.
