Юрій Миколайович Щербак — письменник, публіцист, громадський діяч, дипломат, доктор медичних наук — це та постать, що не потребує ніякого «особливого» представлення читачам «Дня». Його статті на шпальтах нашої газети, гостроаналітичні, пристрасні, щирі, безкомпромісні, завжди в епіцентрі уваги, до них хочеться повертатися з олівцем (досить згадати нещодавно видану книжку «Україна в зоні турбулентності»).
Проте Юрій Щербак був і залишається передовсім письменником, (аж ніяк не применшуючи цим його блискучі здобутки на теренах дипломатії, політики, громадської діяльності, охорони здоров’я). Чудове підтвердження цьому — вихід у світ нового роману Юрія Миколайовича «Час великої гри» (з містким підзаголовком: «Фантоми 2079 року»; видавництво «Ярославів Вал», 2012 р.).
Власне кажучи, «Час великої гри» є другою частиною дилогії, що дає нам художньо обгрунтовану версію майбутнього людства та майбутнього України (події, як зможе переконатися читач, відбуваються на 67 років уперед щодо наших днів). Першою частиною був роман «Час смертохристів»; він одразу викликав неабияку кількість зацікавлених відгуків, аналітичних рецензій, та полемічних відгуків (зокрема і в «Дні»). Практично всі, хто виступав на презентації (відомі всій Україні письменники, поети, науковці, громадські та культурні діячі, зокрема, Дмитро Павличко, Михайло Слабошпицький, Максим Стріха, Богдан Жолдак), відзначили, що друга частина «антиутопічної» дилогії — до речі, жанр винятково складний, адже маємо класичні твори Джорджа Оруела, Олдоса Хакслі, Рея Бредбері, інших майстрів слова — ще сильніша за першу, а це — нечасте явище в літературі! «Час великої гри» завдяки гострому, майстерно розробленому сюжету має шанси стати справжнім українським бестселером.
Проте навіть не в цьому річ. Автор, створюючи цей роман, прагнув дати художньо-аналітичну відповідь на виклики майбутнього, так само як і на виклики сьогодення, тривожного, багато в чому загрозливого для України (а «тіні майбутнього вже нависають над нами, довгі тіні!» — цю думку неодноразово висловлював сам автор: він наводив відомі слова Джорджа Оруелла). «У мене постійно виникало відчуття, — розповів Юрій Миколайович, — що я живу неначе у 1912 році, напередодні якихось дуже тривожних, переламних подій для України і світу. Я не думаю, що ХХІ століття так просто минеться для людства. І чомусь весь час згадуються слова Миколи Бердяєва (він мав на увазі більшовиків, але не лише їх): «Найстрашніше в утопіях — це те, що вони починають справджуватися». Про це роман».
«Літо 2012 року, — зазначив Юрій Щербак, — було багато в чому визначальним, переламним для України. Бо воно показало, що ми живемо під окупаційною за своєю сутністю, глибоко антиукраїнською та антиінтелектуальною українською владою. Вона взяла на озброєння войовничу ідеологію поділу українців на ворожі етнічні групи. Це — шлях до «ліванізації» України».
На думку Максима Стріхи, «у нас є можливість відвернути найкатастрофічніший сценарій розвитку, який так рельєфно, з таким знанням справи подано Юрієм Миколайовичем Щербаком». Отож, підстави для певного оптимізму все ж таки є!
Резюмуючи, Михайло Слабошпицький зауважив, що не треба забувати: хоч перед нами антиутопічний, футурологічний, певною мірою політичний роман, але ж не менше за жанр важить і те, що автор — справжній майстер слова. Михайло Федотович згадав одне чудове речення (з ранніх творів Юрія Щербака): «У цих людей були дивні довоєнні обличчя». Так написати може лише справжній віртуоз! Отож, читайте новий роман «Час великої гри. Фантоми 2069 року».
