Демографічна картина будь-якої країни — це рівень народжуваності, смертності, еміграції та міграції. Народжуваність завжди вітається в країні (якщо це на Китай чи Індія), і це одна з великих надій, оскільки підростаюче покоління — запорука того, що працюватиме економіка і майбутнім пенсіонерам виплачуватиметься пенсія. Віктор Янукович у передвиборній платформі обіцяв, що до 2020 року нас буде 50 мільйонів. Це відразу поставили під сумнів демографи, оскільки, за їхніми прогнозами, чисельність населення в Україні все одно зменшуватиметься — до 2050 року ми «вийдемо» на 36 мільйонів населення. Крім того, ООН ще 2008 року видала свій прогноз: українців на той час буде 35 мільйонів. Правда, як показує практика демографічного прогнозування, прогнози з різних причин часто не є точними.
Втім, нинішній уряд напередодні Дня медичного працівника згадав свою передвиборну програму і на нараді, присвяченій реформуванню системи охорони здоров’я, збільшенню народжуваності та тривалості життя людей, прем’єр-міністр України Микола Азаров сказав:
— Президент України у своїй програмі поставив завдання збільшити населення України. Для цього ми маємо стимулювати народжуваність, дбати про продовження середньої тривалості життя, підвищити якість медичних послуг.
Нагадаємо ще й про те, що Віктор Янукович нещодавно оголосив перший етап реформ в Україні та назвав одним із головних індикаторів їхньої успішності «збільшення середньої тривалості життя українців до 70 років». Нині середня тривалість життя — 68 років у містах і 66 років у селах.
Якщо влада робитиме все так, як заявив прем’єр-міністр — стимулюватиме народжуваність, стимулюватиме середню тривалість життя, підвищуватиме якість медичних послуг, — то це може привести до заявлених результатів. Але аж ніяк не за рахунок тільки підвищення народжуваності (криза з місцями у дитячих садочках, безробіття, вирубування зелених зон і передача дитячих майданчиків під будівництво, проблема з питною водою тощо).
— За рахунок одного фактору (народжуваності, зниження смертності, чи збільшення кількості мігрантів) підвищити кількість населення аж на кілька мільйонів — взагалі нереально. А за рахунок комплексу заходів — і народжуваність підняти, і понизити смертність, і привезти мігрантів, — більш реалістично. Але всі фактори мають «спрацювати», зіграти сукупну роль. До того ж, останні два роки у нас різко знижується смертність, що мене, власне, дуже здивувало. Приблизно на 10% зменшилася кількість померлих і, відповідно, це вплинуло на весь віковий профіль — у більшості вікових груп теж зменшилася смертність. Це досить багато, — прокоментував «Дню» кандидат економічних наук, співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Павло Шевчук.
За даними Держкомстату, якщо в перших кварталах 2007—2008 років смертність перевищувала народжуваність у всіх регіонах, то в I кварталі 2009 року одразу в чотирьох регіонах зафіксовано перевищення кількості народжених до кількості померлих. Зокрема, у Волинській — на 0,5%, в Закарпатській — на 2%, у Рівненській області — на 1%, в Києві — на 7%, а пізніше відношення народжуваності в цих регіонах до смертності зросло ще більше. Зокрема, у Волинській області кількість народжень на 22% перевищила кількість померлих, в Києві — на 9%, у Рівненській області — на 8%, у Закарпатській області — на 7%.
Виходить, що всі демографічні тенденції, які утворилися нині в країні (невідомо, кому завдячувати — попередній владі, самим людям, чи і тим, і тим), — на руку нинішній владі, бо і народжуваність зростає швидкими темпами, особливо останні три роки, і знижується смертність, і від мігрантів немає відбою. До речі, що стосується народжуваності, то демографічні прогнози, зроблені на початку минулого року, не справдилися — і це радує. Наприклад, 2009 року демографи в один голос говорили, що буде спад народжуваності (2008-й був високосним, брали менше шлюбів, а більшість новонароджених в Україні — первістки). Але сталося навпаки: торік в Україні був пік народжуваності — на світ прийшло найбільше дітей за останні 17 років — 530 тисяч.
Для країни це дуже добре, бо означає, що буде кому працювати і наповнювати Пенсійний фонд. Демографи кажуть, що «якщо ми перестанемо народжувати, то через скільки-то років нас не буде кому утримувати». За нашої солідарної пенсійної системи — це очевидно. Фахівці кажуть, що навіть якщо працюватиме накопичувальна система, але не буде кому працювати, то все одно не буде прибутку, який має розподілятися пенсіонерам, відповідно, не буде й пенсії. «Якщо ви хочете отримувати пенсію, потрібно народжувати, бо якщо не буде заміщення поколінь, то не буде кому підтримувати пенсіонерів», — ось така умова. Тепер зрозуміло, чому Партії регіонів потрібно 50 мільйонів пар рук.
Що стосується тривалості життя і смертності, то найбільше українців, як відомо, помирають від серцево-судинних та онкологічних захворювань. Нещодавно вперше за останні роки в Україні зафіксували реальне зниження смертності від онкологічних патологій. Про це повідомив головний онколог України, директор Національного інституту раку Ігор Щепотін. На його думку, ця тенденція спостерігається вже декілька років, хоча рівень онкозахворюваності продовжує зростати (приблизно кожен 50-й українець хворий на рак).
— Українська онкологія досягла істотного прогресу. Ми почали на 10% частіше діагностувати пухлини на ранніх стадіях — першій і другій, коли можна гарантувати майже стовідсоткове одужання, — сказав Ігор Щепотін.
На жаль, такої інформації ми не отримуємо від кардіологів, хоч раз по раз лікарі говорять про новітні методи боротьби з хворобами серцево-судинної системи. Тож лікарі чекають від влади і підтримки і, очевидно, початку реформування галузі. Адже раніше голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтеєва, посилаючись на прогнози ВООЗ щодо демографічної ситуації в Україні, заявила, що до 2030 року в країні може залишитися 36 мільйонів осіб, або 30 — якщо медицина залишатиметься на «катастрофічному рівні».
Що стосується мігрантів, то угода з Євросоюзом про реадмісію, згідно з якою Україна зобов’язалася приймати до себе десятки тисяч нелегалів з ЄС, які дісталися туди через територію України, забезпечить нам поповнення в притулках. І хто знає — може, їм сподобається в Україні?
Очевидно, що прогнози — справа невдячна. Наприклад, демографи кажуть, що на початку 1990-х ніхто не міг передбачити, що в Україні настільки сильно впаде народжуваність і настільки сильно виросте смертність. Нині вже всіх приємно дивують інші тенденції. За таких умов, дійсно, можна підняти середній рівень тривалості життя до 70 років (життя само підніме, бо в екстремальних умовах у людей може підвищуватися життєвий потенціал). А уряд скаже, що... це його заслуга.
