Маленьке Азовське море наразилося на масштабну екологічну проблему: замор риби. По всьому узбережжю, починаючи від Білосарайської коси та на захід, хвилями щодоби викидає на берег кількадесят тонн мертвої риби, в основному — славетного азовського бичка. Страждає місцева індустрія відпочинку, бо густий сморід відлякує курортників. Комунальні працівники намагаються оперативно зібрати та вивезти на звалища «снулих» морських мешканців, доки до них не дісталися громадяни, що прагнуть заробити на несподіваній «халяві». Санітарні служби попереджають туристів і місцевих мешканців про небезпеку купівлі на «диких» базарчиках свіжов’яленої закуски до пива...
Ще минулого червня Державна азовська морська екологічна інспекція дозволила так званий «меліоративний» вилов бичка поблизу Маріуполя, намагаючись запобігти замору цієї найбільш масової азовської рибки. Як повідомила провідний іхтіолог Маріупольського відділку «Азоврибохорони» Світлана Чекменьова, у надзвичайному заході взяли участь понад чотири десятка спеціалізованих суден — за кілька днів у рибальські сітки потрапило понад 800 позапланових тонн бичка. Та, як показав подальший розвиток подій, це не допомогло. Зараз незалежні експерти і «зелені» Донеччини намагаються встановити об’єктивні причини ситуації. У цей час чиновники заспокоюють громадськість: мовляв, рибні замори на Азов’ї трапляються періодично, отже, це майже норма.
«Справді, таке явище, але в менших масштабах, спостерігалося на морському узбережжі Донецької області й минулого, й позаминулого року, — розповідає еколог Віталій КЛИМЕНКО. — Проте й тоді ми констатували критичний стан із забрудненням природного середовища на прилеглих до моря територіях, особливо в Маріуполі. Цього ж літа масовий замор риби розпочався набагато раніше і, судячи з усього, буде тривалим. Особливо тривожить факт загибелі представників цінних промислових порід: якщо вже наш споконвічний, невибагливий бичок не витримує знущань, то що чекає на піленгас, штучно підселений до Азовського моря кількадесят років тому».
Фахівці говорять, що безпосередньою причиною нинішнього рибного замору є зниження вмісту кисню в морській воді до 3 міліграмів на літр, а це — нижче критичного рівня. Далі точки зору розходяться: працівники екологічних служб маріупольських індустріальних гігантів активно просувають думку, що усьому виною аномальна спека нинішнього літа, а також сильні вітри, які начебто потроху вигнали риб’ячі косяки на згубне мілководдя. Незалежні експерти, в свою чергу, звертають увагу на те, що обидва металургійні комбінати Маріуполя регулярно дошкуляють як місту, так і морю залповими викидами шкідливих відходів.
Дивно, але саме цієї критичної пори під удар реструктуризації потрапив чи не єдиний дієвий захисник Азов’я — морська екологічна інспекція. Трохи змінивши назву цього органу, його тихцем перевели із підзвітності безпосередньо Кабінету міністрів у парафію Мінекології. Тим самим помітно обрізавши інспекторам і статус, і важелі для покарання губителів місцевої природи.
Звісно, море гублять не лише металургійні підприємства. Фахівці звертають увагу: річки, що впадають в Азовське море, фактично перетворилися на каналізаційні колектори, що несуть безліч органіки. У більшості пансіонатів, що тягнуться вздовж берега на десятки кілометрів, досі відсутня централізована каналізація. Через брудні стоки у морі стрімко розмножуються сині водорості, які «з’їдають» життєво необхідний підводним мешканцям кисень... А коли літні зливи змивають із захаращених берегів тонни чорнозему та глини, риб’ячі косяки взагалі гинуть у страшенних муках, бо мул забиває зябра, не даючи рибі дихати.
Останнім часом, переконавшись, що допомоги від влади в порятунку Азовського моря чекати годі, громадськість приморських міст та селищ усе частіше виходить на акції протесту. Риба ж «протестує» у єдино можливий спосіб — гине.
