Похвальна пристрасть депутата Кличникова - одного з ідеологів РДК, батьків-творців Мєшкова, головних дійових осіб періоду "кримського сепаратизму", а нині активіста партії "Союз" - суворо дотримуватись українського законодавства розчулювала. Підтвердилося припущення, в яке немислимо було повірити: "Лукойл" дійсно руйнує існуючу в Криму монополію фундатора "Центру паливно-енергетичних ресурсів" Ігоря Франчука поза бажанням прем'єра Анатолія Франчука. І емоційний, навіть у чомусь ризикований, сплеск депутата Кличникова - відображення настроїв прем'єра і спроба зупинити процес, який пішов. Стало вірогіднішим, що в день приїзду могутнього Алекперова Анатолій Романович не брав участі в урочистостях не тому, що в цей самий час Крим відвідувала Людмила Кучма. (Знайшов же він тоді час для зустрічі з Павлом Лазаренком). І стало зрозумілим, що газета народного депутата Лева Миримського, одного з фундаторів "Союзу", не випадково у властивому їй стилі "кусала" тих, хто виявився причетним до появлення "Лукойла" кримському народові - тобто "опонента", депутата ВР Володимира Шевьєва. І за збігом російська "Независимая газета" мов би раптово, ні з того ні з сього, опублікувала восени травнево-червневе (!) інтерв'ю (кримського автора) з Мєшковим, вже надруковане, крім того, в українській пресі(!!). Головна мета публікації - той же Шевьєв, його "негідний вигляд" і негативний вплив на кримську ситуацію з мєшковських часів.
На новий етап вийшла давня конкурентна боротьба, яку широка публіка мала можливість спостерігати, в основному, на політичній сцені протягом усієї недовгої історії кримської автономії. Підмостки розташовувалися в кримському парламенті. І боротьба тривала з часів президентської виборчої кампанії. Партія економічного відродження (ПЕВ) Шевьєва була за Багрова, Кличников разом із блоком "Росія" - за Мєшкова. Після обрання президента Криму сили умовно розподілилися як "проросійські" та "проукраїнські". Усі зміни в уряді і керівництві Верховної Ради (у Криму з 1994 року сталися чотири зміни в уряді і стільки ж у керівництві парламенту) були фактично результатом парламентської боротьби зі змінним успіхом між ініціативною групою Шевьєва і групою "Республіка" Кличникова. Решта - хто б, що б не думав щодо себе і свою роль, були, як правило, масовкою, за винятком фракції Курултая, яка намагалася грати свою гру, але... Проте, це зараз не має значення. Абсолютно зрозуміло, що події на парламентських аренах - тільки публічний початок або завершення певного етапу сутички. Головні рушійні причини і основні інтереси - за дверима парламенту.
(Московський журнал "Новое время" №31. 1997 р. у статті "Зона Крым. Русская идея самая коммерческая идея в мире", - розповідаючи, що за політичними силами стоять комерційні, а за ними - кримінальні - великі угруповання "Сейлем" і "Башмаков", пише: "Політична система Криму дивно двопартійна... І вся політика - "сейлеми" проти "башмаків"... Характеристики "проукраїнський" або "проросійський" тут уже давно використовують лише для того, щоб не частити з "башмаками" та "сейлемами").
Для предмета нашої розмови важливо: сьогодні Франчуки зі своїми можливостями, група "Республіка" і Володимир Кличников, Лев Миримський і корпорація "Імперія" - це одна сторона. Плюс партія "Союз".
Володимир Шевьєв, його колеги в керівних органах парламенту і група компаній "Шельф" (Сергій Воронков, Володимир Маслов), що створила з "Лукойлом" ЗАТ "Лукойл-Крим" - інша сторона. Плюс Партія економічного відродження.
Доречно буде згадати в цій історії, що раніше, на першому колі свого перебування в уряді, Анатолій Франчук "товаришував" із компанією Шевьєва (Мєшков навіть описує, як Шевьєв через Франчука "впливав" на Кучму). Фірми Сергія Воронкова і Ігоря Франчука за допомогою Анатолія Франчука фактично приватизували "Кримнафтопродукт". До цього, 1994 року, ще будучи першим заступником голови Радміну, міністром енергетики, промисловості і транспорту Анатолій Романович своїм наказом виділив Феодосійське держпідприємство по забезпеченню нафтопродуктами з "Кримнафтопродукту", що було абсолютно неприпустимо за українським чинним законодавством. Підприємство, яке могло заробляти до $20 млн. на рік, швидко сіло на картотеку сумою 80 млрд. крб. і змінило статус. У ті часи про нього заговорили як про "підконтрольне" родині Маслових... (Старший Маслов - заступник голови ВР часів Багрова). Ще раніше, 1993 р., коли Леонід Кучма був прем'єром, звівся на ноги "Центр-ТЕР" Ігоря Франчука. Як отримувались ліцензії на надквотні експортні контракти на вивезення металу (разово 10 тис. тонн - $1 млн. 900) - це зараз нецікаво, не в тему. Цікавий лист до Кабміну України від Анатолія Франчука - першого заступника голови Радміну: "Просимо дозволити акціонерному товариству "Центр паливно-енергетичних ресурсів" купити валюту на суму 210 мільярдів карбованців для придбання 400 тисяч тонн нафти, введеної до графіка постачання в Україну згідно з листом № 10/1-10-418 від 10 серпня 1993 року Кабінету Міністрів України".
Цей документ заграє, якщо нагадати, що в той час існував фіксований курс купоно-карбованця, і всі підприємства зобов'язані були продавати 50% наявної валюти збитково - 5 тис. крб. за $1 США. Комерційний курс становив приблизно 15 тис. крб.
І річ не в тому, скільки могла заробити фірма Ігоря Франчука за сприяння відповідального чиновника Франчука, що користувався близькістю до Кабінету Кучми. А в можливостях, які були, є і залишаються... І чому це господарська і політична еліта в Криму сміється над Альбертом Гором, який вдруге пропонує нашому Президенту допомогу в боротьбі з корупцією?..
Розмови щодо того, що "Центр-ТЕР", нині українсько-британське підприємство "ТЕР Холдинг" - король нафтового і бензинового бізнесу в Криму, основний оптовий постачальник, за бюджетні кошти, в тому числі, мають серйозні підстави. Причому кримський прем'єр не має до нього відношення точнісінько так само, як український прем'єр Лазаренко "не мав ніякого відношення" до ЄЕСУ. Якщо ж врахувати, що торгівлею вроздріб предметно займаються підприємства корпорації "Імперія", заснованої Левом Миримським, то економічний союз вимальовується досить виразно. І цілком зрозуміле хвилювання газети Миримського: "Поява російського енергетичного монстра на кримському ринку ПММ (і цілком можлива його узурпація) загрожує втратою несталої ринкової рівноваги і ущемленням інтересів дрібних торговців бензином. А ми знаємо, чим обертається боротьба за ринок...".
Попередження запізнилося: "Лукойл" прийшов. Чому Анатолій Франчук, повновладний господар Криму, не зміг цьому перешкодити? Не можна ж усерйоз сприймати аргумент легковажних спостерігачів, що зробили висновок з "антилукойлівського" виступу на сесії депутата Кличникова: "московські бандити проти наших - билинні богатирі поруч з олов'яними солдатиками". Те, що нафта пахне кров'ю - це загальне місце. А ми говоримо про конкретних шанованих людей. Проте як група Шевьєва наважилася "обійти" прем'єра? Тут простіше. Є версія, що Шевьєв та співтоварищі шукали опору, що захистить їх від Франчука. Прем'єр, чиє повернення в крісло вважалося небезпечним аргументом проти його родича Л. Кучми - усе-таки повернувся. І це було демонстрацією могутності і непоборності. А за час своєї відсутності в уряді Анатолій Романович, який не забув, що 1995 року його здали "проукраїнські" соратники, і не вибачив нікому й нічого, тісно зблизився з іншою командою - Лева Миримського. І настільки тісно, що вже чиновники з президентської адміністрації з подачі кримського прем'єра дають кримському керівництву вказівку підтримувати партію "Союз", до ідеологів якої Лев Миримський зібрав весь "мєшковський" актив. А секретар Кримської організації партії "Союз" служить нині в уряді зав. відділом у політико-правовому управлінні.
Повернувшися в прем'єрське крісло, не зважаючи на видиму лояльність, Франчук дав, швидше за все, відчути членам старої команди, що вони для нього колишні. Треба знати Анатолія Романовича і його можливості, щоб зрозуміти, що це означає...
До травня "Лукойл" збирається побудувати в Криму 20 комплексів. При цьому пан Алекперов казав: готові співпрацювати. Ціни прийнятні, якість бензину і сервісу - незрівнянні. Це означає, що конкурентам буде дуже важко. І питання щодо антимонопольних 30% вирішуватиметься творчо... Володимир Маслов, син Маслова Анатолія, голова Ради директорів "Лукойл-Крим", сказав журналістам, що таких інвестицій в автономії ще не було, наступний комплекс (заправка, миття, ремонт, інші послуги) буде найдорожчим: $4 млн...
Це майже стільки ж, скільки внесли в статутний капітал українсько-британського акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" з усією його базою засновники - Ігор Франчук та інші. Представник островів Британської Вірджінії Берндт Мультхаупт - "Корпорація Тіпікор Холдинг", зі штаб-квартирою в Цюріху - вклав в справу майже $391 тис., отримавши свої 8,7% акцій. "Якщо український капітал за безцінь скуповує те, що коштує мільйони доларів - скажіть, це політика?" - риторично запитував Президент на останній прес-конференції, ратуючи за прихід в приватизацію іноземного капіталу. Заперечити нема чого. Нехороші люди стверджують, що умовою призначення Олексія Головізіна на посаду голови Фонду держмайна була приватизація "Кримнафтопродукту". Напевно, це не так. Просто Головізін прийшов керувати фондом у серпні 1995 року, а 1 вересня "Кримнафтопродукт", що став українсько-британським, був уже зареєстрований. І фонд - один із засновників. Як відомо, Олексія Головізіна вже немає - убитий 16 травня 1997 року...
В Україні "Лукойл" має намір відкрити протягом півроку-року 100 комплексів, у перспективі - співпраця з нафтопереробними підприємствами.
А до Криму, між іншим, паливо від "Лукойла" надходить морем через термінали ЧФ. І комплекс АЗС в Севастополі також відкрився. Російська "Независимая газета" перед приїздом до Києва пана Потаніна знову ж переймалася турботами Березовського про те, що "ОНЕКСІМ" націлився на Севастополь і на термінали....
І схоже, вже не Україні вибирати - з ким мати справу, а з ким - ні. Її справа розслабитися - і отримувати задоволення. За інформацією кримських джерел, пан Алекперов збирається наприкінці місяця зустрітися з Президентом України. Так це чи не так - зараз багатьох грошових мішків вітають на Банківській. І те, що одні називають співпрацею, інші однозначно - експансією російського капіталу. Україна велика - вистачить усім, хто в Росії між собою б'ється. І слово "вибори" має силу магічного: "Сезам, відкрийся".
Проте сіпатися не варто - буде ще болючіше. Особливо, якщо врахувати, що РАО "Газпром" увійшов до союзу з "Шеллом" за участю "Лукойла", якій пан Черномирдін, кажуть, завжди протегував.
І це відповідь - чому Анатолій Франчук разом з Ігорем Франчуком не змогли протистояти наступу монстра. Їм не допомагав Київ! Будь ти хоч сватом Леоніда Кучми, хоч батьком онука Президента: "Газпром" - це не тільки життя України, це - кар'єра її колишніх, нинішніх і, можливо, майбутніх керівників. На жаль.
А що ж з відведенням землі для першого, уже працюючого комплексу "Лукойла"? А прийняла ВР Криму 20 листопада рішення - вилучити із земель КСП "Приміське" 1,4 га ріллі і ще 0,28 га лісосмуг. І передати ЗАТ "Лукойл-Крим".
Наближаються вибори. Боротьба неабияка намічається на кримському, зокрема, просторі. Яка дорого коштуватиме. У Франчуків та їх союзників є ще й газова тема. Про це - наступного разу. Тільки спокійно. До речі, останній "державний" до приватизації начальник "Кримнафтопродукту" Родін, якого наздогнала раптова смерть: йшов, нібито спіткнувся, упав, ударився - визначили серцевий напад. Органи цим не займалися, і чомусь у цю історію мало хто вірить. А чому? Може, дійсно серце не витримало, може, на роботі не ладналося. "Кримнафтопродукт" отримав кредит за розпорядженням уряду і перерахував на рахунок "Центр ТЕР". Постачання нафтопродуктів проводилося за ціною, що значно перевищувала вартість ПММ на той період. У результаті борг "Кримнафтопродукту" збільшився до 750 млрд. крб.
Прем'єр видає розпорядження: "Про надання фінансової допомоги управлінню "Кримнафтопродукт": "2. Дозволити управлінню "Кримнафтопродукт" при формуванні цін на нафтопродукти включати додаткові витрати на розвиток виробництва в розмірі 15% від закупівельної вартості, при цьому не допускати перевищення рівня цін, що склалися в Криму". І далі новий кредит - 200 млрд. крб. Він пішов тим самим маршрутом. У Криму знов піднялися роздрібні ціни на бензин...
Може, Родін дуже переживав, що, незважаючи на діяльну турботу і допомогу уряду, управління постійно знаходиться у "важкому фінансовому стані"?..
Це вже історія. А що "Лукойл"? Розглядає можливості вкладення коштів у нафтопереробні заводи - Кременчуцький, Лисичанський, Одеський, Херсонський. Кожний з них потребує інвестицій по $200 млн., як мінімум. Нафтовидобуток у нас компанію теж цікавить - вона приглядається до шельфу Чорного моря... "Лукойл" робить свою справу. Не читати ж йому кримську пресу з недвозначними натяками на те, чим закінчиться боротьба за ринок... Знайшли ринок. "Лукойл" - учасник переділу сфер нафтовпливу в Європі, частиною котрого ніби не тільки географічно є Україна, що неясно відчуває свою якусь особливу роль у погляді з-за океану.
І ця інтрига - набагато складніша і драматичніша, ніж невдоволені інтереси окремих хазяїв, нехай могутніх, але місцевого масштабу.
ДО РЕЧІ
61% мешканців Криму вважають, що влада в автономії належить мафії. Такими є результати опитування, що було проведено Кримським центром гуманітарних досліджень.
17% опитаних вважають, що влада в Криму належить Президентові України, 13% - міліції, 9% - місцевим радам, 7% - урядові Криму, 4% - Верховній Раді Криму.
