У Житомирі відбувся незвичний для міста перфоманс — в кафе «Акорд» виставлені ляльки-мотанки і панно Валентини Бердник-Cокоринської, картини художника Юрія Камишного, а ще невеликі дерев’яні скульптури, фігурки в стилі «нецке», глиняний посуд інших митців. Мабуть, до найбільш хвилюючих моментів дійства слід віднести розповідь пані Валентини про історію ляльок, які були колись звичним атрибутом українського побуту й мали значення оберегів осель і членів родин, які в них жили. Мотанки створені виключно з природних матеріалів (шматків тканин, ниток, мотузок тощо), замість облич мають перехрещені стрічки або просто чисту поверхню — це для того, каже видатна майстриня, щоб кожен міг намалювати в своїй уяві той образ, який йому до вподоби. Більшість з них присутні на вернісажі розкупили до його завершення. А Юрій Камишний признавався, що, вирісши у місті, на асфальті, душею тягнеться до прадідівських українських хат, які є чи не головними дійовими особами його картин. Можливо, хтось би назвав це парадоксом, але на тлі традиційних українських атрибутів чомусь хотілося мріяти про подорожі у глибини космосу, розмірковувати про вічність Всесвіту й буття, про необхідність високих поривань — власне про те, що склало зміст і сенс творчості й філософії Олеся Бердника, дух якого ніби витав у залі. І виникало відчуття, що тоненька незрима нитка поєднує у вічний кругообіг життя мотанки, хати, космос — коли автор висловив цю думку, то пані Валентина та Громовиця Бердник, яка теж приїхала до Житомира, погодились з нею. А засновниця проекту «Відродження України» Олена Яремчук, яка виступила ініціатором проведення дійства, призналась «Дню», що відновила подібні зустрічі після кількарічної перерви, щоб представляти гарних українських митців з характерними рисами їхньої творчості й світосприйняття. Отже, слід чекати нових виставок в камерному стилі.
