Згідно з даними Міжнародної федерації фонографічної індустрії
(IFPI), через виробництво піратських компакт- дисків щорічний розмір втрат
легальної індустрії становить понад 5 мільярдів доларів. Нині у світі існує
понад півтора мільярда підпільних примірників аудіокасет і 350 мільйонів
примірників нелегальних компакт-дисків. Значна їх частина знаходиться в
Україні. Через це претензії до України висловлює Європейський Союз . Це
є одним із каменів спотикання на шляху України до вступу в Світову організацію
торгівлі. Питання про порушення авторських прав піднімалося під час візиту
Леоніда Кучми до Вашингтону та згадувалося під час недавніх відвідин Києва
держсекретара США Мадлен Олбрайт поруч з проблемою Чорнобиля і стратегічного
партнерства. Порушення авторських прав нарівні з проблемами організованої
злочинності та відмивання брудних грошей часто зустрічається в запитах
американських правоохоронних органів на адресу їхніх українських колег.
Зовсім недавній приклад — фільм «Зоряні війни», піратська копія якого демонструвалася
в деяких кінотеатрах України.
95% аудіопродукції на ринку України є піратськими. Це означає,
що у легальних компаній, які платять всі відрахування до бюджету, розраховуються
з авторами та виконавцями, витрачаються на розкрутку альбомів, обіг у десять
разів менший, ніж у піратських компаній. А за законодавством, в переважній
більшості випадків пірату загрожує тільки адміністративна відповідальність.
Однак касети і компакти є тільки найбільш видимою частиною
айсберга, видимою в будь-якому підземному переході, на кожному базарі.
Протягом років незалежності України тривав складний суперечливий процес
трансформації старої системи театрального, концертного, видовищного життя,
що склалася за десятиліття командно-адміністративного порядку та відповідала
тодішнім умовам державного устрою. Натомість народжувалися нові форми культурно-мистецького
життя, чому сприяв технічний прогрес, світовий шоу-досвід, комерціалізація
відносин. Автори, які могли за один гонорар вважатися в Радянському Союзі
багатими людьми, в більшості своїй опустилися мало не до жебрацького рівня.
В ідеалі держава повинна була постійно своєчасно і кваліфіковано реагувати
на болюче для суспільства витіснення одних мистецьких явищ іншими, забезпечувати
плавний перехід до нової естетичної якості, захищати конституційне право
авторів творів науки, літератури, мистецтва, артистів-виконавців, творців
звуко- і відеозаписів, комп’ютерних програм на володіння, користування
та розпорядження результатами своєї інтелектуальної праці.
Ще 1992 року було створене Державне агентство з авторських
і суміжних прав (ДААСП України). Агентство забезпечувало законні права
та інтереси творців інтелектуальної продукції. На обліку в ДААСП — понад
15 тисяч драматургів, композиторів, естрадних авторів, художників. За відносно
короткий час було здійснено ряд кроків, щоб забезпечити права і законні
інтереси авторів. З 1994 року діє Закон України про авторські та суміжні
права. На його підставі ДААСП здійснювало державну реєстрацію прав на твори.
Укладалися угоди на право прокату творів з театрами, концертними закладами,
цирками, телерадіокомпаніями, студіями звукозапису. Тисячі організацій
через ДААСП виплачували винагороди авторам. За останні 2 роки зареєстровано
понад 21 тисячу авторських робіт. Серед них — 211 п’єс, 35 опер і балетів,
майже 7 тисяч пісень. Агентство виходило на міжнародну арену і 1998 року
стало членом авторитетної Міжнародної конфедерації товариств авторів і
композиторів. За цей час Україна стала членом Всесвітньої конвенції про
авторське право, приєдналася до Бернської конвенції про охорону літературних
і художніх творів, Женевської конвенції про охорону прав виконавців, виробників
фонограм та організацій мовлення. Наша держава оприлюднила курс на впровадження
цивілізованих відносин у сфері використання об’єктів авторського права.
Однак минулого року було прийнято рішення про ліквідацію
Державного агентства України з авторських і суміжних прав. У деяких закордонних
експертів це викликало негативну реакцію: «Україна хоче брати участь у
всесвітній торговельній організації, зближатися з Євросоюзом, — зазначив,
зокрема, президент Міжнародної асоціації фірм звукозапису Джейсон Берман.
— Слід жорстко попередити її уряд, що, не вживаючи належних заходів для
захисту авторського права та дозволяючи своїм підпільним цехам наповнювати
світ нелегальними дисками, він ставить під серйозну загрозу досягнення
цієї мети». А міжнародний союз інтелектуальної власності оприлюднив минулого
року інформацію про піратство в галузі авторського права. Згідно з нею,
індустрія авторських прав США втратила за 1998 рік через піратство понад
12 мільярдів доларів у 64 країнах світу. Там же зазначається, що Україна
стала одним із найбільш швидко зростаючих виробників та експортерів нелегальних
оптичних носіїв у Східній та Центральній Європі. Частково це є результатом
переміщення сюди піратських операцій з інших країн, де його рівень зменшився
(особливо з Болгарії), але це також пояснюють тим, що режим захисту авторських
прав в Україні має значні недоліки. Найсуттєвіші — неспроможність забезпечити
кримінальні покарання та дієві заходи митних органів, щоб припинити порушення.
З огляду на цю ситуацію, торговий представник Сполучених Штатів вніс Україну
до переліку країн, що потребують першочергового нагляду за цими процесами.
Це значно утруднить діяльність держави на міжнародній арені, може призвести
до застосування міжнародних санкцій та численних негативних наслідків.
Термін ліквідації ДААСП спливає наприкінці квітня. Хто
далі опікуватиметься авторами та їх правами — поки невідомо. Департамент
зі схожими функціями планувалося створити в Міністерстві науки та освіти.
Чому саме там — не дуже зрозуміло, адже сфери діяльності агентства виходять
далеко за межі науки і освіти. В його назві двічі говориться про права
— авторські і суміжні — тож логічніше було б підпорядкувати подібну структуру,
наприклад, Міністерству юстиції. Тим паче, що ліквідовувався ДААСП не в
межах адміністративної реформи — організація не фінансувалася з бюджету,
а була повністю самоокупною.
Проте висновки з негативного досвіду останніх років було
зроблено. У лютому цього року створили Міжвідомчий комітет з проблем захисту
прав на об’єкти інтелектуальної власності, який очолив віце- прем’єр-міністр
з питань гуманітарної політики Микола Жулинський. Було розроблено план
заходів на перше півріччя, який передбачає спільні дії законодавчої, виконавчої
влади та правоохоронних органів.
— Терпіти на ринку інтелектуальної власності піратську
продукцію — це соромно для держави і її громадян,— говорить Микола Жулинський.—
Треба також зазначити, що розмах і перспективи взаємовигідного співробітництва
з Україною, надання їй економічної допомоги, інвестування її народного
господарства зарубіжні держави ставлять у пряму залежність і від того,
наскільки ефективно буде розв’язано в нас проблему охорони інтелектуальної
власності.
Ми повинні зробити належний заслін крадіям інтелектуальної
власності — як вітчизняної, так і зарубіжної. Кореспонденти вже назвали
план роботи нашого міжвідомчого комітету антипіратською програмою. Він
складається з трьох частин: заходи по удосконаленню законодавчої бази,
силові заходи і заходи у сфері інформаційного забезпечення. Не секрет,
що багато порушень, злочинів здійснюється в цій сфері через певний правовий
нігілізм та нехтування нормами цивілізованого бізнесу і правами авторів,
що процвітали у колишньому Радянському Союзі. А одним стрибком неможливо
подолати це провалля в масовій свідомості.
Зараз важливо невідкладно внести зміни до Кримінального
та Адміністративного кодексів України. Підготовка законодавчих актів про
захист об’єктів інтелектуальної власності — нелегка справа, проекти законів
розроблялися з урахуванням міжнародного досвіду. Стаття 136 Кримінального
кодексу та 51 Адміністративного кодексу в новій редакції матимуть жорсткі
санкції до порушників авторських та суміжних прав. Ми покладаємо великі
надії на ефективне втілення їх в життя. Більш жорстке покарання буде передбачене
не тільки за виготовлення підробної продукції, а й за її реалізацію. Одне
з перших рішень міжвідомчого комітету — внесення цього законопроекту на
розгляд Верховної Ради України, що і було зроблено Кабінетом Міністрів
України 23 березня цього року. Головне, щоб ці статті ефективно застосовувались.
Це і є одним з напрямків діяльності нашого міжвідомчого комітету.
Практика впорядкування ринку інтелектуальної власності,
як переконує досвід багатьох країн, починалася з об’єднання зусиль державних
інститутів — від авторських агентств до кримінальної поліції та податкових
служб — заради викорінення інтелектуального піратства. При енергійних діях
зацікавлених сторін це займає півтора-два роки. Закордонний досвід має
реальні засоби примусового здійснення авторських і суміжних прав: це насамперед
швидке, а часом миттєве реагування на виявлені порушення, дієві санкції
— безумовне вилучення контрафактної продукції, технічних засобів для її
виготовлення, активне співробітництво органів внутрішніх справ, юстиції
та митної служби, створення в суспільстві обстановки нетерпимості навколо
піратів і громадського осуду їхніх дій, внесення удосконалень до законодавства.
За успішного результату суттєво поліпшиться матеріальне становище письменників,
композиторів, художників, майстрів театру та кіно, виконавців, розробників
комп’ютерних програм та представників інших творчих професій. Відчутно
заповниться державний бюджет — а йдеться про мільйони нестягнених податків.
Покращиться фінансування вітчизняної культури та науки. Зміцниться міжнародний
імідж України, покращиться легальний товарообіг у цій сфері, а це — суттєві
валютні надходження.
Тим часом, борються за свої права і самі «обкрадені». Представники
компанії «З ранку до ночі-рекордз» просто взяли листа в Державній податковій
адміністрації, самостійно об’їхали всі обласні центри, де старанно обійшли
базари разом з місцевими податківцями. Піратів виявили стільки, що й самі
не чекали. За всіма фактами складено відповідні акти, тепер чекають результатів.
До речі, інформаційне забезпечення піратів налагоджене не гірше ніж бізнес:
чутка про те, що «З ранку до ночі-рекордз» і сам директор Олександра Пономарьова
викривають в регіонах «фальшивокасетників» розійшлася швидко: в останніх
містах свого вояжу вони вже майже нічого не знаходили. Висновок з поїздки
директор компанії Ігор Хлібосолов зробив один: карати, карати і ще раз
карати. Трактором по касетам їздити, як це вже демонструвала київська податкова,
штрафи брати не символічні. Доходить тільки так.
