У Національній музичній академії України ім. П.I. Чайковського було презентовано унікальний компакт-диск «Борис Гмиря і хорова капела України «Думка», виданий Фондом Бориса Гмирі за підтримки академії. Унікальний тим, що це — завершальний акорд творчого життя великого співака. На диску записаний останній концерт Бориса Романовича з найкращим хоровим колективом колишнього Радянського Союзу — капелою «Думка» під керівництвом Павла Муравського, який відбувся 27 травня 1969 року у Київській філармонії (нині — Національна філармонія України). Саме на цьому концерті вперше і, на жаль, востаннє прозвучав романс Германа Жуковського на вірші Олександра Олеся «Сміються-плачуть солов’ї», який Гмиря спеціально підготував до цього концерту. Цей романс композитор і співак присвятили дружині Бориса Романовича Вірі Августівні Гмирі.
Також на диску вміщено заборонену в радянські часи пісню «Чуєш, брате мій» в обробці композитора Олександра Кошиця, яку Борис Романович почав співати першим і наполягати, щоб об’являли автора вірша Богдана Лепкого, згадка про якого теж була заборонена. Окрім українських та російських романсів, програму диска складають «Елегія» француза Жуля Масне і «Серенада» австрійця Франца Шуберта, які Борис Гмиря сам переклав у 1968 році, бо дуже хотів, щоб ці твори прозвучали українською мовою. Загалом же на диску містяться 17 творів. Всі вони — записи з фонотеки Бориса Гмирі, реставровані професором Національної музичної академії Борисом Архімовичем та президентом фонду Ганною Принц.
Компакт-диск «Борис Гмиря і хорова капела України «Думка» — тринадцятий, який вдалося випустити фонду з 2000 року. Першою ластівкою був диск «Борис Гмиря. Українські та російські романси» — запис концерту 1956 року, на якому був присутній славетний російський композитор Дмитро Шостакович, оскільки відбувалося прем’єрне виконання його циклу на вірші Євгена Долматовського «П’ятиденка». Однак найбільш вдалим Ганна Принц називає диск 2003 року «Борис Гмиря. Феноменальне мистецтво», де представлено увесь спектр творів співака, які він виконував. Це — записи концертів 1946—1949, 1950—1959 і 1968 років. Неоціненним успіхом Ганна Принц називає і те, що Гмиря і по сьогодні єдиний співак, який у 1964 роцi підготував і виконав цілу концертну програму на вірші Тараса Шевченка. Ця концертна програма з неймовірним успіхом прозвучала в найкращих концертних залах СРСР та зарубіжних країн і того ж року фірмою «Мелодія» була записана на платівку «Великому Кобзареві» у супроводі капели «Думка». Сьогодні вона видана окремим компакт- диском під назвою «Борис Гмиря Великому Кобзареві». Серед інших — «Німецька класика», «Західноєвропейська класика», «Арії з опер» тощо.
Справді, як говорила у 1983 році народна артистка СРСР Зара Долуханова, «з роками відкриваєш все нові й нові грані у творчості Гмирі, нові нюанси у виконанні й усвідомлюєш, що ще далеко не все розкрито і належно оцінено». І по сьогодні в Україні багато хто ще не усвідомлює масштабність унікальної вокальної спадщини співака. Тим часом його диски через інтернет замовляють у різних країнах світу. «Як не дивно, — говорить Ганна Принц, — замовляють навіть з Бразилії та Чилі». А у нас в Україні через брак коштів вони виходять тисячним тиражем. Проте тринадцять — це вже великий поштовх, щоб не зупинятися на півдорозi. Звісно, що видані диски — це лише маленька частина того, що може бути видано: вокальні цикли Шуберта, Мусоргського, Шостаковича, Рубінштейна, оперні арії... Всього Фондом Бориса Гмирі заплановано видати п’ятдесят. Бо, за словами Ганни Принц, великий маестро віддав українському народовi не лише свій талант, а й серце. І любив його не з Москви, Варшави чи Відня, а в Україні, стародавньому Києві.
