Отже, обов’язок України привести подібні поховання (а не тільки польські!) до належного стану. Але цей обов’язок надає право трактувати дії іноземних вояків, що загинули на її території, у руслі власної історії. Саме цим не переймалися державні службовці під час перших домовленостей про відновлення польських військових поховань, і рішення Львівської міської ради це виявило. У загальному плані міська рада виявила більше опікування державними інтересами, ніж ті, кому це доручено високою посадою.
Хтось вважає вибачення Президента перед Польщею недоречним. Думаю, що це не так. Вибачення цілком правильне і справедливе, але наголос у ньому треба перенести на непрофесiоналiзм бюрократів, які займались цим питанням. Тодi Президент залишає за Україною право переглянути первинні домовленості.
Претензії ж Польщі є завищеними, бо Україна віддає свій борг загиблим, але ми не зобов’язані трактувати їхні дії у контексті історії іншої країни (у даному разi — Польщі). Навіть відновлення Меморіалу не є необхідністю за Женевськими угодами, це великий крок України у бік покращення стосунків з нашим сусідом. Щоб це збагнути, достатньо уявити побудову подібного меморіалу в Польщі, у великому місті, наприклад у Кракові, де об’єднати останки украінців-вояків, загиблих на території Польщі, у тому числі й під час каральних дій польської поліції, зробити відповідні написи і організовувати колективні відвідування відповідного політичного напряму. Адже це різні речі, коли могили розпорошені по всій країні по невеличких містечках і селах і коли це є єдиний комплекс у великому місті.
Звичайно, виправляти помилки значно складніше, і цілком імовірно, що спірний напис під тиском політичних обставин доведеться відновити. У такому випадку пропоную виділити його траурним кольором або взяти у траурний картуш. Це буде нагадувати, з одного боку, трагічність міжнаціональних конфліктів, які ініціюють керівні кола, а страждає народ, а з другого — непрофесiоналiзм нашої бюрократичної системи, яка опікується власними інтересами і неспроможна захищати державні.
