Минулого тижня завершилася міжнародна триденна науково-практична конференція «Соціополіс в Україні: технології практичного будівництва». Її учасниками стали державні і політичні діячі, регіональні керівники, провідні вчені, представники навчальних закладів, комерційних структур, інноваційних фондів, громадських організацій — всі ті, хто перейнявся розробленою секретарем Ради національної безпеки і оборони України Євгеном Марчуком ідеєю будівництва соціополісів. Кажучи простою мовою, ця ідея полягає в тому, що у світлі стрімкого технологічного розвитку країн-лідерів існує небезпека безнадійного відставання України, її економіки від передових держав світу з усіма негативними наслідками, якi випливають звiдси. На думку Марчука, у нашiй країнi є всі передумови для успішного застосування досвіду високотехнологічних країн, але навіть швидке і ефективне його впровадження буде всього лише «рухом навздогін», тоді як дійсно ефективним може бути тільки «рух на випередження». Правда, тут існує ще одне «але» — перехід до динамічного розвитку не може бути здійснено одночасно всіма структурами суспільства на всій території держави. І на перших порах бажане майбутнє для України може та повинно виявлятися лише у вигляді окремих паростків, так званих «точок зростання» — соціополісів — регіонів, де здійснюється перехід від одного типу суспільства до іншого, більш високого. Соціополісом у цьому випадку може бути не тільки окремий географічний чи адміністративний регіон — село, місто, район, область, — але й окремі установи (навчальні, медичні, промислові), які завдяки використанню передових технологій та ідей вириваються вперед, відкриваючи двері звичним старим формам існування у новий світ, що відповідає вимогам часу.
Пропонуємо вашій увазі матеріали кореспондентів «Дня» за підсумками конференції — розповідь мера міста Рені Одеської області про перетворення, які сталися у місті на шляху його руху до соціополісу та замітки про розвиток соціополісів на базі медичних структур.
Рух на випередження — це ліквідація посередників,
— Рені ще три-чотири роки тому було розбитим та страшним містом з величезними боргами (важко навіть сказати, кому місто не заборгувало). У Рені не було нормальних доріг, не вистачало мостів. Треба було також вирішувати проблему з газифікацією міста, оскільки багато котелень працювали на вугіллі і мазуті, а 60—70% населення (у тому числі й у багатоповерхових будинках) користувалося не природним газом, а пропан-бутаном у газових балонах, фактично щодня ризикуючи своїм життям. Були проблеми і з виплатою зарплат.
Але за три з половиною роки нам вдалося ліквідувати майже всі борги у місті по зарплаті комунальним службам, дитячим садкам та іншим, всю заборгованість міського бюджету перед іншими містами, організаціями. За цей час у десять разів збільшилася газифікація міста — всі котельні переведено на газ, а жителі приблизно 80—85% усіх багатоповерхових будинків отримали можливість користуватися природним газом. Це полегшило життя ренійцям не тільки з погляду безпеки, але i з міркувань економії — тепер замість 40—50 грн. за балон люди платять 3 грн. у місяць за газ. Нам, до речі, вдалося також скасувати всі жеки та створити приватні фірми, яким передано будинки. Покращилося обслуговування, розпочалися ремонти під’їздів, дахів, комунікацій і навіть фасадів, збільшилися збори грошей. Потрібна у всьому найжорстокіша економія і мобільність. Усі ці реорганізації дають головне — якість покращується, а оплата меншає.
Привели у належний стан 25 вулиць, деякі — центральні — заасфальтували, на деяких зробили ремонт, на околиці міста, де раніше не можна було проїхати, зробили тверде покриття. Зробили також 5 мостів, які перетинають балку, і тепер зручніше пересуватися і автомобілям, і пішоходам. Здається, що це дрібниці, але з таких дрібниць складається все наше життя.
Спочатку ці зміни населенням Рені зустрічалися насторожено. Коли ми протягом трьох місяців ліквідували жеки, люди переживали, а потім вони побачили, що комунікації міняються, під’їзди, дахи ремонтуються. І, забуваючи про вирішені проблеми, згадують про інше — тепло, вода. Тобто планка вимог жителів Рені підвищується. Ми зараз шукаємо інвестиції, кредити для того, щоб повністю змінити систему водопостачання, обігріву, тому що все прогнило і застаріло, неефективно використовується: багато людей, великі витрати. Це все змінити можливо. Але не за два тижні.
Крім цього, у місті є порт, який фактично повністю перебуває у занепаді. Зараз падіння припинилося і почався невелике зростання. Немає заборгованості працівникам порту по зарплаті.
А ще за ці три роки ми зробили найголовніше, те, що закладає підмурівок старту Рені як соціополісу, — ми добилися прийняття закону про спеціальну економічну зону. Це було дуже нелегко. Зараз прийнято близько 6 постанов Кабміну стосовно Рені. І на сьогоднішній день СЕЗ відбулася. Почалися інвестиційні проекти. За рік було пророблено величезну роботу, в Рені побували десятки делегацій, десятки потенційних інвесторів. І чотири проекти до Нового року практично почнуть діяти.
Перший проект — соєвий — «Меридіан» (канадська і англійська компанії). Це переробка сої і виробництво соєвої олії, лецетину і соєвого шоколаду. Загальна вартість проекту — $30 млн.: $26 млн. — будівництво заводу і $4 млн. — закупівля сировини. Передбачається завозити сировину з Аргентини і Сполучених Штатів, у Рені переробляти і далі баржею переправляти на експорт до Болгарії, Угорщини тощо. Це ліквідний проект, екологічно чистий, із застосуванням новітніх технологій. Робочих місць він, правда, дає небагато — на 46 чоловік, але при цьому зберігається понад сто робочих місць у порту. Тобто ідея роботи порту — щоб він, по-перше, працював як порт, а по- друге, щоб можна було переробляти вантажі у спеціальній економічній зоні і вивозити готову продукцію. Нам цікаві інвестори, які мають сировину, технології, гроші і ринок збуту.
Другий проект — з лісу. Третій — зі зрідженого газу. Четвертий — реконструкція причалів. Ще вісім проектів у роботі. Все це поки іноземні інвестиції. І тільки один проект — український, однієї луганської компанії — невеликий за грошима, але у майбутньому він передбачає створення близько 250 робочих місць. Проект передбачає виробництво котлів та реалізацію їх у Молдовi, Румунії. Це життєво важливий проект для Рені, тому що ми у два етапи хочемо взагалі виключити центральні котельні, і протягом двох-трьох років перейти на індивідуальне опалювання — це і менші витрати газу, і менша оплата.
Ініціатором цих змін був мер міста, тобто я, голова міськради та виконком міськради. Виконком міськради приймає програму розвитку міста, у разі необхідності питання серйозної реорганізації виносяться на розгляд депутатського корпусу і сесії міськради. Я радий, що сьогодні депутати з розумінням ставляться до розвитку міста, і 98% підтримки завжди є. А ідеї ми «підглядаємо» у Польщі, у Прибалтиці...
Рені поки що не соціополіс. Але він стане ним протягом року-двох. Мені здається, що Рені «під Богом ходить». Не випадково є у космосі планета Рені. Географічно Рені ще тисячі років назад представляв певний інтерес для завойовників. Тут були і римляни, і турки, і росіяни, багато битв, троянський перехід. Ренійський соціополіс, який передбачається (а це Рені плюс два села — Долинське і Лиманське) має ідеальну географічну ситуацію. Всього один шлях веде до України. Один iде у Румунію, один — у Молдову. Скрізь стоять митні пости. Тобто це ідеальний економічний полігон для нашої країни. Через Рені проходять чотири європейськi транспортнi коридори (тут свого часу проходив Великий шовковий шлях Дунаєм), є порт, який коштує як мінімум півмільярда доларів. Він був четвертим-п’ятим у Союзі за потужністю, а місто було немовби його супутником, а також у нас є поромна переправа, яку за часів Радянського Союзу планували використати як перевалочний шлях з Європи до Туреччини, Ірану тощо. Через Рені йдуть автобан, широка і вузька колія залізниці до Європи. Зараз планується будівництво восьмирядного автобану через Рені до Європи. Крім цього, планується будівництво міжнародного транспортного аеропорту, тому що Рені виявився на шляху міжнародного повітряного коридору. Також у нас на глибині 550 м знайшли газ, нафту, сопропел і море найчистішої питної води. Збіг усіх чинників (географічного, наявності транспортних комунікацій, Дунай і плюс природні копалини) і головне — бажання влади і жителів міста, я думаю, дозволять нам побудувати соціополіс.
Сьогодні у нас є підтримка на вищому політичному рівні — РНБОУ та інших. Є бажання знизу — жителів міста і місцевої влади. Але є непорозуміння на середньому рівні — це районні і обласні структури. Сьогодні головне гальмо і тягар — це посередники. Посередників треба прибирати, як у бізнесі, так і у політиці. Посередники — це зайва ланка, зайві люди, яких треба переучувати. Це неефективне управління, коли базові ради тягнуть жалюгідне існування, а посередники — збирають все і ділять кошти так, як їм треба. Рух на випередження, на мою думку, полягає не тільки у залученні суперновітніх технологій, але й у ліквідації посередників. Зміни у місті у своїй більшості сприймаються керівниками області негативно, тому що вони чудово розуміють, що завтра їм доведеться переучуватися або йти. А хочеться втриматися у кріслі.
Якщо маленькі міста, села будуть підійматися економічно — отже, буде й Україна процвітати. Починати завжди треба з маленьких міст, периферії — у Києві все добре було, є та буде. Це столиця.
Медицина майбутнього лікує не тіло, а думки
Нечасто буває, що ті, хто виступає на науково-практичних конференціях, суцільно одностайні у своїх переконаннях. Медична частина конференції «Соціополіс в Україні: технології практичної побудови» якраз і була тим винятком з правил. Творці медичної науки майбутнього, незважаючи на рiзноманiтність тем своїх доповідей — від трохи філософських ідей про духовне акушерство до побудови «здорових міст» і революційних медичних технологій, — прийшли до того, що гальмуючою ланкою медицини є її насиченість фармакологією і помилковий вектор розвитку.
«Лікувати тільки хворобу — це заперечувати існування ієрархічної структури людини і поділяти її на голову, серце, нирки та душу. Людина є неподільним цілим, і, відповідно, це необхідно враховувати і при впливі на неї», — саме ця ідея, на їх погляд, і є фундаментом науки майбутнього. Правда, її учасники погоджуються з тим, що такі ідеї не є продуктом ні двадцятого, ні двадцять першого століття, адже саме з цих тверджень і зародилася медицина (можна пригадати теорії давньогрецьких філософів та її родоначальника Гіппократа). Але, на жаль, у концепцію матеріалізації всього існуючого не вписувалися ідеї про позитивне мислення, яке ніби впливає на фізичний стан кожного. На думку завідуючого кафедрою нормальної фізіології ХДМУ, доктора медичних наук, професора Валерія Самохвалова, у тому, що медицина зайшла у глухий кут, що з’являються нові цілком невідомі жодному з лікарів хвороби, які провокує те, що терапевт посилає пацієнта до ендокринолога, а він — до фізіолога чи, скажімо, до гінеколога, винна стара система та ідеологія. «Людина повинна бачити не тільки те, що їй дають побачити, вона повинна відійти від стереотипів», — вважає вчений. Він говорить, що, незважаючи на те, що у всі часи декларувалося, що у здоровому тілі — здоровий дух, увага не акцентувалася на тому, що тим самим ми констатуємо взаємозв’язок між психологічним здоров’ям людини і фізичним. Правда, при цьому знов-таки допускали помилку, оскільки саме здоровий дух є запорукою здорового тіла.
Таким чином, теза про те, що думки, а швидше, їх спрямованість, лінійно пов’язані зі здоров’ям людини, підтверджується. До речі, на Заході вона давно вже фігурує на рівні медичних структур. Але переважання консерватизму не дозволило їй отримати статус аксіоми і здійснити переворот у науці. У 1986 році Всесвітня організація охорони здоров’я висунула проект «Здорові міста», якісними показниками яких, крім рівня служб надання медичної допомоги і екологічної ситуації, виступали характер спілкування між людьми, міра залучення населення до прийняття різного роду рішень. Зараз на карті Європи 375 великих і малих міст, які підтримують цей проект. Певним стимулом для руху в цьому напрямі є й публікації про те, що кожен психологічний стан має свій фізичний еквівалент. Наприклад, онкологічні захворювання породжують почуття провини і докори сумління, а бронхіт — невпевненість у собі.
На думку вчених, які зібралися на конференції, для того, щоб переворот у медицині відбувся у нашій країні, необхідно трансформувати середовище, яке породжує у кожного певні погляди і установки. Україна ще до того ж засмічена шарлатанською літературою на цю тему, розчарування у якій багатьох примушує засумніватися в істинності своїх прогресивних поглядів. Крім цього, масла у вогонь підливають уявні цілителі та екстрасенси, які використовують паніку народу в епоху змін у своїх корисливих цілях. На думку Валерія Самохвалова, відрізнити істинного лікаря від уявного не так і складно: «Лікар повинен бути джерелом добра, сили і енергії та допомагати людині тільки своїм виглядом і настроєм». Але, схоже, вітчизняним лікарям до цього ще далеко, оскільки за нормативами терапевт у поліклініці приймає до 30 пацієнтів у день, а це означає, що для «випромінювання добра» залишається по 5 хвилин на кожного. Ті вчені, які зібралися на конференції, чудово розуміють, що говорять про ідеал, який завтра не з’явиться із нізвідки. І ті, хто зараз керує медициною, — у більшості своїй — є вихідцями зі старої системи, проти якої ніколи не підуть. Не зміниться і психологічний клімат у сім’ях, оскільки об’єктивно українці зараз знаходяться у стані хронічного стресу. «Для того, щоб змінити мислення, треба змінити середовище», — вважають вчені. У дитини, яка розвивається і виховується у сприя тливому психологічному кліматі, одразу сформуються позитивні думки, які благотворно позначаться на її здоров’ї. Соціополіс, безумовно, грає у цьому не останню скрипку, оскільки він об’єднує тих людей, які насамперед усвідомлюють кризу і знають, як з неї вийти, нехай поки навіть теоретично.
