Авторка робіт — Ася Гонца. Колись професійна танцівниця, вона кілька років виступала разом із відомим колективом «Артанія», нині навчається у Черкаському національному університету імені Богдана Хмельницького, викладає у дитячій школі мистецтв. А ще — працює у досить рідкісному для українських майстрів жанрі паперової пластики. Зараз за допомогою лінійки, олівця, ножа та будівельного клею Ася створює паперові скульптури з елементами вишуканих витинанок.
— Власне, все почалося з витинанки. Коли мені було 14 років, я досить довго хворіла, і тоді почала вирізати витинанки. Потім час від часу поверталася до них вже навчаючись у Канівському культосвітньому училищі — розповідає Ася.
Нещодавно вона написала наукову роботу з паперової пластики і виграла річну стипендію Віктора Пінчука. На ці гроші дівчина збирається видати посібник для школярів. Щоб усі охочі мали змогу взяти книгу до рук, і, споглядаючи схеми та фотографії, самотужки робити паперові фігурки. Адже в Україні нічого подібного ніколи не видавалося. Немає навіть кандидатських і докторських, що присвячені паперовій пластиці. Лише двоє художників у Києві та Дніпропетровську займаються паперовим мистецтвом.
— Тож конкурентів у мене мало. Крім тих, яких сама вирощую, — сміється Ася Гонца, маючи на увазі своїх учнів із дитячої школи. За її словами, діти дуже швидко і з великим задоволенням «приборкують» папір. Хоча й використовують для однієї роботи не два аркуші ватману, як майстриня, а щонайменше десять. До речі, Ася Гонца ставиться до паперу з надзвичайною пошаною, жалкуючи, що Україна не має такого розмаїття паперу, як Японія чи Китай — від надзвичайно тонких та м’яких, як шовк, видів до щільних і водночас дуже піддатливих.
