Незважаючи на століття, які пронеслися над ним, і численні перебудови, цей двоповерховий будинок у самому серці старого Луцька і нині залишається однією з найгарніших споруд. Нині він має адресу: вулиця Драгоманова, 23, і в ньому розміщена дирекція Державного історико-культурного заповідника «Старий Луцьк». Проте саме цей безцінний в історичному та архітектурному плані будинок наразі може... зникнути з карти міста. Про те, що так званий будинок Косачів у Луцьку перебуває в аварійному стані, газета «День» писала 30 жовтня минулого року («Старий Луцьк і сучасна забудова»).
Споруджений на місці колишніх оборонних валів середньовічного Луцького замку, дім потерпає від постійних підтоплень, руйнується несуча стіна. Директор заповідника Павло Рудецький говорить, що ось, мовляв, і днями мали катастрофічну ситуацію, потрібно терміново міняти вентиль ще «польського» водогону. З підвалу будівлі доводиться постійно відкачувати воду. Свого часу в цьому будинку розміщувалося Луцьке бюро подорожей та екскурсій, курси при якому свого часу закінчувала й я. Нас навчали найкращі луцькі архітектори, наприклад, Ростислав Метельницький, який прикрасив місто багатьма цікавими в архітектурному плані спорудами, музейні працівники та інші знавці своєї справи. Старий Луцьк кілька десятиліть тому і тепер — це дві разючі картини. Ось пройшлася його вуличками до будинку Косачів, і стає моторошно. Забудова, стиль якої абсолютно не вписується у стиль старого міста, і руїни, руїни, руїни... А ще — засилля автомобілів на площі перед В’їзною вежею Луцького замку, несанкціонована стоянка сусіда-ринку.
Старе місто, незважаючи на статус державного заповідника, не стало для місцевої влади, образно кажучи, «куркою, яка несе золоті яйця». Саме у будинку Косачів розміщена так звана Лесина вітальня. Громадськість уже давно б’є на сполох, що це приміщення, яке могло б стати культурно-просвітницьким центром родини Косачів, стати одним із брендів Луцька, практично не використовується. Директор заповідника пояснює, що не має навіть фінансової змоги постійно тут утримувати людину, але інформація про екскурсію у вітальню є на сайті заповідника. Дерев’яними сходами піднімаємося з Павлом Рудецьким на другий поверх будинку, де, за спогадами, і була службова квартира Петра Косача, направленого на роботу в Луцьк. У двох залах — кілька фоторепродукцій на стінах, меблі тієї епохи із запасників заповідника. Скромно — і сумно.
— Не тільки «Лесина вітальня», а й музей родини Косачів доречні саме у Старому місті, — говорить головний хранитель Волинського обласного краєзнавчого музею Наталія Пушкар. — Цей будинок — єдиний, підтверджений спогадами і документами, який засвідчує перебування тут родини Косачів та їхньої дочки, яка згодом стала всесвітньо відомою Лесею Українкою.
Виявляється, що у Луцьку Леся Українка бувала тричі. Спочатку Косачі, розказує Наталія Юхимівна, мешкали у так званому костьольному будинку (тепер тут училище). Пушкар навчалася у 9-й школі, яка розміщувалася в одному зі старих приміщень на Замковій площі (нині воно передане католицькій громаді). А в костьольному будинку жило немало однокласників. Квартири, що збереглися ще з XIX століття, були великі, Наталія Юхимівна тут бувала, але в якій саме зупинялися Косачі, невідомо. Потім родина Лесі Українки мешкала у «садибі над самою річкою», як писала Ольга Косач-Кривинюк. Річка тут одна — Стир, але від самої садиби немає й сліду. У 1890—1891 роках Косачі проживали в будинку, де тепер дирекція заповідника. Його зображення є на старих картинах Луцька 1866 року. На першому поверсі кам’яниці (Косачі жили на другому) розміщувалося «военное присутствие». Маленька Леся, яка бачила, як побиваються за своїми синами, побритими у рекрути, матері, описала пізніше це у своєму оповіданні «Одинак». Є й рисунок квартири, виконаний Ольгою Косач-Кривинюк. Що й казати, місце історичне, пам’ятне. І при іншому ставленні місцевої влади «Лесина вітальня» могла би стати гарним музеєм, в якому завжди були б відкриті двері.
На останньому брифінгу голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук запевнив журналістів, що розбереться з ситуацією навколо «будинку Косачів». Адже він не тільки руйнується, постійно крутяться чутки, що у приміщенні буде відновлено ресторанчик, який тут діяв за попереднього директора заповідника й який у місті мав неоднозначну репутацію. Не всіх влаштовує, що Фонд держмайна пропонує в оренду одне з приміщень будинку Косачів. Мовляв, тут місце не офісам, а тим, хто розвиватиме туристичну привабливість Старого Луцька. Директор заповідника показав кімнатку площею 19 квадратних метрів, яку пропонують в оренду. Вона навіть без вікон... Питань багато, а відповідь одна: історичну спадщину в Луцьку ще не цінують достойно. Наразі концепцію розвитку Старого міста мають розробляти студенти історичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, яку замовив їм благодійний фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк».
