30% людей у світі незадоволені своїм сном, а 20% потребують епізодичного чи систематичного нагляду лікаря-сомнолога. І в цьому відношенні ми зовсім не є винятком. Але невдача: фахівці такого профілю у нас рідкість. В Україні серед 182 лікарських спеціальностей сомнологи не значаться. Одночасно, якщо вірити дослідженням, то на мільйон жителів повинен бути хоч би один сомнологічний центр. Наприклад, у тій же Росії з цим набагато простіше: на базі Першого московського медичного інституту існує розгалужений сомнологічний центр, де проводяться нейрофізіологічні дослідження сну. Тут займаються і докладним вивченням сновидінь та їхньою корекцією. У світі цей термін уже давно загальновизнаний, оскільки в міру збільшення вікової зацікавленості сном та його впливом на рівень бадьорості, сомнологія виділилася в окрему науку.
У 60-х роках минулого століття в США було відкрито перший сомнологічний центр, а у медичній літературі описали основні феномени сну та пристосували існуюче медобладнання під «сонну» проблематику. Цікаво, що деякі письменники так точно описали у своїх творах симптоми деяких хвороб, пов’язаних зі сном, що згодом їх і назвали на честь цих творів. Наприклад, порушення сну, які приписав Ч. Діккенс своєму юнаку Джо із «Посмертних записок Піквікського клубу», тепер іноді називають «Піквікським синдромом». Крім цього, свій внесок у розвиток сомнології зробив і Лев Толстой. Але все ж, якщо говорити про Україну, фахівців-медиків у цій галузі, м’яко кажучи, мало. Керуючись тим, що сомнолог повинен мати базисні знання в неврології, «Дню» вдалося розшукати його у неврологічному відділенні київської клінічної лікарні №6. Лікар вищої категорії невропатолог-сомнолог Олег Мазур і проконсультував «День» із «сонних» проблем.
СОН — НЕ ТІЛЬКИ ВІДПОЧИНОК, АЛЕ Й РОБОТА
В ідеалі сон повинен тривати 7 — 8 годин на добу, за цей час устигають змінити один одного чотири цикли, кожен з яких триває по 90 хвилин. Недосипання, як і занадто довгий сон, порушують ці цикли, що викликає небажані для організму наслідки. Наприклад, у фазі повільного сну в підлітків та дітей виробляється соматотропний гормон, тобто уві сні вони дійсно ростуть. А фаза швидкого сну відповідає за формування довготривалої пам’яті, тут мозок «вводить санкції» на непотрібну інформацію. Цю фазу називають ще парадоксальним сном, оскільки при зниженні м’язового тонусу спостерігаються пришвидшене серцебиття, рух зіниць. Саме тоді люди і бачать сни. Таким чином, сон — далеко не відпочинок, а специфічна робота мозку. Згідно зі статистикою, люди, які сплять менше 6 годин, у 1,6 рази частіше помирають. Але одночасно перевалювання за дев’ятигодинну межу несе певні психологічні проблеми — наприклад, посилює чи провокує депресію, при наявності у людини проблем із хребтом викликає ранковий головний біль. Іншими словами, висипатися про запас і нереально, і шкідливо. Біохімія мозку чітко визначила тривалість сну, якої слід дотримуватися.
По-перше, не треба вводити себе в якісь рамки і, скажімо, недовтомлювати себе протягом дня для того, щоб не хотіти спати до другої години ночі. Для відходу до сну повинен бути чітко виділений час. Спальня повинна бути місцем суто ритуальним, тобто не їдальнею, не бібліотекою і не кінозалом, і, звичайно ж, якщо це можливо, добре провітреною. До ритуалу відходу до сну треба індивідуально підібрати водні процедури — бажано, щоб це був прохолодний чи контрастний душ. Існують ще й перевірені часом «бабусині» методи, наприклад, молоко з медом. Ну і, звичайно, правила гігієни праці та відпочинку говорять про те, що для людини, яка працює, останній прийом їжі повинен бути не пізніше восьмої години вечора, і бажано, щоб на столі не було важких для засвоєння організмом продуктів. Не треба як снотворне вживати алкоголь, оскільки його ефекту вистачає тільки на половину ночі, а отже, він не забезпечує повноцінного сну.
ПРО НОРМУ ТА ПАТОЛОГІЮ
Думати, що сомнологи займаються тільки безсонням, щонайменше помилково. Міжнародна класифікація включає у себе близько 80 нозологій, при тому, що систематично їхня кількість збільшується. Звичайно, лідером з популярності залишається все ж безсоння, або по- науковому — інсомнія. Адже при цій хворобі хоч би фрагментарно проявляються ті чи інші показники, характерні виключно для сну. Іншими словами, сон є, але тільки з явним недоліком тих чи інших фаз. При цьому ще дуже часто спостерігається амнезія, тобто людина забуває про те, чи спала вона. Крім інсомнії, до списку патологій можна занести й нарколепсію, на яку страждає 250 тисяч американців. Вона починається у підлітковому віці та супроводжується приступами блискавичного зниження м’язового тонусу та неподоланною денною сонливістю. Такі підлітки стають дратівливими, погано засвоюють будь-яку інформацію. Переважно їх ставлять на облік до психіатра, і вчаться вони у школах для дітей із зміненою поведінкою.
Є ще синдром обструктивного апное, ознакою якого може бути хропіння з епізодами зупинки дихання уві сні. Як результат сон стає неспокійним, оскільки, щоб включити кору головного мозку та вдихнути, людина повинна прокинутися. Цей синдром стає причиною 38 тисяч щорічних смертей у США, оскільки дивна денна сонливість примушує людей засинати за кермом та викликає цим ранній розвиток інфарктів та інсультів у зрілому працездатному віці. Це захворювання є доведеною причиною аварії Шаттла, 200 тисяч автомобільних аварій у США зумовлені надмірною денною сонливістю. Підвищення зранку тільки нижнього тиску при відносно нормальному верхньому, прогресивно наростаюча маса тіла — все це може бути виявом синдрому обструктивного апное.
Щоб визначити, де норма, а де патологія, досить відповісти для себе на декілька запитань. Наприклад, скільки часу триває порушення сну. Якщо воно спостерігається вже понад два тижні, то це може бути причиною для неспокою. Друге запитання — чи впливають «сонні» проблеми на рівень бадьорості, чи не гіршає настрій, чи не існують у денний час доби моменти, коли впоратися з сонливістю стає просто нереально. Також хвилювати повинне хропіння, навіть якщо воно без зупинок дихання. У будь-якому випадку ця особливість згодом обростає нейроендокринними проблемами.
ОКРЕМІ ВИПАДКИ
Позмінна робота чи перельоти через часові пояси — це свого роду медична проблема. Такі впливи на організм людини можна зарахувати до психофізіологічних, що здатні викликати у чистому виді безсоння. Буває, що снотворні препарати вирішують цю проблему, але таким чином її й посилюють. Для адаптації людей до позмінних робіт використовують так звану фототерапію. Вона полягає у дії на людину надзвичайно яскравим світлом, адже відомо, що відповідно до зменшення природного світла виробляються гормони, які починають готувати організм до сну. Точно так само можна впливати і на індивідуальний біологічний стандарт (йдеться про розподіл людей на «жайворонків» та «сов»). Якщо активізувати людину ввечері яскравим світлом, то поступово вона почне засинати пізніше. Щоправда, тут існують вікові особливості. Усі люди з віком «жайворонковіють» унаслідок того, що у них виробляється менше активних речовин, що продукують сон, для них досить спати по 5-6 годин на добу. Іноді немолоді люди люблять подрімати вдень, що сомнологи взагалі не рекомендують. Денний сон не компенсує нічний, а навпаки — зменшує його потенціал.
ЯК ЛІКУВАТИ
Якщо стан не критичний, то першим кроком можуть бути трав’яні снотворні засоби. Щоправда, тут також існує проблема, оскільки вони легко забезпечують засинання, але одночасно не забезпечують повноцінність усіх фаз сну. Тобто, щоб усе було нормально, треба через кожні пару годин вставати та доковтувати, скажімо, валеріану. Дуже небезпечне захоплення такими засобами, як корвалол, оскільки від нього формується свого роду залежність, а також він дуже погано виводиться з організму. В Україні існує два непогані препарати, які не викликають побічних ефектів та звикання. Одна таблетка без великих зусиль забезпечує повноцінний восьмигодинний сон. Але якщо препарат не дає бажаного ефекту, корінь проблеми треба шукати в іншому місці. Дуже часто це може бути депресія, загострення хронічних захворювань, остеохондроз. У Росії було розроблено спеціальну програму, що називається «Музика мозку». Вона полягає в тому, що на ділянки електроенцефалограми накладаються музичні ритми, які допомагають людині спокійно спати. Застосовується і кольоротерапія, щоправда, переважно при роботі з дітьми. Позбавляють від нічних кошмарів зарисовка та візуалізація негативних героїв уві сні. Щоправда, людина з 20 років життя, коли вона спить, бачить сновидіння лише 5 років, та й не завжди може розповісти про свої сновидіння. Це відбувається внаслідок того, що переважно з віком дещо збиваються фази сну, але одночасно відсутність сновидінь не є патологією.
