Із нагоди Дня матері, який ми досить скромно відзначили минулої неділі, протягом 10—16 травня в Україні на державному рівні проводиться Всеукраїнський тиждень планування сім’ї. Репродуктивне здоров’я — це частина здоров’я кожної людини, піклування про яке означає дотримування здорового способу життя. Автоматично це передбачає турботу про весь організм в цілому, адже, як стверджують фахівці, репродуктивне здоров’я — це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань репродуктивної системи, порушення її функцій або процесів у ній. На жаль, нині проблема репродуктивного здоров’я українців є дуже гострою: у нас майже мільйон сімей не можуть мати дітей, майже кожна п’ята дитина народжується в неповній родині, статистика розлучень зашкалює, а народжуваність перевищила смертність тільки 2008 року, та й то лише в декількох областях. З огляду на існуюче у нас законодавство, держава ніби піклується про репродуктивне здоров’я українців. Так, 2006 року в нас затвердили Державну програму «Репродуктивне здоров’я нації на період до 2015 року». Також фахівці Міністерства охорони здоров’я та Академії медичних наук України затвердили план, за яким щороку мають працювати усі задіяні в програмі спеціалісти. Як завжди, на всі напрямки не вистачає коштів, але недавно практично кожна обласна адміністрація проанонсувала проведення у своєму регіоні акції «Всеукраїнський тиждень планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я». Очевидно, що на серію виступів у ЗМІ фахівців-медиків, організацію та проведення круглих столів, лекцій та тематичних бесід з питань відповідального батьківства та підтримки сім’ї, а також профілактики захворювань репродуктивної системи, здорового способу життя, планування сім’ї, безпечного материнства тощо гроші в регіонах ще знаходяться.
У світі ж про значимість планування сім’ї та важливість репродуктивного здоров’я говорять кілька десятиліть, а 1994 року в Каїрі, на Міжнародній конференції з народонаселення та розвитку, її учасники запропонували список прав людини, які стосуються репродуктивного здоров’я. Вони вважаються основними людськими правами, й нині кожна цивілізована держава, яка думає про майбутнє, працює над збереженням свого генофонду.
Лідія СМОЛА, радник секретаря Ради національної безпеки й оборони України:
— В Україні розроблено та впроваджується ряд державних програм з підтримки та розвитку сім’ї. Так, у 2001 р. було схвалено програму «Українська родина», у 2006 р. затверджено Державну програму подолання дитячої безпритульності та бездоглядності на 2006—2010 роки. На жаль, вони не виконуються в повному обсязі. Це зумовлено багатьма факторами, один із яких — необхідність постійного моніторингу та контролю за виконанням та недостатність фінансування. В цьому плані, на жаль, в нас немає чіткої стратегії. Але щодо планування сім’ї, як на мене, повинні бути задіяні три однаково важливі площини: держава, сім’я та громадський сектор і ЗМІ. Якщо вони всі ефективно працюватимуть, ситуація, яка нині є в Україні, зміниться. Тому що нині парадоксальна ситуація: протягом останніх п’яти років соціологічні дослідження показують, що сім’я є найважливішою цінністю для українців. Через відсутність системи цінностей, яку мала б запропонувати держава, українець сам почав будувати свою систему і в її основу він поклав сім’ю: 95% молодих людей віком від 14 до 35 років кажуть, що створення родини є для них найважливішим у житті. Навіть матеріальний добробут відходить на другий план. Але парадокс у тому, що хоча практично всі люди хочуть мати сім’ю, кожен другий шлюб у нас розпадається. Відсоток розпаду шлюбів, в яких перебуває молодь до 24 років, наближується до 80. Це говорить про те, що українці прагнуть створити родину, проте не мають вміння її спланувати та організувати. В чому проблема українських сімей? Українці переносять моделі та проблеми із сім’ї, в якій виросли, у власну. З іншого боку, їм не запропоновано гарну, якісну модель через кіно чи ЗМІ. Через ці та інші причини кількість дітей, народжених поза шлюбом, з кожним роком зростає.
За останні 15 років їхня кількість зросла майже удвічі. Якщо у 1991 році частка таких дітей становила 12%, то в 2007-му — вже 21%, тобто кожна п’ята дитина народжується поза шлюбом. Практично таку ж частку (близько 20% до загальної кількості сімей з дітьми) складають неповні сім’ї, де діти не мають одного чи двох батьків, яких у 2007 р. налічувалося 1 257,5 тисячі. В основному це сім’ї, в яких діти не мають батька (91,9%).
У вихованні дитини має брати участь батько, натомість роль батька в родині нині дуже зменшена.
У США було дуже багато розмов щодо мультсеріалу «Сімпсони». Більшість експертів зійшлися на тому, що попри абсурдність поведінки деяких героїв фільм дає моделі, як обговорювати спільні проблеми в сім’ї, як шукати компроміси, як когось підтримати в родині. Це, звісно, сурогат, але він дає певні моделі взаємин у родині. В нас же ні політики, ані ЗМІ цього не пропонують. Гадаю, великий недолік є і в освітній програмі школи. Тому що кілька уроків статевого виховання в старших класах, які досить часто зводяться до профанації, є недостатнім. Натомість з перших років навчання фахівці мають пояснювати дітям на доступному для них рівні важливість сім’ї в житті людини, мають давати інформацію, яким має бути економічне планування в родині та планування дітей. Наприклад, для дітей молодшої школи — в ігровій формі. Не треба пояснювати якісь нюанси, слід показувати, як вирішувати конфліктні ситуації, як шукати компроміси.
Окреме питання — це приклади відомих людей, політиків. На жаль, ми бачимо, як вони конфліктують чи обливають брудом одне одного. Позитивна інформація щодо гарних сімейних стосунків сприяла б не тільки їхньому іміджу, а й демонструвала б успішну модель сім’ї успішної людини. У свідомості українців закладався б позитивний образ: дружня сім’я — успішна кар’єра — життєвий успіх.
Ще один великий недолік у сімейній політиці — низька ефективність громадських організацій. За кордоном є багато таких, які працюють з кризовими родинами, — сім’ями наркоманів та алкоголіків, також з родинами, в яких дорослі втратили роботу чи переживають психологічну кризу стосунків. Такі приклади я бачила в США, Великій Британії, Канаді, коли з сім’ї вилучають дітей навіть на день і фахівці проводять з батьками роботу, — показують, як потрібно вирішувати сімейні проблеми. В Україні є велике поле для діяльності громадських організацій в соціальному секторі. Лише за останні п’ять років у нас налічувалось понад 17 тисяч немовлят, від яких відмовилися батьки. Щороку збільшується кількість дітей, яких народжують неповнолітні дівчата. За експертними оцінками, на сьогодні близько 16% матерів не виповнилося 18 років. В Україні було зареєстровано 64,8 тис. сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, (129,2 тис. дітей) на 1 січня 2009 року.
На мою думку, тільки після того, як у нас розшириться сфера соціальних послуг, які повинен надавати громадський сектор (відповідно, ті повноваження має їм делегувати держава), у нас зміниться ситуація, політична еліта та зміцниться реальний суверенітет країни.
Отто СТОЙКА, головний лікар Київського міського центру здоров’я:
— У 2009 році, який оголошено Роком молоді, Київським міським центром здоров’я організовано роботу щодо профілактики негативних проявів у молодіжному середовищі, питань планування сім’ї в загальноосвітніх школах, гімназіях, школах-інтернатах, ліцеях, середніх та вищих навчальних закладах. Навчальна та просвітницька робота медиків з молоддю в напрямі збереження репродуктивного здоров’я продовжується на постійній основі, не обмежується рамками оголошеного тижня планування сім’ї. Важливою частиною збереження репродуктивного здоров’я є сприяння безпечній поведінці, особливо в підлітковому віці, включаючи безпечну сексуальну поведінку, профілактику небажаної вагітності. У 2008 році природний рух населення Києва вперше, починаючи з 1992 року, отримав позитивне значення — кількість народжених перевищила число померлих. Відпрацьовано систему надання медичної допомоги на рівні світових стандартів дітям всіх вікових груп та жінкам. Діє єдина сучасна програма первинної реанімації новонароджених, за минулий рік показник материнської смертності знизився у п’ять разів. Значною мірою така позитивна динаміка підтримується зусиллями медичних працівників міста. Створено службу планування сім’ї: працюють Київська міська консультація «Шлюб і сім’я», де молодята можуть навчитись природних методів регулювання запліднення, отримати консультацію психолога, Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини, який надає кваліфіковану та доступну медичну допомогу вагітним і породіллям в разі інфекцій, подружнім парам — при безплідді. У Києві, як і в Україні, діє програма підтримки грудного вигодовування дітей. У всіх пологових стаціонарах, підпорядкованих Головному управлінню охорони здоров’я та медичного забезпечення КМДА, немовлята від народження перебувають разом з матерями, що дає можливість своєчасно розпочати та успішно продовжувати грудне вигодовування. Сертифікат «Лікарні, доброзичливої до дитини», отримали та підтвердили міські пологові будинки №1 та №3. Створено Міський центр підтримки лактації та грудного вигодовування на базі пологового будинку №2. Налагоджено консультування батьків за довідковим телефоном 15-83 з 14.00 до 16.00 з питань грудного вигодовування та періоду новонародженості.
