Будні громадського транспорту викликають, як правило, почуття суперечливі. Принаймні взаємовідносини порушників Адміністративного кодексу, якими є пасажири-«зайці», з кондукторами-контролерами дедалі частіше нагадують чемпіонат з обдурювання. Одні під музичний супровід своїх мобілок, дивлячись в очі кондуктору, заявляють про абсолютну порожність гаманця. Інші ж, зайшовши, скажімо, у тролейбус, викладають віялом використані квитки і ретельно порівнюють узори даного компостера з тими, які є в наявності. Словом, висновок при спогляданні подібних картин напрошується сам собою: «заєць» сьогодні — аж ніяк не продукт фінансового неблагополуччя населення, а, швидше, феномен масової психології.
Проте результати опитування, проведеного соціологічною службою агентства Уніан, свідчать про протилежне. Серед тих 19% киян, які призналися у систематичному ігноруванні закомпостованого на даному маршруті талона, 14,3% пояснили свій вчинок виключно браком фінансів, 9,8% погодилися з тим, що, отримуючи достойну зарплату, «зайцем» би не їздили і 4,5% призналися, що для сімейного бюджету безкоштовний проїзд — істотна економія, а держава від недоотриманих 50 копійок не збідніє. А щодо решти мотивацій, то вони різноманітні — 9,6% не мають наміру бігати по вагону у пошуках загубленого кондуктора, 4,1% посилаються на свою забудькуватість, 4,7% так і не можуть визначитися, чому ж усе-таки їздять «зайцем» і, нарешті, 1,7% виявляють себе жорсткими критиками, повідомляючи, що не платять принципово за наявне у столиці транспортне обслуговування.
Словом, маємо замкнене коло. У міському управлінні транспорту стверджують, що компенсація з бюджету за перевезення 38 пільгових категорій абсолютно не відповідає завданим ними збиткам. Якщо ж додати до пільговиків ще по 5 тисяч «зайців» щомісяця (ця цифра базується на середній кількості спійманих на гарячому пасажирiв), то коштів на оновлення рухомого складу і впровадження нових компостерів катастрофічно не вистачає.
Існує, звісно, такий виховний момент, як стягнення штрафу. Але транспортники вважають, що одного разу отримані 10 гривень як компенсація за n-у кількість безкоштовних поїздок істотною підмогою бути не може. А крім того, отримані 10 гривень — уже сам по собі великий успіх для транспортників. У цьому випадку йдеться про невиконання законодавства, згідно з яким при несплаті штрафу «зайця» мають право доставити до міліції, де вже автоматично розмір штрафу збільшиться на 7 гривень. Якщо ж справді на даний момент у порушника в гаманці відсутні гроші, то в Київпастрансі ратують за співпрацю з банками — пасажир, який проїхав «зайцем», отримує від контролера квитанцію, яку найближчим часом повинен сплатити у відділенні банку.
Це, до речі, і є європейською практикою боротьби із «зайцями». Там при виявленні «шарового» пасажира (незалежно від його фінансового становища), оформляють протокол, який незабаром заносять до комп’ютерної бази даних безбiлетників. Якщо ж протягом фіксованого терміну машина не просигналізує про сплату штрафу, то його розміри істотно зростають. А у разі повторного інциденту порушник має всі шанси опинилася за гратами. Крім того, на Заході і сума штрафу за безквитковий проїзд істотно відрізняється від існуючої в Україні. Наприклад, якщо у Франції квиток коштує 50 євроцентів, то штрафують на 50 євро. І сигналізувати одне одному про небезпеку, як, за повідомленням «Чеського радіо», роблять з допомогою SMS у празькому транспорті «зайці», об’єднані у «профспілку», тут не вдасться. Зайшовши до салону, контролери блокують двері й, не оминувши жодного пасажира, з милою усмішкою просять показати квиток.
Проте у вищезгаданій Празі опір сплаті штрафу нерідко обертається найсправжнісінькими бійками. У 2002 році жертвами агресивних пасажирів стали 43 контролери, тому ця сфера діяльності вважається однією з найнебезпечніших — із 350 чоловік, які бажають стати контролерами, залишаються працювати щонайбільше 20-25 чоловік.
В Україні, як відомо, ситуація докорінно відрізняється. До Київпастрансу систематично надходять дзвінки від скривджених, принижених та ображених контролерами пасажирів. Проте у цьому відомстві запевняють, що їхні співробітники проходять ретельний відбір. Крім того, що з майбутніми контролерами працюють психологи, то для них ще розробили спеціальний словничок найуживаніших ввічливих слів і звертань. До того ж контролер, який не побажав назвати своє ім’я, у розмові з «Днем» підкреслив, що призвідниками конфліктів у 99% випадків стають пасажири. Оскільки чомусь вважають контролера уособленням усіх можливих і неможливих негативів у житті.
Психологи пояснюють таку тенденцію соціальним самопочуттям українців, а саме втратою довіри до держави (згідно з соціологічним опитуванням, проведеним інститутом соціології НАНУ, протягом останніх восьми років рівень довіри до влади знизився у середньому на 6-7%) і невпевненістю у завтрашньому дні, на яку, згідно з опитуванням, страждають 72% українців. У зв’язку з цим, говорить кандидат психологічних наук Ірина Головньова, наростає ігнорування законів і норм та неприйняття рішення «зверху». Крім того, позначаються чинники з новітньої історії, виникають установки такого типу: «держава у мене забрала гроші з ощадкнижки, то чому я не можу її обдурити». Тому, на думку І Головньової, проблема пасажирів-«зайців» — лише вершина айсберга. «Коли між народом і владою виникнуть довірчі відносини, мало у кого виникне бажання недодати до міської скарбниці 50 копійок».
