Кінець року для археологів — це завершення сезону польових досліджень і підбиття підсумків наукових пошуків. Студенти історичного факультету Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, які кожного літа проходять археологічну практику, нещодавно презентували громадськості свої здобутки на виставці «Експедиції 2007: пошуки — знахідки» («День» писав про це в №208). Протягом цьогорічного польового сезону вони взяли участь у п'яти експедиціях: на території Канівського природного заповідника вивчали слов'янське поселення VIII—IX століття, на Керченському півострові проводили геологічні дослідження, а в Музеї «Судацька фортеця» працювали в портовій частині городища. Окрім наземних розкопок, молоді археологи працювали під водою: провели розвідки місця загибелі корабля Російського флоту XVIII століття (півострів Тарханкут) та винесли на поверхню скарби пізанського корабля XIII століття, який затонув в акваторії селища Новий Світ поблизу Судака. Ця експедиція — єдина в Україні, що займається підводними розкопками. Про особливості підводної археології та про цінність знайдених речей «Дню» розповів керівник Центру підводної археології КНУ ім. Т. Г. Шевченка Сергій ЗЕЛЕНКО.
— Сергію Мусійовичу, чим відрізняються археологічні розкопки на землі від підводних?
— Дослідження під водою пов'язані із певними правилами дайвінгу. Перед зануренням у воду археологи проходять інструктаж, як поводити себе на глибині. Адже їм доведеться не просто опуститися на п'ять метрів углиб (саме на такій глибині знаходиться досліджуваний пізанський корабель), а ще й працювати там з лопаткою і щось шукати. Часто роздивитися знайдені предмети дуже складно, особливо — в слабко освітлених місцях... Протягом цьогорічної експедиції під воду занурювалися усі члени нашої групи, але не всім вдалося побачити корабель, а тим паче винести щось на поверхню. Декому із юних археологів доводилося займатися менш цікавою роботою — описувати знайдені речі, їхній зовнішній вигляд, витиснені на них малюнки чи інші позначки. Наразі студенти, які хочуть ще раз взяти участь у підводній експедиції, відвідують спеціальні лекції, на яких їх вчать керувати диханням під водою, розповідають про властивості води, тобто інформують про всі ті речі, які повинна знати людина у випадку надзвичайної ситуації під час занурення.
— Ви уже кілька років поспіль досліджуєте цей корабель. Що нового вам вдалося підняти з морського дна цього року?
— Дуже цікавою знахідкою є велика за розміром розбита амфора, яка була повністю заповнена смолою. Окрім неї, студенти знайшли кілька маленьких амфор. В цілому цьогорічна експедиція видалась досить успішною, оскільки нам пощастило знайти ту частину корабля, у якій зберігали амфори та інший товар, що призначався для продажу. На деяких виробах є цікаві графіті, які поки що не розшифровані. Серед оригінальних позначок можу назвати викарбувані на амфорах літери «М» та «Ф», а також символ, що схожий на сучасний штопор для відкорковування вина.
Оскільки італійський корабель був торговельним, то на ньому перевозили чимало виробів iз венеціанського скла різного кольору — зеленого, білого, коричневого. Ці знахідки є особливо цінними, адже на суші їх знайти дуже складно. А завдяки властивостям води вироби з венеціанського скла зберегли свій первинний вигляд, тому майже не потребували хімічної чистки та обробки. Разом із склом нам вдалося видобути з морського шельфу дерев'яні гребінці, якими моряки користувалися у побуті. Вони теж збереглися практично непошкодженими за рахунок того, що були засипані шаром піску. Сфероїдні колби — ще одна знахідка з корабля. На їхній поверхні середньовічні майстри вирізьбили сітку трикутних фігур, тому зовні вони схожі на панцир черепахи.
— Для чого вони призначалися?
— За гіпотезами наших науковців, купці перевозили у колбах ртуть. За іншою версією, їх використовували у військових цілях як гранати. Їх заповнювали вщент нафтою і спрямовували на ворожі кораблі. Серед цікавих знахідок варто згадати колекцію полив'яного посуду, що перевозився цим кораблем. Це практично єдина в Європі колекція. Після того, як ці чаші та тарелі пройдуть необхідну обробку, їх передадуть музеям Криму.
— А як ви дізналися, що корабель ХIII століття знаходиться саме в акваторії Нового Світу?
— До Підводного центру археології, що існує в університеті понад 10 років, час від часу надходила інформація, що любителі-аквалангісти знаходять у водній території селища дивні амфори. Тривалий час науковці не могли точно визначити, звідки вони взялися на морському дні. Потім за цю справу взялися співробітники нашого Центру. В ході численних розвідок, які тривали не один рік, з'ясувалося, що корабель належав генуезьким купцям.
— Звідки така інформація?
— Ми переконані у цьому на 100%, оскільки знайдені на кораблі архівні документи вказують, що поблизу Судака в 1276 році був бій між генуезьким та пізанським кораблями. Це був період громадянської війни, коли Італія розпадалася на численні республіки і йшла боротьба за вільні землі. Внаслідок бою один з кораблів згорів. За нашою версією, наразі на дні Чорного моря лежать залишки корабля iз Пізи. Про це свідчить і знайдений тут посуд, стиль і оздоблення якого, як доводять наші італійські експерти, було властиве саме пізанським майстрам. Нашу версію підтверджують також монети, знайдені у ході попередніх досліджень. Спеціалісти з Ліонського університету (Франція) провели власну експертизу цих монет і точно встановили їхній вік — XIII століття.
До речі, цього року нам пощастило розшукати ще один корабель — поблизу півострова Тарханкут. За результатами досліджень, він належав Російському флоту і датований XVIII століттям.
— Яку історичну цінність мають речі, знайдені вашою експедицією?
— Вони дають нам уявлення про побут, економічний розвиток середньовічного населення Італії, а також про її торговельні зв'язки з Україною. Ми отримали достовірну інформацію, який посуд був поширений у середні віки, адже нині в історичних фільмах використовується бутафорія, яка зовсім далека від істини. А взагалі розкопки пізанського та російського корабля дадуть багато нової і корисної інформації для істориків, які вивчають не лише морську справу, а й економічні питання того часу. Декому з наших дослідників вони допоможуть у написанні наукових робіт або ж власних книг. Та й студенти не залишилися у програші: окрім можливості побувати на території важливих історичних місць, вони мали змогу трохи відпочити від міської суєти, збагатитися новими знаннями. Можливо, це підштовхне когось до власного наукового відкриття.
