У невеличкому містечку Люботин у Харківській області другий день вирують емоції. На вулицях, у транспорті і магазинах люди обговорюють трагедію, яка забрала життя трьох осіб.
Нагадаємо, в понеділок у м. Люботин, як повідомив відділ зі зв’язків із громадськістю ГУ МВСУ в Харківській області, 48-річний місцевий житель «відкрив вогонь з карабіна, внаслідок чого загинули дві особи. Після скоєного чоловік на власному автомобілі «ВАЗ-99» виїхав у село Коротич, де на автозаправці захопив двох заручників». Після тривалих і безуспішних переговорів із співробітниками правоохоронних органів чоловіка було вбито пострілом снайпера. Про причину ситуації радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко написав на своїй сторінці у «Фейсбуці»: «Трагедія розігралася на грунті майнових стосунків і судових тяжб. Уранці судовий виконавець разом з дільничним і понятими приїхав описувати будинок за рішенням суду. Чоловік 1968 року народження, власник будинку, у стані надзвичайного перезбудження відкрив стрілянину по судовому виконавцю і супроводжуючим його особам». Водночас Антон Геращенко ставить низку запитань: «Також доручив помічникам з’ясувати, з якої причини у чоловіка і його сім’ї планували описати будинок. Він брав кредит? Комусь заборгував? І що взагалі змусило людину, до якої раніше закон не мав претензій, піти на вбивство й узяття заручників? Наскільки чесно судили судді? На чию користь вилучалося майно? При цьому ніщо не може виправдати вбивство інших громадян! Вбивство — це злочин і смертний гріх!»
Багато жителів Люботина, з якими поговорила кореспондент «Дня», запевняють: інформація про 48-річного чоловіка, який несподівано для всіх став убивцею і терористом, подається не зовсім правильно. Сусіди позитивно відгукуються про Олега Гапона, кажуть: не пив, завжди був ввічливий, жив добре, дім мав міцний. За їхніми словами, Олег був колишнім міліціонером, до трагедії працював у Харкові в одному з охоронних агентств. Його дочка закінчила виш, а дружина нещодавно померла — саме на її лікування чоловік, за словами сусідів, позичав гроші, які не зміг повернути.
«Довели до відчаю. Нормальний був мужик, не дебошир, не п’яниця. Можливо, він зрозумів, що виходу немає. Виконавці прийшли до нього відбирати будинок зі зброєю — я особисто бачив у одного з убитих, який лежав біля мого забору, пістолет на ремені. Він їх убив зі свого карабіна — був мисливцем. Він захищав себе», — вважає сусід Олега, депутат місцевої ради Володимир Гречко.
Місцеві таксисти також стверджують: ті, хто прийшов у будинок до боржника, були озброєні і вимагали повернути гроші силоміць у присутності дільничного. Люди розповідають: після того як Олег Гапон скоїв убивство, він узяв машину судових виконавців, щоб утекти, але в машині не було бензину, тому він доїхав лише до заправки.
«Провина за цю ситуацію лежить і на державі, — вважає юрист Дмитро ШЕВЧЕНКО. — Бо вона не йде назустріч цим позичальникам, покладає відповідальність на них самих. А людина, яка брала кредит до 2013 року, не розраховувала, що буде війна, що буде така інфляція. І у чоловіка хотіли забрати останнє, а у нього здали нерви. Зараз утворилася величезна напруга в суспільстві. Був випадок у Харкові, коли позичальник підпалив себе в одному з банків, а тут все пішло ще страшніше. Поки держава не почне регулювати кредитні відносини, проводити реструктуризацію, давати відстрочку або вводити мораторій на виконання, доки на це не буде політичної волі, подібні трагедії повторюватимуться».
«Держава заштовхує людей у такий глухий кут, з якого вихід — лише смерть! — обурена місцева жителька Олександра Нестеренко. — Люботин у цьому сенсі став показовим містом для всієї України. Ми другий рік по судах намагаємося боротися зі сміттєзвалищем, яке знищує Люботин, не дає нам дихати, але на цьому звалищі харківські чиновники збудували мільйонні корупційні схеми. І суди стають на їхній бік! А нам залишається лише вмирати від купи відходів на десятки гектарів! Можливо, нинішня трагедія приверне увагу України і президента до Люботина» (нагадаємо, «День» писав про сміттєзвалище в Люботині ще в грудні 2013 року (див. № 238 від 25 грудня).
КОМЕНТАР
«ІСНУЮТЬ ВАЖЛИВІ СУСПІЛЬНІ І ПСИХОЛОГІЧНІ ФУНКЦІЇ, ЯКІ ДЕРЖАВА ПОВИННА ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ЗАВЖДИ»
Вадим ВАСЮТИНСЬКИЙ, соціальний психолог:
— Ситуація у Люботині є показником того, що наша держава, яка формується два десятиліття, так і не навчилася брати на себе відповідальність і виконувати функції, які має виконувати. З одного боку, держава перебуває у глибокій кризі, і, можливо, до цього не доходять руки. Але з іншого боку, існують надзвичайно важливі суспільні і психологічні функції, які держава повинна забезпечувати завжди. Зокрема, дотримання справедливості у різних сферах, наприклад, економічних відносин, де часто спонукають порушувати певні норми.
Якщо хтось у когось позичив гроші під високий процент і виникла колізія, не можна сказати, що це особиста справа цих двох людей. Держава має регулювати такі речі, і не в останній момент, а заздалегідь, з урахуванням інтересів обох сторін, щоб більшість учасників таких суперечок виходили з них більш-менш задоволеними, з відчуттям, що з ними вчинили справедливо. А про справедливість у нас забувають більшість суддів, більшість законів і судових вироків не виконуються.
Випадків, як у Люботині, більшає. З одного боку, люди почуваються вільнішими, активніше відстоюють свої права, і це чудово. Але не всі здатні адекватно поводитися, тим більше, у стані відчаю. Чоловік з Люботину був врівноваженим і раптом зважився на таке — зрозуміло, ситуація довела до цього відчаю. Велика провина держави, зокрема органів місцевої влади, які проґавили ситуацію і не захистили всіх учасників справи. Суспільство для того і об’єднується, створює державні органи, делегує їм функції, щоб від імені громади вони забезпечували справедливість та безпеку всіх людей.
Випадок на Харківщині — дуже великий урок, але, на жаль, таких уроків вже було багатенько і сказати, що держава сильно міняється через це, не можна. Суспільство у напруженні останні півтора роки, «дзвіночків» було страшенно багато. Не переоцінював би значення цієї події, але це — ще один доказ того, що у нас діють процеси, яких краще б не було.
Реформи поки не переконливі, зокрема судова реформа і міліцейська. Можемо тільки сподіватися, що вони справді будуть. Пересічному громадянину важко зрозуміти, відбуваються реформи чи ні. Кажуть, що реформи мали вже провести. Мабуть, ще зарано. З іншого боку, якісь ознаки проведення реформ мали б бути, а цього ми не бачимо, більше чуємо розмови про них від посадовців. Найбільше моє питання до влади — чому вона не пояснює, що робить, що ще треба робити для змін у державі, що вийшло, а що — ні? Якщо не виходить втілити якусь реформу, посадовці мали б сказати, що хотіли зробити, що не вийшло і чому. Коли влада не пояснює цих ситуацій, у суспільства створюється враження, що реформ не проводять взагалі, тільки займаються балаканиною. Припускаю, що це не так. Реформи складно робити, та й опір величезний — зокрема тому, що люди не хочуть мінятися. Тоді треба казати про це. Причини гальмування реформ влада має озвучувати. Інакше — або влада нічого не робить, або боїться сказати правду, або просто не розуміє, у чому проблеми проведення реформ.
Записала Марія СЕМЕНЧЕНКО, «День»
