Настав новий рік, пройшли різдвяні свята, і наближається до фінішу наша акція. У сьогоднішньому і завтрашньому випусках «Пошти «Дня» ми подаємо заключні підбірки читацьких листів з відповідями на запитання нашої анкети:
1. Які з резонансних подій року, що минає, запам’яталися вам найбільше?
2. 11 вересня 2001 року і московський теракт зробили ситуацію у світі більш крихкою. Чи змінилося ваше відчуття особистої захищеності?
3. Персонажу широко відомого фільму було «за державу обидно». Чи виникало у вас це почуття в році, що минає? У яких саме випадках?
4. Життя тягнеться низкою буднів, але іноді бувають і проблиски. Розкажіть про ваш найбільш вдалий, «зірковий» день року, що минає, або той, який запам’ятався відчуттям душевного комфорту. Поностальгуємо разом.
5. Покращити якість життя часом допомагають невеликі зручності: поруч відкрили супермаркет, установили кодові двері в під’їзд, а може, купили додому килим. Чи є серед ваших друзів, знайомих такі, для кого «життя ж бо налаштовується»?
6. Що вас порадувало у «Дні» цього року, а з чим не погоджуєтеся? Що читаєте, а що перегортаєте? Які нові проекти, рубрики, теми для обговорення можете запропонувати в новому році?
7. Будь ласка, коротко розкажіть про себе: освіта, ким працюєте або де вчитеся, вік, як давно читаєте «День».
1. Ліквідація режиму талібів в Афганістані, захоплення заручників у театральному центрі на Дубровці та рішучі, хоч і не без трагічних втрат, дії з їх звільнення і знешкодження терористів.
2. Змінилося, як це не парадоксально, в позитивний бік, оскільки весь цивілізований світ і, насамперед, такі гіганти, як США, ЄС і Росія, об’єдналися навколо ідеї боротьби з терором. Глобалізація і світовий порядок стають безальтернативними реаліями в інтересах усіх і кожного.
3. Прикро за Україну у зв’язку з безвідповідальними акціями, що розпочалися 16 вересня 2002 р. і продовжуються досі в стінах парламенту і поза ним. Їх організувала група владолюбців і демагогів, які нажили незаконним чином капітали та прагнуть уникнути відповідальності.
4. Справжній душевний комфорт відчував під час зустрічей із коханою жінкою.
5. Життя налагоджується у тих, хто не сидить склавши руки.
6. У «Дні» подобається те, що він не уникає важких питань, нерідко надаючи слово непрофесіоналам. Вони все ж кращі за платних заангажованих журналістів. Так тримати! Математик, корінний киянин, 41 рік.
1. Узагалі, 2002 рік дуже багатий на різноманітні резонансні події позитивного і негативного характеру. З числа позитивних, на мій погляд, потрібно відзначити пуск першого у нашій країні швидкісного потяга підвищеної комфортності Харків — Київ, збір українськими аграріями рекордного врожаю зернових культур, подальше розширення плідної співпраці з сусідньою Росією і деякими іншими зарубіжними країнами, вихід у «Бібліотеці «Дня» чудового збірника історичних етюдів «Україна Incognita». З другого ж боку, це — жорстка політична боротьба у Верховній Раді, чергова кадрова чехарда у вищих ешелонах влади, тенденція до спаду ВВП, ціла серія трагічних катастроф і міжнародний скандал навколо так званої «кольчужної операції».
2. Злодійські злочини сучасних терористів і психічно хворих людей зводять нанівець особисту захищеність окремих громадян у будь-якому куточку земної кулі. Ніхто не може гарантувати неможливість здійснення кривавого теракту і в Україні з її прозорими кордонами. Тому газетам треба частіше публікувати поради фахівців з боротьби з тероризмом і психологів, як правильно поводитися у разі виникнення загрози з боку терористів. Тоді і потерпілих буде значно менше, ніж нещодавно у Москві.
3. На превеликий жаль, за нашу молоду державу образливо буває досить часто. Адже вона не в змозі забезпечити гідне життя переважній більшості населення, особливо непрацюючим ветеранам війни і праці.
4. Не можу, на жаль, визначити для себе і розповісти про свій «зоряний» день у 2002 році. Підстав для великого душевного підйому не було. Втім, не будемо зараз про сумне.
5. Забезпечених людей серед моїх рідних, друзів і знайомих немає. Однак це й не дивно, оскільки результатами крутих соціальних змін завжди користувалися лише небагато осіб, які оголошували спільним тільки світле майбутнє. По суті, щось подібне відбувається й зараз, чому не варто дивуватися, бо багато в чому історія нерідко повторюється.
6. Відрадно, що ключовим моментом у житті українського суспільства на шпальтах «Дня» приділяють належну увагу. З нетерпінням чекаю появи кожного нового номера. Упевнений — обов’язково знайду в ньому актуальну статтю, цікаву інформацію, красиве фото. Приємно, що невеликий творчий колектив на чолі з Ларисою Івшиною постійно думає про зміцнення зв’язку газети з читачами, надає їм можливість відверто висловитися про наболіле. Це дуже важливо, оскільки будь- яка істина народжується у конструктивному діалозі. Ось чому хотілося б запропонувати редакції «Дня» відкрити спеціальну рубрику «Обговорюємо разом» і частіше проводити у регіонах читацькі конференції. Напевно, реалізація критичних зауважень і пропозицій їхніх учасників зробить улюблену багатьма газету ще кращою і цікавішою.
Наостанку хочу побажати всьому колективу і пані Ларисі Івшиній, добровільним кореспондентам і читачам «Дня» (і собі також) благополучного і щасливого нового 2003 року, творчого натхнення, невичерпної життєвої енергії, оптимізму й успіху в добрих справах!
1. Усі дні принципово однакові, але людина не була б такою, якби не вдавалася до чисто людських умовностей. Однією з таких є поділ часу на якісь періоди, що дає можливість підбити певні підсумки, згадати те, що відбулось, і прогнозувати майбутнє. І тоді сам дивуєшся, скільки всього було за цей період. На мою думку, найбільш резонансною подією для України були вибори до Верховної Ради. Змагання партій, обіцянки кандидатів, утворення блоків, надії на лідерів, дискусії щодо системи виборів, роздача подарунків одними і отримання їх у вигляді депутатських крісел іншими. Хвилі цього йдуть до сьогодні, перетворюючись інколи на штормові вали. Нарешті створена більшість, яка несе відповідальність, — виходить, що одинадцять років були безвідповідальними. Але значна частина сьогоднішніх — це «вчорашні». Що налаштує їх на відповідальність? Запитання залишаються, їх вистачить на весь рік.
2. Незахищеність людини як частки світової цивілізації я відчуваю вже давно. Для мене це не пов’язане з подіями у Нью-Йорку чи Москві, вони тільки конкретний прояв людської безтурботності. Світ побудований несправедливо, але від цього страждають не тільки ті, проти кого ця несправедливість спрямована, але й ті, хто цією несправедливістю сьогодні користується. Як зробити, щоб люди хоч збагнули це? Пропоную таку тему для «Громадського форуму».
3. Несправедливість нашого світу проявляється і в тому, що будь-яку державу ототожнюють з її лідером. Не подобається Хусейн Бушу, але воювати буде весь народ. От і виходить, що лідер робить якусь помилку, а нести відповідальність і розплачуватись необхідно народові. Це призводить до почуття солідарності з владою. Але державні мужі не завжди це розуміють і починають користуватись цим у власних цілях. Ось тоді й «за державу обидно». Особливо гостро це почуття виникає при повідомленнях про незахищеність наших громадян за кордоном. Про внутрішні проблеми вже не йдеться, хіба що тоді, коли іноземному гостю називаєш суму свого заробітку, тут вже за свою державу червонієш, а вона, рідненька, мовчить, як та недбайлива мати, що порозкидала дітей по притулках і забула, що вона їх і народила.
4. Праця вчителя, викладача сьогодні приносить не дуже багато задоволення. Але, дивлячись кожний день в очі дітей, розумієш, що вони підтримують в тобі віру в майбутнє, спонукають бути правдивим, не хитрувати. А коли в кінці заняття чуєш: «Спасибі за урок!», відчуваєш необхідність своєї праці. Такі «епізоди життя» протягом року були не один раз.
5. Життя дійсно налагоджується. Така вже його властивість — поступово призвичаюємось до його особливостей, коли вишукані речі стають майже недосяжними, але можливо купити у непоганому стані і дуже дешево «речі других рук» і китайський ширвжиток.
6.«День» сьогодні практично єдина серйозна газета, яке не тільки інформує читача з різних питань, але й дає можливість висловитись. Радує, що в Україні зростає число прихильників «Дня», люди стають більш відповідальними і розуміють, що майбутнє країни залежить не тільки від лідерів, але й від громадської позиції кожного. Основне побажання — не звертати з цього шляху. Згадую слова Президента, що і Кабмін, і Верховна Рада повинні знаходитись під мікроскопом суспільства. От і раджу ввести в газеті подібну рубрику.
1. Ситуація навколо «Кольчуг». Чого ми так боїмось США? Все одно вони нам грошей не дадуть.
2. Не відчуваю захищеності з 1991 року, коли настав сумний період в історії України.
3. Склад нового парламенту забув про виборців і свої обіцянки, так як і їхні попередники.
4. Поміняв житлоплощу в Києві на будинок у селі. За вікном — річка.
5. Налаштовується, але дуже повільно.
6. У газеті читаю все. Але «День» треба наблизити до народу: наприклад, протягом тижня безкоштовно роздавати у електричках, метро, щоб «електорат» міг познайомитись із газетою.
7.Народився і живу в Києві, за освітою — товарознавець, зараз — приватний підприємець. Читаю «День» завжди.
