Хто-хто, а ми, простолюди, мусимо бути напоготові. Політики знай бавляться в роззброєння, підписують договори, влаштовують учорашнім ворогам бучні бенкети і вважають, що все гаразд. Тим часом американцям варто заслати свою людину на фабрику, де виготовляють конверти, і всім нам каюк. Чим клеїмо листи? Отож-бо, язиком. Варто підмішати до клею краплину отрути... Хіба що неписьменні виживуть. А взяти телефони. Яких лише не понавозили: і з пам`яттю, і з автовідповідачами, і щільникові. Я купив такого. Зателефонував. Один-єдиний раз. Наступного дня вухо розпухло. Пішов до лікаря: золотуха. Відкіля їй узятися? Ясна річ, слухавка заражена була.
А сірники? Ще покійна мати наказували: не длубайся в зубах. А я, йолоп, не йняв віри. Тепер-от іще й шістдесяти немає, а вже два кутніх випало. І передній хитається. Звісно, диверсанти попрацювали. До речі, на сірниковій фабриці взагалі казна-що коїться. Уявляєте, сірників у коробки недокладають. Я щоразу рахую, коли купую. То 55, то 57, то 53. Ніколи 60 не буває. Не інакше, як сам резидент на фабриці окопався.
Відтак - пильність. Куплені конверти несіть мерщій до санстанцій на аналіз. Телефонні слухавки перед користуванням ошпарюйте окропом. А сірники рахуйте. Не відходячи од каси. У кожній коробці має бути 60 сірників. І квит.
