Ідея належить Антону Коломійцю, члену історичного клубу «Холодний Яр». У Зікрачах він будує дім. І бажання оселитися там породжує інше — створити навколо себе простір, який би відповідав його культурним запитам. Спершу він виділив кошти для видання книги про історичне минуле цього села, яке у роки Голодомору було приречене було на винищення. Згодом, первинний задум мецената розширився до потреби створення й монументального дарунка, за виконання якого взявся письменник і скульптор Михайло Горловий. Врешті — побачила світ книга «Зікрачі» і над озером, біля церкви, з’явився пам’ятник.
Антон КОЛОМІЄЦЬ, меценат:
— 1900 році в селі Зіркачі жило майже дві тисячі людей. Це було велике, потужне село. Зараз жменька людей залишилася. Воно, як маленька краплинка води, відбиває всю історію України, її трагічні сторінки. Такі самі рубці є на тілі всієї України. Географічно зовсім не важливо, де поставити цей пам’ятник. Він присвячується жертвам Геноциду проти всього українського народу.
Роман КОВАЛЕНКО, голова Кагарлицької районної ради:
— Жоден агресор не приніс на нашу землю страшнішого лиха, ніж те, яке до нас принесла більшовицька влада. Моїй бабусі зараз 82 роки, і вона досі боїться розповідати про Голодомор. Дуже символічно, що в цьому селі в нашому районі, при такому поважному представництві, ми відкриваємо цей монумент, чим даємо можливість ще і ще раз нагадати прийдешнім поколінням про те горе для того, щоб воно більше, не повторилося.
Михайло ГОРЛОВИЙ, скульптор:
— Працював над пам’ятником і думав про те, що розповідала мені бабуся: як дядько помирав від голоду, як помирали мої односельці, як помирали мої родичі. Мені було дуже боляче і мені захотілося зробити пам’ятник дуже символічний. Я не хотів його робити дуже страшним. Показав вічний дух української землі, який тут був, є і буде. Який народжував і народжуватиме не одне українське покоління. Я хочу, щоб воно жило красиво, вродливо й багато.
