І місце для лекцій у ньому організатори обрали в міському центральному парку культури та відпочинку імені Лесі Українки. На тій же галявині, де за радянських часів також діяв... лекторій. Лучани ще пам’ятають, як тут щонеділі читали лекції, але переважно про боротьбу з імперіалізмом та загрозу, яку начебто несе НАТО. Довго тут стояли прості дерев’яні лави та висіла на спеціальному стенді карта світу...
Організатори нинішнього вуличного університету через свій молодий вік навряд чи були учасниками радянського лекторію, але їхня ідея не просто працює, а й отримує розвиток. Тут відбулося вже дві лекції, які зібрали близько сотні слухачів. Треба врахувати, що це абсолютно добровільна для учасників акція, а для лекторів безкоштовна. Організаторами виступають громадські організації «Молодіжна платформа» та «Іскра». Під час першої лекції лучанам розповіли про епоху козаччини, знавцем якої є доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат історичних наук Володимир Пришляк (на цю тематику він готує докторську дисертацію). Друга ж лекція була присвячена Конституції України та знайомила із забутими, як вважають організатори акції, героями України. Писар Козацького стрілецького братства Олександр Сокур розповів про Конотопську битву, річниця якої припадає на 27 червня, її передумови та наслідки, роль у битві історичних постатей, пов’язаних із Волинню, зокрема гетьмана Івана Виговського. Останній, до речі, у свій час працював помічником писаря у Луцькому замку. Про Конституцію Пилипа Орлика як один із найстаріших конституційних актів у світі та плани гетьмана-емігранта щодо незалежної України, які так і не були втілені в життя, розказав політолог, старший викладач Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Тарас Літковець. Каже, що був приємно здивований великою кількістю слухачів, їхньою увагою, великою кількістю запитань після лекції та навіть... аплодисментами після неї:
— Серед слухачів я побачив і своїх студентів, і учнів педколеджу, просто багато молоді. Слухачі приходять на ці лекції зумисне, навіть не зважають, що тут нема лавочок, сидять просто на траві. Беруть з собою якісь пледи, накидки на випадок дощу... Мені принесли крісло, але я із солідарності також стояв. Організатори вирішили написати лист у міську раду, аби на цьому місці облаштували бодай лавочки, накриття... Увага слухачів свідчить, що у суспільстві було і є прагнення до знань, це тішить. Оскільки галявина ця неподалік центральної паркової алеї, то на наші голоси сходилися і залишалися навіть перехожі, які прийшли у парк відпочити. Слухачі вуличного університету, до речі, самі можуть пропонувати теми для наступного обговорення. А організатори прагнуть запрошувати лекторів, котрі б висвітлили проблему з різних позицій, аби у дискусії знайти порозуміння», — говорить Тарас Літковець.
