Киянин Олексій Гончаренко не чекав, що фотографія, на якій він під час Майдану, здобуде Гран-прі на Фотоконкурсі газети «День». Про це Олексій Григорович дізнався по телебаченню.
«Цей знімок зробив гарний фотограф, який обрав відповідний момент. Мої близькі відреагували нормально. Дружина, наприклад, взагалі не знала, що там таке було. Хоча я їй і казав: їду на Майдан. Для мене це було як робота — щодня зранку...», — зізнається 69-річний Олексій Гончаренко.
Раніше він працював будівельником і водієм. Проте назвати зараз його пенсіонером складно — він закінчив курси масажистів іпрацює в новій професії.
На Фотовиставку «Дня» Олексій Григорович прийшов цієї неділі, аби подякувати фотокореспондентові «Дня» Миколі Тимченку за пам’ятний знімок.
«На цій фотографії відображено момент зіткнення на вул. Грушевського. Це було там, де спалили автобуси і БТР. Там само нас поливали водою. На Грушевського я пробув три дні», — згадує, дивлячись на фотографію, Олексій Гончаренко.
На знімку він зображений з палицею, «якою ми підсовували покришки, що кидали у вогонь». «Коли дим пішов у її бік («Беркута». — Ред.), вони не витримали, почали стріляти і кидати гранати. Миттю пізніше в мій бік полетіли три гранати. Осколок від однієї влучив мені в ногу. Було боляче, пропалило джинси. Проте треба було кудись бігти, тому що там неможливо було перебувати — просто пекло», — розповідає активіст Майдану.
Тільки-но «Беркут» почав тіснити протестувальників із Грушевського, біля Бібліотеки Верховної Ради Олексій Гончаренко зустрів медиків. Вони провели його всередину, до польового шпиталю, на перев’язку.
На Майдані Олексій Гончаренко був із першого дня. «Я прийшов туди, коли побили студентів, і був фактично до останнього дня, — каже він. — Проте спочатку у мене була інша каска — німецька. На Майдані до мене підійшов один юрист і каже: «У вас на голові 6-8 років». Тоді Янукович якраз заборонив надягати маски і каски. Потім я носив страшну маску, на якій написав «Партія регіонів». Під час одного віче до мене підійшов Кличко і попросив узяти мою каску на деякий час. Я її п’ять днів забирав...».
Олексій Гончаренко зберігає весь одяг і атрибутику, в якій його сфотографував фотокор «Дня». «Я навіть прапор не прав — він залишився таким самим з Майдану. Мені пропонували продати свою каску, але я відмовився. Зараз переробив її, нещодавно був у ній під Верховною Радою», — додає активіст.
Зі своєю каскою Олексій Григорович ніколи не розлучався, вона його неодноразово рятувала. «Коли були зіткнення біля Будинку офіцерів, я був у такій самій, але з написом «Конституція-2004». Пам’ятаєте момент, коли хотіли повернути її? Так от, мене тоді дуже вдарили по голові, — врятувала каска. Тоді нас оточили: «тітушки» почали кидати каміння, а міліція гранати. Думав, що я не вийду звідти живим. Але мені пощастило», — розповідає пан Гончаренко.
Він також згадує, як на Майдані «навіть на той час», до демонстрантів приходили росіяни — тиснули руку і нарікали на московську пропаганду про українців. А одного дня пенсіонер стояв у кордоні «з іншими людьми» літнього віку і не пускав молодь бити «Беркут».
«Хоча я й киянин, але під час Майдану багато хто чомусь вважав, що я із Західної України. Оскільки існувала думка, буцімто тут всі були «западенці». Звідки беруться такі стереотипи? Щоб не було подібного — потрібно знати свою історію. Мій тесть теж розповідав про стереотипи. 1939-го у складі Червоної армії він був у Західній Україні. Там його привітно прийняли, нагодували. Він зізнався, що йому соромно було, коли з українців почали знущатися...», — каже Олексій Григорович.
Активіст переконаний, що Майдан не був марним, проте із сумом додає: «Мають рацію також і ті, хто каже, що нічого не змінилося».
Після революції Олексій Гончаренко хотів записатися в АТО! «Хтось сказав, що на Майдані триває запис. Проте мені 69 років! Ось і відмовили: «Ми тебе візьмемо, але якщо ти потрапиш у полон? Тоді вони скажуть, що ми навіть літніх людей ганяємо...». Але я не старий, — я майстер спорту з боротьби як-не-як! Можу і штангу підняти, і гирями погратися. Хотів, щоб в АТО мене узяли водієм, але теж не узяли», — нарікає він.
Каску, в якій Олексій Гончаренко на знімку, йому допомагав розписувати художник. «Він назвався Борисом — це псевдонім, оскільки він боявся арешту. Сам Борис — відомий художник і дизайнер. Мені хотілося, щоб моя каска мала якийсь посил, і він мені допоміг у цьому. Втім, сама атрибутика повинна показувати, що людина прийшла не покрасуватися, а відстояти права свого народу, дітей та онуків», — вважає пан Гончаренко.
Він також розповів «Дню», що згодом до нього підходило багато фотографів, які казали, що знімок з ним «розійшовся по всьому світу». «Один із них навіть сказав, що зі мною хочуть зв’язатися із Франції і написати про мене книжку! Але я нормально до цього ставлюся. Я — звичайний пенсіонер, як жив, так і живу», — додає він, посміхаючись.
Коли наша розмова добігала кінця, я запитав у пана Гончаренка, чи пишається він тим, що потрапив в історію? «Я вчинив, як і всі, — кидав коктейлі Молотова, носив покришки. Героєм себе не вважаю. Там, на Майдані, всі були героями. Зараз мені приємно дивитися на цей знімок, але там були ще тисячі таких самих людей...», — каже Олексій Гончаренко.
