Повідомлення про те, що невдовзі доведеться звільняти приміщення, працівники Волинської обласної профспілкової бібліотеки отримали, як каже її директор Ніна Марусюк, електронною поштою буквально напередодні Нового року. Федерація профспілок України надіслала постанову президії, яка 20 грудня 2016 року розглянула питання «Про передачу бібліотечних фондів Підприємства об’єднання громадян «Волинська обласна профспілкова бібліотека імені І.Фуріва».
Постанова містила три пункти. Першим вирішували передати фонди бібліотеки навчально-методичному центру профспілок. Другий же констатував, що в такому разі, без фондів, «вважати недоцільним подальше використання нерухомого майна бібліотеки загальною площею 1100,4 квадратних метра. І вже третій пункт завершував: «Надати дозвіл на реалізацію вказаного у п.2 цієї постанови майна шляхом продажу».
Фонди профспілкової бібліотеки, яка у Луцьку діє з 1961 року, а у привабливому приміщенні на проспекті Молоді — з 1987-го, це понад 70 тисяч книжокг, журналів та іншої властивої такому закладу продукції. Профспілкова бібліотека — єдина на Волині, споруджена за всіма вимогами для таких закладів. Приміщення і сьогодні, незважаючи на своє радянське походження, привертає увагу зовнішнім дизайном. Нині з бібліотекою сусідять аж 15 орендарів. Тут діє медичний центр, продають газонокосилки і тому подібне. Місце вигідне, у багатолюдному житловому мікрорайоні. Оренда, як каже директор, стала порятунком для бібліотеки, і починала здавати приміщення в оренду ще не Марусюк. Останні три роки заклад утримує себе сам: оплачують всі комунальні послуги, не тільки ліквідували заборгованість із зарплати, а й змогли підняти її до рівня інших бібліотек, про які турбується держава. Сплачують усі податки. Поповнюють книжковий фонд новинками, проводять масові заходи і т.д.
Проблеми з утриманням приміщення постали вже давно. Тому свого часу волинська Федерація профспілок договором пожертви і передала його Федерації профспілок України. Та після Майдану навіть та невелика допомога, яка надходила з Києва, припинилася. Три роки ніхто фактично не цікавився, а як виживають бібліотекарі? Може, тепер треба їхній досвід вивчати, по виживанню, а їх... просять з речами на вихід. Та й не просять. Просто ставлять до відома, бо невідомо наразі, що буде з людьми, які тут працюють. А це, каже Ніна Марусюк, 10 чоловік. Колектив шокований підходом профспілкового начальства до ситуації: мову завели про передачу фондів, а вже продаж приміщення оформили останнім пунктом. Хоча зрозуміло, що заради цього і збиралися...
Постанові колегії Федерації профспілок України передував лист волинської Федерації щодо того, що вона не бачить наразі можливості ставати господарем приміщення. А чому?
Звісно, нині у бібліотеки менше читачів, ніж раніше. Ніна Антонівна пригадує часи, коли завідувала читальним залом в іншому закладі, і в нього стояла черга ще в коридорі. Тепер всі бібліотеки мають менше читачів, але їх є достатньо. «Приходять мами з дітками, ведуть їх за руку і кажуть, що хочуть привчити дитину до читання саме книг. Приходять студенти, учні, пенсіонери, у нас гарний вибір літератури для всіх категорій. Ми безкоштовно надаємо приміщення учасникам АТО, якщо просять, їм же треба десь зібратися. Поруч нас — кілька колишніх гуртожитків шовкового комбінату. Люди просяться зібратися на збори, і ми їх пускаємо. У цьому приміщенні можуть працювати гуртки, секції. Тільки обмежена людина може казати, що бібліотека сьогодні не потрібна», — вважає Ніна Марусюк.
Вона знає і про досвід сусідньої з Волинню Польщі, де у новоспоруджених бізнес-центрах обов’язково відкривають затишну бібліотеку. Поляки дбають про розвиток своїх громадян. А тут виходить, що, образно кажучи, дядя з Києва, який на сьогодні є господарем, просто виставляє приміщення на продаж? Не турбуючись про нього роками...
Різдвяні свята (у нас же свят традиційно багато) не дають змоги нині визначити, яку позицію займе Луцька міська влада, котрій би дуже здалося таке приміщення для культурної і соціальної роботи, обласна влада. Є ще один делікатний момент. Продаватимуть не просто бібліотеку, а заклад, який має ім’я шанованої на Волині людини, Івана Фуріва. Він був і луцьким міським головою, і очолював волинські профспілки. Він багато будував у Луцьку, на Волині. Жива ще його дружина, вона вдячна, що пам’ять про чоловіка вшанована бодай у назві бібліотеки. Він будував, він утримував її, а тепер її ліквідовують взагалі...
