Українська гідрометеорологічна служба 19 листопада відзначила своє 90-річчя. За численні роки розвитку цієї науки метеорологи нас привчили не виходити з дому, не послухавши прогнозу погоди. І якщо раніше жартували, що синоптик помиляється один раз, але щодня, то зараз прогнозам синоптиків дійсно можна й треба вірити (особливо це стосується так званих метеорологічно залежних галузей, наприклад сільського господарства). Сьогодні безліч сайтів пропонують свої послуги, але, за словами директора Центральної геофізичної обсерваторії Олександра Косовця, найточнішим є прогноз, який передає «брехунець» (національне радіо користується інформацією Українського гідрометеорологічного центру, яка є дуже точною й може змінюватися кілька разів на день).
Але на планеті клімат продовжує змінюватися, й сьогодні гідрометеорологи та синоптики вже не можуть точно сказати, що буде з нашою погодою: наприклад, чи призведе глобальне потепління до підвищення температури взимку або до її різких перепадів узагалі. Проте в Українському науково-дослідному гідрометеорологічному інституті сьогодні проводяться серйозні дослідження змін клімату в Україні, того, як ці зміни впливають на екологічну систему, а також розробляються передові технології для мінімізації наслідків підвищення температури. Про те, що дослідження в цій галузі стають дедалі потрібнішими й кориснішими людині, «День» розмовляє з директором Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту, членом-кореспондентом НАНУ, доктором географічних наук Володимиром ОСАДЧИМ.
— Володимире Івановичу, всіх цікавить, якою буде погода цієї зими. За даними Українського гідрометцентру, вона буде теплою й сніжною. Також синоптики чекають постійних змін — то значний снігопад, то мороз, то відлига, то знову сніг. Ці дані можна зіставляти з даними вашого інституту?
— З кінця 30-х років ХХ століття ми спостерігаємо загальну тенденцію підвищення зимових температур. Проте останнім часом ця тенденція дещо уповільнилася, особливо в лютому. Тобто наш лютий починає бути дещо холоднішим за звичайний. Що це, симптом чи тенденція, наука поки не може відповісти. Упродовж найближчих п’яти років ми побачимо, тенденція до збільшення зимових температур збережеться чи почнеться зворотний процес, 50-річний, наприклад, спад температур зимового періоду. Якщо 30—40 років тому ми спостерігали в грудні, січні й лютому низькі показники температури — мінус 10—20 градусів, то наразі спрогнозувати тенденцію не можна. Якщо вам хтось скаже, що він спрогнозує зиму, — не вірте, надто складними є синоптичні процеси, які відбуваються в атмосфері і які слід враховувати. Є вплив внутрішніх і зовнішніх чинників. Наприклад, на клімат впливають зміна кутової швидкості обертання Землі, зміна кількості сонячних плям, зміна циркуляції океану, зміна взаємодії океану й атмосфери, вміст біоти у світовому океані, яка поглинає чи не поглинає СО2, характер хмарного покриву, кількість вологи в хмарах і багато чого іншого. Це дуже складна, багатокомпонентна система, що вивчається науковцями всього світу. Серйозні європейські, американські й азіатські організації, профільні в галузі гідрометеорології, останнім часом не викладають результатів своїх довгострокових прогнозів на сайти, бо вони практично не виправдовуються. На превеликий жаль, їх можна лише вгадати на місяць-два наперед. Тому можна вірити прогнозу погоди на 3—5 днів. Наші синоптики сьогодні мають доступ до всього набору засобів, які має Європа й Український гідрометеорологічний інститут, і таким способом складають прогноз погоди.
Єдине скажу, що на тлі загальних тенденцій зміни клімату — загального підвищення температури — в нашій зоні можуть бути різкі «провали» температури, що призведуть до негативних показників — мінус 25—35 градусів. Слід зауважити, що максимальне підвищення температури відбувається саме в зимовий період: останніми роками наша зима, наш клімат стали більш континентальними. Принаймні, за даними нашого інституту, кількість опадів, незважаючи на те, що вона змінюється щосезону, не зменшилася. Тому останніми роками сільськогосподарські врожаї пов’язані з тим, що в деяких наших регіонах умови для вирощування багатьох сільськогосподарських культур стали оптимальними.
— Володимире Івановичу, чому в Україні не розуміють необхідності пристосовуватися до змін клімату й байдужо ставляться до проблеми?
— Завдання нашої держави — підвищувати якість життя людей, і вони самі зможуть адаптуватися до змін клімату (купувати кондиціонери, коли буде спека, або — ліки). Але для цього треба мати стратегію й тактику боротьби з кліматичними змінами, якої в нас немає. Зараз у Академії наук України працюють над створенням національної кліматичної програми, що адекватно реагуватиме на кліматичні зміни в країні. На щастя, для України вона не така гостра зараз, як, наприклад, для Росії. Для нашого сусіда це колосальна проблема (з її запасами нафти й газу в північних і східних областях уже є проблема, як розвивати цю галузь через підвищення рівня океану). І ця проблема вже стукається в двері багатьох країн. В Антарктиді тануть льодовики, підвищується рівень океану. Для острівних частин держав Тихого океану, наприклад для Голландії, це теж колосальний головний біль (Рейн уже тече у зворотному напрямку).
Слід сказати, що загальна температура планети підвищилася вже на 0,8 градуса. Щоб зупинити збільшення несприятливих наслідків кліматичних змін, науковці підрахували, що треба не допустити підвищення температури на планеті на два градуси. Для цього слід менше спалювати вугілля, нафти, газу, переходити на енергоощадні й альтернативні технології — щоб не допускати збільшення СО2 і парникових газів у атмосфері. Але, з другого боку, треба знати, що ж є головним чинником, не залежним від діяльності людини, яка впливає на клімат Землі. Я маю на увазі й зовнішні чинники, надзвичайно важливі, але ще не вивчені. Тому зараз світове співтовариство працює, щоб, по-перше, не допустити зростання температури на два градуси, по-друге — вивчає ці зовнішні чинники.
Але американські вчені працюють над іншим варіантом — як не допустити надходження сонячної енергії на земну кулю, тобто як відбивати сонячні промені, щоб вони не нагрівали землю. Для цього можна зробити спеціальний екран. Зараз у світі використовують кілька технологій: випускання в стратосферу великої кількості сірчаного аерозолю, завдяки якому відбиваються сонячні промені. Це відбувається на висоті 20 км. Або на висоті декількох сотень метрів можна здійснити віддзеркалення за рахунок створення штучної хмарності. Другий варіант лише планується американцями, але французькі фахівці, присутні на нещодавній кліматичній конференції в Москві, категорично запротестували. Це підтримали фахівці зі Світового банку та Європейського банку реконструкції й розвитку, що ми не допустимо втручання в систему планети. Бо американці пропонують цю свого роду геофізичну зброю, яку можуть використати деякі держави, щоб відвести від себе деякі синоптичні процеси. Зараз на цю тему тривають серйозні суперечки, і я думаю, що ООН запровадить обмеження на використання таких технологій.
— В Українському гідрометеорологічному інституті впродовж багатьох років науковці працювали над власними винаходами. Я знаю, зараз у вас є розробки, що не мають аналогів у світі. Наприклад, як штучно можна «викликати» дощ...
— Так, у 1950—1960 роках закінчилися дослідження перспективних розробок, завдяки яким ми створили передову технологію штучного збільшення опадів, а також методики розсіювання переохолоджених хмар і туманів. Ці розробки визнали в усьому світі. Для досліджень у нас були два літаки, й за кілька років наші працівники налітали по 5—7 тисяч годин. До речі, ми довели, що прибуток від проведення таких виробничих впливів у 2—3 рази перевищував витрати в разі штучного збільшення опадів, і більш як у 5—6 разів — у разі виконання робіт із захисту від граду. На основі наукових експериментів ми розробили унікальну промислову технологію активних впливів на хмари в холодну пору року з метою збільшення кількості опадів. У цієї технології немає аналогів у світі. Вона була впроваджена у виробництво й активно використовувалася в 1982—1992-х роках. Що ж до методики розсіювання переохолоджених хмар і туманів, то вона використовувалася 1986 року, коли всі ми боролися проти Чорнобильської катастрофи. Тоді 12 літаків працювали над тим, щоб радіоактивна хмара не пішла далі (провокували опади). Також 2010 року ці розробки були використані під час параду Перемоги, коли прем’єр-міністр поставив перед міністром оборони завдання використати наші розробки для того, щоб не допустити випадання опадів під час параду. На жаль, створені технології наразі практично не використовуються, хоча ми маємо колосальний потенціал: наприклад, отримувати атмосферні опади в Херсонській, Миколаївській, Одеській областях.
Також серед передових винаходів у нас є своя модель вирахування погоди — це наша розробка. Сидячи у себе в кабінеті, я, президент країни чи будь-яка інша людина може бачити умови формування атмосферних процесів у всьому світі. Наприклад, я зараз обираю опцію напрямку вітру в усьому світі, й ми бачимо, де починають утворюватися циклони, де — антициклони. Таким чином, ми збираємо всі дані з усього світу й використовуємо інформацію для прогнозування. Також у нас є супутникові технології для прогнозування погоди.
Усім нам хочеться знати, що ж буде з кліматом в Україні. Наш інститут разом з дослідницькими організаціями світу проводить великомасштабний проект, пов’язаний зі станом кліматичної системи. Одним з важливих наших напрямків разом з Центральною обсерваторією є прогноз кліматичних змін на 10, 20, 30, і 40 років. Наші науковці разом з ученими світу розробляють регіональні моделі прогнозування кліматичних змін (за деякими сценаріями, температура в Україні за кілька десятиліть підвищиться на два градуси, максимально — на 3,8). З 1912 до 1944 року в нас спостерігалося підняття температура, потім, до 1975 року, — спад. А зараз ми перебуваємо на черговому піку температур у літній період, що ми спостерігали 2010 року. 2010 рік був рекордним щодо максимальних температур (до речі, ми не можемо сказати, що зростання температур у зимовий або літній період — це лише через вплив людського чинника). Оскільки наш інститут і Центральна обсерваторія має дуже велику базу даних, ми повернулися до 1936 року й побачили, що тоді була така сама температура (максимальна — 42 градуси в Луганській області). Оскільки Україна підписала Кіотський протокол і Конвенцію зі зміни клімату, ми маємо разом зі світовою спільнотою проводити роботу в інших напрямках: проводити регулярні дослідження стану кліматичної системи, відстежувати викиди парникових газів.
Крім того, наші вчені впровадили систему, що дозволяє прогнозувати стихійні явища. Розробки проведено з європейськими колегами. Я маю на увазі комплексні системи прогнозування паводків, повеней, льодовикових явищ і селів на річках України. Ми виявили закономірність змін розподілу водного стоку в основних річкових басейнах України, зумовлені змінами температури. Разом з Центральною геофізичною обсерваторією ми розробляємо методи розрахунку рівня врожайності сільськогосподарських культур і впроваджуємо їх з метою поширення. Також ми створили систему гідрометеорологічних спостережень з використанням супутникових даних: в інституті створено систему приймання й обробки супутникової інформації з геостаціонарних і полярно-орбітальних метеорологічних супутників. Не можу не сказати про нашу гордість — лабораторію для вимірювання радіоактивності, оснастити яку нам допомогла МАГАТЕ. Узагалі, на нашій території ми мріємо створити міні-силіконову долину в галузі метеорології, бо це найємніша сфера дослідження.
