5 червня весь світ відзначав День довкілля. І якщо в країнах Європи це день, коли працівники офісів проводять «зелені дні», люди беруть участь у таборах вихідного дня або стають активними учасниками будь-якого іншого заходу на екологічну тему, то в Україні цей день пройшов майже непомітно. Окрім пари-трійки громадських організацій і партії Зелених України, які організували прибирання парків і вели роз'яснювальну роботу серед людей, переймався цим днем далеко не кожен українець. А даремно.
У 70-ті роки, коли «зелений рух» в Європі лише зароджувався, відомі люди змогли привернути увагу світу до проблем екології. Цю місію вони визнали найважливішою. Відоме «Ментовське звернення» до генсека ООН тоді підписали 2 200 учених і діячів культури з 23 країн світу. Вони попереджали людство про небезпеку забруднення довкілля: «Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить з нами». Це гасло сприймалося тоді як виклик суспільству. І воно відреагувало. Екологічність життя в Європі — тепер норма. В Україні, як бачимо, лише зараз суспільство починає змінювати «філософію кількості» на «філософію якості». Теми чистоти довкілля та води, здорового харчування й безпеки мегаполісів стають рейтинговими. Партія Зелених України відроджується й виходить із тіні.
— У 70-ті роки в усьому світі діячі науки й культури підняли прапори зелених ідей. А зараз в Україні хто готовий стати на захист екології? Кого непокоїть ця тема, як колись в Європі, інтелігенцію та молодь? Із цим питанням ми звернулися до лідера партії Зелених Тетяни Кондратюк.
— Проблема екології непокоїть думаючих людей. Я не повірю, що вам байдуже, що їсть і яким повітрям дихає ваше дитя. Якщо ви зараз ховаєтеся від цих питань, то це лише поки. Україна багато років прагнула «не помічати» проблем екології та довкілля. Навіть Чорнобильська катастрофа не змусила нас, громадян і політиків, розставити пріоритети. Тепер їх розставляє саме життя. Адже прогнози погіршуються. Ще десять років такого наплювацького ставлення до питань екології й країна перетвориться на руїни, населені хворими людьми.
Коли кожен п'ятдесятий в країні хворіє на рак, кожна п'ятнадцята дитина народжується з патологією — це стосується кожної сім'ї в Україні. Усвідомивши це, люди повинні думати про екологію, умови проживання, захист і охорону довкілля, і в прямому розумінні слова, захищати свою територію життєдіяльності.
Наші регіональні організації регулярно моніторять екологічні проблеми в своїх областях, складають карти «забруднення довкілля». У нас є така «картина» по кожному регіону. Можу сказати, що, за європейськими мірками, стан екосистем практично в кожному регіоні просто катастрофічне. Соціальна деградація плюс економічна нестабільність призводять до байдужого ставлення до природи, людей, здоров'я нації.
Мені здається, зараз настав той час, коли перша складова — соціальна — змінюється. В Україні майже півтисячі екологічних громадських організацій. Нерідко вони тримаються лише на ентузіазмі, вірі в ідею та бажанні її відстояти. Їхні досягнення невеликі, але реальні. Вони самі відчули, що треба щось змінювати.
— Що б ви поставили на перше місце в рейтингу екологічних проблем в Україні?
— Не хочу ображати класиків, які оспівують квітучу Україну, «сади вишневі та білі хати». Скажу коротко: Україна — забруднена країна. Згідно недавно опублікованого рейтингу в журналі «Форбс», за показниками оцінки довкілля Україна на 88-й позиції серед 162 країн світу, і займаємо найнижче місце в рейтингу серед європейських держав.
Наші міста потопають у смітті. У селах його утилізують як можуть: закопують або спалюють. Але насправді побутове сміття — це лише верхівка айсберга. Глобально країну забруднюють промислові відходи. На кожного українця припадає майже 400 тонн побутового сміття. Це вже питання екології, чистоти виробництва. Частенько в бізнес-планах нинішніх підприємств такий пункт навіть не значиться. У Європі таке просто недопустиме. Задумайтеся, адже відходи забруднюють все: воду, грунт, повітря...
Із одного боку, держава не контролює обсяги забруднення. З іншого боку, не фінансує реабілітаційні програми. У бюджеті на поточний рік урізано фінансування сфери охорони довкілля в середньому на 30—40% в порівнянні з попереднім.
— Раз вже ми заговорили про роль держави і про актуальність екологічних тем для нинішньої влади, пригадаємо про ратифікацію Харківського договору про продовження перебуванні Чорноморського флоту РФ в Криму. Про економічні вигоди цього документа говорили багато. Чому жодного слова про екологічні наслідки цього проекту?
— Почнемо з того, що Україна в Севастополі здає в оренду близько 18 тисяч гектарів території. Відомо, наприклад, що Японія за оренду 23, 7 тисяч гектарів отримує від США більше 19 мільярдів доларів. А ми від Росії майже в сто разів менше. Але це економічний аспект. На екологію забруднення довкілля і вплив на здоров'я людей взагалі очі закрили. Термін експлуатації більшості кораблів, що дислокуються в Севастополі, закінчився ще 40—50 років тому. Ці судна, безумовно, забруднюють акваторію Чорного моря. За даними екологів, концентрація нафтопродуктів в Севастопольських бухтах перевищує норму в 180 разів!!! А якщо ще нагадати, що на базі ЧФ РФ в Криму можуть бути тисячі тонн отруйного ракетного пального й застарілих боєприпасів. У разі їхнього неправильного зберігання півострову може загрожувати справжня екологічна катастрофа. Я розумію, що багато українців, у тому числі кримчани, про це зараз не замислюються. Адже, на думку багатьох, економічна стабільність сьогодні важливіша за екологічну безпеку.
— У обивателя складається враження, що зелений рух подібний шоу. Одягнули зелені куртки, вийшли на мітинг, посадили дерева... Насправді це небезпечне заняття? Люди, які займаються бізнесом, не люблять коли їм заважають. Як із ними контактуєте? Як примушуєте їх зрозуміти важливість екологічних питань?
— Бізнесменів не досить просто закликати. Якщо відповісти загалом, то треба міняти правила ведення бізнесу, як це зробили в Європі та світі. Європейський бізнес вже прийняв ці правила. Маєш екологічно чисте виробництво — платиш менші податки, заручаєшся підтримкою держави й так далі. Немає сенсу воювати з окремим заводом або власником. Треба пропонувати системні зміни в законодавстві. Бізнесмени — ті ж люди, які живуть і працюють у цій країні. Їм теж треба дихати чистим повітрям, їсти смачний український хліб і ростити здорових дітей. ПЗУ мінятиме законодавство для поліпшення якості життя. Безумовно, ризики є. Адже «зелений рух» — це боротьба. Зелені всього світу — радикали. Якщо ви бачите, що це не так, значить, ви зіткнулися з сурогатною організацією, в яку просто вкладені гроші, а ідея — другорядна. Екологічна поведінка і мислення повинні стати для всіх синонімом порядності.
— ПЗУ зараз немає в парламенті. Ваші ідеї у владних структурах хтось лобіює? Якісь екологічні закони ухвалюються?
— Системно нас ніхто не лобіює. Все, що вдається прийняти на рівні законів — наша велика перемога. Скажімо, недавно наші акції протесту привели до того, що ми перешкодили ухвалити закон про будівництво ядерного могильника в Київської області. Законопроект не внесений у порядок денний засідання Верховної Ради. Наші активісти, в прямому розумінні слова, «лягали перед парламентом», протестуючи проти документа. До речі, про цю акцію ПЗУ розповіли багато західних ЗМІ. В українських мас-медіа вона пройшла майже непомітно.
Лише деякі прилюдні політики-важкоатлети звертають на екологію увагу. Ми проаналізували передвиборні програми кандидатів у президенти. Лише в програмі Анатолія Гриценка приділена належна увага екологічній проблематиці в українських реаліях.
ПЗУ буде в майбутньому парламенті. Ми представимо переконливу програму на виборах, у якій постараємося поєднувати шляхи вирішення як глобальних екологічних завдань, так і відносно дрібних. Таких, як наприклад, велосипедні доріжки, яких зараз немає. Згідно проведеному фахівцями Інституту Горшеніна дослідженню, більшість українців (70,2%) негативно оцінюють екологічну ситуацію в своєму регіоні, а 60% — готові щось робити, аби її змінити. Люди не хочуть повторення Чорнобилів, Ожидових, Калушів..
— Словосполучення «екологічна катастрофа» знайоме українцям. Ви хочете сказати, що сумний досвід Чорнобиля взагалі не врахований?
— Я хочу сказати, що в 2020 році проектний термін експлуатації 80% вітчизняних АЕС, швидше за все, вже вийшов. Ядерні реактори й технічно, і морально застаріють. А ще на нашій території тисячі екологічно небезпечних систем і об'єктів мають зношене устаткування. А це вже питання національної безпеки. І не лише нашої країни. Адже Україна не «накрита ковпаком». Ми в центрі Європи, і нашим сусідам небезпечна ситуація у вигляді загрози екологічної катастрофи не потрібна. Відсоток зелених в парламентах європейських країн із кожним роком зростає. Думаю, до економічних умов, які зараз висувають Києву МВФ та Світовий Банк, скоро приєднаються і екологічні. партія Зелених України в силах їх вирішувати і буде це робити.
— Як ви, особистість, що відбулася, і тендітна жінка, прийшли до того, що треба піднімати ПЗУ. І навіть швидше піднімати не партію, а ідею зелених в Україні?
— Якщо говорити про політику, то «зелена» ідеологія — єдина, в яку я вірю й хочу присвячувати час свого життя. Це питання не лише екології довкілля. Це питання «екології» української влади. Треба, аби в ній з'являлося все більше й більше освічених, сучасних, чесних політиків, яких поважатимуть громадяни країни і за яких буде не соромно при перегляді новин. Вірю, що дуже скоро українці мислитимуть «по-зеленому».
