Cвій 58-й день народження Герой України, можна сказати, експерт «Дня» Сергій Тулуб зустрічає на посаді голови Державної адміністрації Черкаської області. Ця робота, мабуть, не набагато легша, ніж усі попередні. Замолоду він був простим шахтарем, але вивчився на інженера і став вугільним генералом, а потім і маршалом — міністром вугільної промисловості. Двічі був міністром палива та енергетики, працював у РНБОУ, очолював «Енергоатом» і зумів за короткий термін добудувати два атомні блоки. Був обраний народним депутатом України двох скликань. А тепер вважає себе хліборобом і під час нинішніх жнив навіть працював на комбайні. Напередодні дня народження Сергія Борисовича «День» узяв у нього інтерв’ю.
— Сергію Борисовичу, ви нещодавно повернулись на роботу після відпочинку. А йшли у відпустку в такий напружений період, як жнива. Була тверда впевненість, що під час вашої відсутності не буде жодних проблем ні з пальним, ні з технікою, що все працюватиме, як відлагоджений механізм?
— Так, я їхав зі спокійним серцем. Адже підготовку до збирання урожаю було проведено ѓрунтовно і з урахуванням усіх складових. В області вчасно і в необхідному обсязі заготували паливо, своєчасно видали кредити, відремонтували всю техніку, а що необхідно для господарства — взяли в оренду. Було проведено належну роботу з людьми, зокрема, з охорони праці та пожежної безпеки. Щомісячно перед жнивами проводили наради з усіх цих питань із фермерами, керівниками сільськогосподарських підприємств. В області 1182 фермери і майже 700 сільгосппідприємств. І жодне господарство не випало з поля зору. Тому перед виходом у відпустку у мене була стовідсоткова впевненість. Утім, на початку жнив я ще був на роботі і поїхав тільки тоді, коли переконався, що урожай збирають повним ходом і без будь-яких збоїв. Початок жнив на Черкащині традиційно відзначається святом «зажинків». Цього дня я побував в одному з господарств Монастирищенського району і навіть обмолотив на комбайні перші кілька гектарів пшениці.
— А скільки зерна до вашого дня народження намолотили хлібороби і скільки покладете в засіки до кінця жнив? Скільки вийде в області на круг?
— Сьогодні обмолочено 96,7% площ, зайнятих ранніми зерновими і зернобобовими культурами. Намолотили 1,4 мільйона тонн, що на 5% більше, ніж у цей самий час минулого року. Середня урожайність поки що — 36,4 центнера з гектара. На цю саму дату торік зібрали по 32,1 центнера.
— Чи влаштовує селян ціна на пшеницю?
— Процес ціноутворення ще не закінчено. Адже треба все-таки знати, скільки всього зберемо зерна. І тут є ще одне питання. Торік якість зерна через погодні умови була дещо кращою. Тепер, у зв’язку з дощами, що обрушились на Черкащину, урожай вищий, а якість зерна гірша. І це не лише у нас, але й у країні в цілому. Ця обставина, безумовно, впливатиме на цінову політику. Зараз вона у стадії формування. І поки що головне — вчасно зібрати все посіяне і зберегти. Якщо все піде, як задумано, селяни без доходів не залишаться. Вже зараз бачу: настрій у них хороший...
— Не за горами посів озимини. Область до нього готова?
— Відповідна робота зараз проводиться. Але рапортувати поки що зарано. Рівень готовності до осінньої польової я можу визначити приблизно в 45—48%. Уже маємо десь половину необхідного палива, запчастин, насіння, добрив і засобів захисту рослин.
— До Верховної Ради подано законопроект про ринок землі. Чи не несе він якихось загроз селянам, фермерам? Чи це однозначно буде основа для перетворення українського села?
— Земельна реформа в країні давно вже назріла і навіть перезріла. Її необхідно проводити. Головне, щоб був захист нашої української землі від якихось сторонніх впливів та спекуляцій. Насамперед має бути захищеним фермер. І це, я впевнений, передбачено в цьому проекті закону.
— Черкащина — не лише житниця країни (напевно, могла б прогодувати всю Європу). Адже вона є малою батьківщиною генія українського народу Тараса Шевченка, козацьким краєм, колискою української державності. Журналісти «Дня» разом зі студентами з нашої Літньої школи журналістики нещодавно відвідали історичні місця Черкащини. Особисто я був у захваті від побаченого і від людей, з якими довелося спілкуватися. Тому хочу запитати: чи приділяє губернатор увагу туризму, чи допомагає розвиватися цій індустрії?
— В обласній державній адміністрації є Головне управління інноваційно-інвестиційної діяльності. У ньому створено підрозділ, що відповідає за розвиток туризму. А культурна спадщина нам дісталася від предків багатюща. Тільки перелік туристичних центрів чого вартий. Окрім Черкас, це Канів, Чигирин, Суботів, Корсунь-Шевченківський, Умань, Звенигородка, Ватутіне та інші міста. Це таке унікальне історичне місце, як Холодний Яр. Тому ми зараз створюємо в області інфраструктуру для подорожей і знайомства з українською історією. Всіляко заохочуємо розвиток так званого зеленого туризму.
— Я знаю, що ви любите працювати за планом, намагаєтесь нічого не випускати з уваги. Але будьмо відвертими, навіть у найбільш відлагодженому механізмі час від часу щось ламається або йде не так, як хотілося б. Словом, яку гостру проблему зараз вирішуєте?
— Кожен день розписаний від ранку і до пізнього вечора. Часу хронічно не вистачає, надто особистого, а так хочеться... (Сміється.) Але без жартів. В області ще чимало людей без роботи. Це мене особливо пригнічує. Доводиться приділяти цій проблемі велику увагу. Крім того, в Черкаської області, на наш погляд, низький рівень середньої заробітної плати. Серед 27 регіонів України наше місце десь у другому десятку. Тому робимо все, що можна, щоб увійти хоча б до першого. І ще є проблеми з відновленням роботи деяких підприємств. Зокрема, дуже хотілося б відродити переробну галузь, підняти тваринництво.
— Сергію Борисовичу, а чи достатньо пороху у ваших особистих порохівницях? Чи вдається і в Черкасах пограти у футбол? Чи не скаржиться сім’я на переїзд до провінції?
— Мене особисто ображає, коли Черкаси називають провінцією. Тут краще жити, ніж у столиці. І сім’я з цим згодна. Наше місто — набагато сприятливіше середовище для людини, і багато в чому, особливо щодо екології, може легко сперечатися з мільйонниками. Черкаси — прекрасне гостинне місто, де живуть талановиті, працелюбні, співучі і дуже красиві люди. А наші жінки? Таких красунь немає ніде у світі. Дівчата — це до вашого запитання про порох... І у футбол тут є з ким зіграти. Щоправда, моя команда не має собі рівних: цього року всі зустрічі виграли і лише одну звели внічию.
