Дивно бачити в лісі стежку, обгороджену плотиком із лози, але віднедавна це стає реальністю в багатьох куточках Волині. У волинських лісах облаштовано вже вісім екологічних стежок, кожна має свій дизайн та особливості, але одну мету: обмежити перебування людей у лісі певними територіями, на яких їм було б комфортно, але водночас — вберегти ліси від засмічення та небезпеки пожеж. Культуру поведінки в лісі виховують за допомогою і рекреаційних пунктів, яких діє вже 113, і є 655 так званих малих зон відпочинку. Рекреаційні пункти, облаштовані на узліссях, мають альтанки для відпочинку, місця, де можна посмажити шашлики (лісівники можуть і дровами забезпечити), ігрові зони для дітей, смітники тощо. Вони не тільки функціональні, а й надзвичайно гарні, тому користуються у волинян попитом.
Новинкою є екологічні стежки, які не обмежують територію для дозвілля узліссям та альтанками, а ведуть углиб лісу, але визначеним напрямком. На них можуть стояти лавиці для перепочинку, обов’язково є стенди з правилами поведінки у лісі, з інформацією щодо цього лісового масиву (про його флору і фауну), про те, які гриби і ягоди можна збирати, а які краще обминути. Цікаво оформили екологічну стежку біля Цуманя над трасою Рівне — Луцьк, біля колиби «Явір». Тут є дендропарк, сама стежка обсаджена деревами і кущами, які представляють усе лісове багатство Волині. Можна прочитати і про колишніх власників цих земель, магнатів князів Радзивіллів, які примножили лісові багатства Волині.
Як уже зазначалося, всього в регіоні діють уже вісім екологічних стежок, і, як каже начальник Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства Олександр КВАТИРКО, їх буде значно більше. Бо обладнає кожне лісогосподарське підприємство. «Люди часто сприймають ліс як кубометри деревини, як товар, — каже він, — і ми, звичайно, вирощуємо ліс, вирубуємо його, коли він достиглий. Але водночас ліс — це значно більше, ніж просто бізнес, просто деревина на продаж. Ми бачимо користь від рекреаційних пунктів, коли люди вже не йдуть бездумно просто у ліс, щоби розпалити там багаття... Вони йдуть у встановлені нами місця, і за минулий рік на Волині не було жодної лісової пожежі. Зараз у лісі через засуху — найвищий рівень пожежної небезпеки, тому потрібно обмежувати доступ сюди людей. Екологічні стежки — це також можливість обмежити їхнє перебування певною територією, вони смітять не там, де їм заманеться, а там, де ми вкажемо для цього місця».
Водночас як рекреаційні пункти такі екостежки — чудова нагода навчити любити природу. Облаштовують ці стежки, як показали лісівники під час нещодавнього екотуру для журналістів, у місцях досить цікавих. Так, екостежка у Звірівському лісництві протяжністю у два кілометри дасть змогу побачити у природі диких тварин: оленів, кабанів, косуль, а як пощастить, то й зубра. Екостежка «Горинські крутосхили» проходить через ліс по берегу річки Горинь до урочища Біла гора. Які там, над Горинню, відкриваються краєвиди, і які галявини медунок обабіч стежки ранньої весни!.. Неподалік Луцька, біля села Гаразджа, лісівники облаштували уже дві екостежки. Одна — завдовжки півтора кілометра, друга — сім кілометрів. На одній — 10 зупинок, на другій — 30. Доріжки комфортні й безпечні, є стенди з інформацією, а неподалік міста — яке ж чисте повітря!
Дуже цікавим місцем для облаштування екостежок став ботанічний заказник всеукраїнського значення «Воротнів». Лісовий масив за селом Воротнів, що за 17 кілометрів від Луцька, давно прозвали «волинською Швейцарією». І назва ця з’явилася не тепер, коли Україна отримала безвіз, і навіть Швейцарія стала їй ближчою. Назвали ще кілька десятиліть тому, бо ця місцевість за своїм рельєфом напрочуд нагадувала рельєф цієї країни в центрі Європи. Є тут пагорби з найвищою на Волині вершиною, з височезними на них деревами, є й навіть аналог швейцарського озера — це один із п’яти воротнівських ставків, які розташовані каскадом. Райської краси краєвид має ту природну особливість, що тут, на відміну від інших лісових масивів Волині, не водяться комарі. Напевне, їхня відсутність і, найперше, довколишня краса свого часу стали визначальними аргументами для облаштування тут дачі першого секретаря обкому партії. У Воротневі перебувало багато тодішніх радянських знаменитостей — від співачок Людмили Зикіної та Едіти П’єхи до космонавтів та зарубіжних гостей.
Керівник лісівничо-молодіжного центру, створеного тут торік, Валентина ЮХИМЧУК проводить невеличку екскурсію. У цьому куточку з лісових дерев представлені переважно дуб і граб, подібне поєднання мало де й зустрінеш. А також росте не один десяток рослин, занесених у Червону книгу. Є галявини конвалії, бо і її, виявляється, винищують люди, росте вороняче око, а особливою радістю лісівників стала любка дволиста — рослина з родини орхідейних, яка також зникає, а тут біля пасіки виявили її кілька екземплярів, вона вже перецвітає, але ми ще мали нагоду помилуватися скромною красою волинської орхідеї. Лісівничо-молодіжний центр сьогодні єдиний такий в Україні. Створений як база для навчання шкільних лісництв, яких на Волині уже півсотні, і охочих працювати у них значно більше, ніж вони можуть прийняти. Але загалом Воротнів став місцем для релаксації дуже багатьох категорій: бувають тут діти учасників неоголошеної війни на сході, діти з уразливих соціальних категорій, вимушені переселенці та просто школярі з усієї Волині, бо взимку Воротнів став резиденцією Санти. Є школи лісового лікаря, лісового дизайнера, мисливця, садівника, пасічника, є вольєр, у якому живуть лані й дикі кабани, на «швейцарському» озері-ставку встановили хатки для качок. Можна гуляти пішки або кататися велосипедом.
У вихідні тут при в’їзді стоїть до сотні машин із Луцька та околиць, бо далі два кілометри треба йти пішки; буває у день від 500 до 600 людей. Нова екологічна стежка, позначена низеньким плотом із лози, також матиме свої сюрпризи — вчитиме берегти природу, розширювати наші знання про неї.
