Майже тиждень працівники лінійної поліклініки станції Ромни СТГО «Південна залізниця», що на Сумщині, йшли пішки до Києва. Ця хода — акція протесту і водночас спроба викликати чиновників на діалог. Роменська поліклініка, як і решта медустанов, підпорядкованих «Укрзалізниці», наразі ліквідується, а її персонал лишається без роботи. Роменчани не знайшли компромісних рішень з місцевими органами влади і рушили до столиці. Кілька днів вони мітингували під Кабміном, Верховною Радою та Адміністрацією Президента. Хотіли почути чіткі роз’яснення: як діяти далі, зокрема — де працевлаштуватись.
«Під Кабміном розбили намети, спробували провести переговори з Павлом Розенком чи В’ячеславом Кириленком (віце-прем’єр-міністрами. — Авт.). Люди були готові навіть голодувати, доки не вирішиться це питання, — розповідає Валентина Коробка, голова Вільної профспілки підприємців України, котра допомогла медикам із проведенням мітингів. — Залізничні заклади у Ромнах, Гребінці, Козятині, Жмеринці, Львові та інших містах передаються на утримання місцевих бюджетів, у яких немає грошей. У Ромнах працівники протягом п’яти місяців не отримують заробітну плату, чиновники міської ради говорять лише про майно, а не про людей. «Укрзалізниці» не потрібні на балансі ці збиткові підприємства. У Ромнах обіцяли створити медико-санітарний центр для обслуговування жителів міста, але після виборів вирішили приєднати поліклініку до центральної районної лікарні, де пропонують роботу на нерівнозначних посадах. Говорять, що замість поліклініки взагалі хочуть відкрити косметологічний центр».
ЗАРУЧНИКИ УПРАВЛІНСЬКОЇ СИСТЕМИ
Невдоволення людей можна зрозуміти: їх зробили автоматично безробітними, не пропонуючи жодної альтернативи. Загалом медична реформа, яка хоч поволі, та все ж проводиться, передбачала переведення відомчих лікарень в єдину структуру медичних закладів. Органи місцевої влади мали вирішити, у якому форматі існуватимуть далі ці лікарні, з яким фінансуванням та якими функціями. Оскільки коштів на їх утримання у місцевих бюджетах обмаль або зовсім немає, заклади просто розформовують. На думку проектного менеджера реформи охорони здоров’я Національної ради реформ Павла Ковтонюка, залізничні медзаклади стали заручниками системи.
«Міністерство охорони здоров’я стоїть на позиції інтеграції закладів у єдиний медичний простір, що і передбачає реформа. Але це справа не одного дня, і до того часу «Укрзалізниця» має право робити все, що хоче, — пояснює експерт. — В ідеалі це мало б виглядати інакше. Залізничними медзакладами варто було зайнятися два роки тому. Ці установи надають допомогу не лише залізничникам, а й усім жителям, і можна було зібрати інформацію про реальні звернення до них пацієнтів та прийняти рішення, що у плані оптимізації лікарняних закладів їм відводять належне місце. Бо часто ці лікарні мають кращі умови обслуговування і внутрішнє страхування, тож їх можна було б використати як точку росту в єдиній системі медичних закладів».
«СТРАХОВА МОДЕЛЬ ВИЯВИТЬ НАЙСИЛЬНІШИХ»
Цей шанс наразі втрачено, а з ухваленням закону про автономізацію медичних закладів, який пройшов перше читання у парламенті, подібні ризики можуть спіткати решту лікарень. Автономія передбачає, що заклади мають пройти реорганізацію: стати комунальними некомерційними підприємствами і самостійно розпоряджатися коштами, отриманими з бюджету — тобто їм доведеться навчитись виживати самостійно. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування отримали рекомендацію від парламенту, що до грудня 2017 року повинні вжити заходів для завершення реорганізації закладів охорони здоров’я, їм підпорядкованих.
То якщо на місцях знову не знайдеться коштів на утримання районних лікарень, фельдшерських пунктів тощо, їх теж закриють, медперсонал позбавлять роботи, а громаду — можливості отримувати медичні послуги? Павло Ковтонюк переконаний, що гроші на утримання лікарень все ж будуть, інше питання — чи зможуть заклади скористатись усіма перевагами фінансової та управлінської автономії. Для більшості лікарень це стане тестом на виживання, який пройдуть найбільш конкурентоздатні.
«Після автономізації, коли відбудеться перехід на страхову модель медицини, на замовлення медичних послуг, ми виявимо, що в багатьох лікарнях цих послуг мало або вони погані, і з цим треба буде щось робити. Така ситуація точно буде, бо у нас дуже велике число лікарень на кількість населення, — додає Павло Ковтонюк. — Страхова модель виявить, хто лишиться. А залишаться ті, хто найкраще конкурує на ринку медичних послуг, до кого реально йдуть люди. Ситуація із залізничними закладами драматична, бо до них справді йшли пацієнти».
